Справа № 202/5237/14-ц
Провадження № 2/202/10331/2014
21 жовтня 2014 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Мороз В.П.
при секретарі - Гармаш К.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні автомобілем шляхом виключення автомобіля з-під арешту, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4); усунути перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), шляхом виключення з-під арешту, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2014 року.
В обґрунтування заявлених вимог позивачка ОСОБА_1 зазначила, що в листопаді 2013 року вона надала ОСОБА_2 в борг грошову суму у розмірі 39 000 (тридцять дев'ять) тисяч доларів США для покупки автомобіля, про що 10 листопада 2013 року ОСОБА_2 власноруч написано боргову розписку про отримання вищевказаних коштів та зобов'язання їх повернути.
Пізніше ОСОБА_2 було куплено автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), та оформлено свідоцтво про реєстрацію.
Покладені на ОСОБА_2 зобов'язання щодо повернення боргу не виконуються, боржник гроші не повертає, тому позивачка вважає, що в рахунок погашення заборгованості автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4) необхідно передати їй на праві власності (володіння, користування, розпорядження).
Як стало відомо, 04 вересня 2014 року Київським районним судом м. Харкова було розглянуто клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Червякова М.І. про накладення арешту на належний підозрюваному ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4) у кримінальному провадженні № 12013220510003204 від 22.11.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Підставою для винесення клопотання про арешт майна є посилання старшого слідчого Червякова М.І. на матеріали кримінального провадження № 12013220510003204 від 22.11.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), накладено арешт на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова за № 640/15193/14-к, що безпосередньо порушує моє право володіння, користування та розпорядження зазначеним автомобілем, як фактичного власника.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 заявлені вимоги підтримала у повному обсязі, на їх задоволенні наполягала.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про час і місце його проведення повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив. Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що в листопаді 2013 року вона надала ОСОБА_2 в борг грошову суму у розмірі 39 000 (тридцять дев'ять) тисяч доларів США для покупки автомобіля, про що 10 листопада 2013 року ОСОБА_2 власноруч написано боргову розписку про отримання вищевказаних коштів та зобов'язання їх повернути.
Пізніше ОСОБА_2 було куплено автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), та оформлено свідоцтво про реєстрацію.
Покладені на ОСОБА_2 зобов'язання щодо повернення боргу не виконуються, боржник гроші не повертає, тому позивачка вважає, що в рахунок погашення заборгованості автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4) необхідно передати їй на праві власності (володіння, користування, розпорядження).
Як стало відомо, 04 вересня 2014 року Київським районним судом м. Харкова було розглянуто клопотання старшого слідчого СУ ГУМВС України в Харківській області Червякова М.І. про накладення арешту на належний підозрюваному ОСОБА_2 автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4) у кримінальному провадженні № 12013220510003204 від 22.11.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Підставою для винесення клопотання про арешт майна є посилання старшого слідчого Червякова М.І. на матеріали кримінального провадження № 12013220510003204 від 22.11.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.
Згідно Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), накладено арешт на підставі ухвали Київського районного суду м. Харкова за № 640/15193/14-к, що безпосередньо порушує моє право володіння, користування та розпорядження зазначеним автомобілем, як фактичного власника.
Відповідно до ст. 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Відповідно до ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечить закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Згідно ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також в разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботи, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Статтею 615 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 317, 321, 328, 392, 526, 527 Цивільного Кодексу України, керуючись ст.ст. 1, 3, 4, 8, 14, п. 2 ст. 114, 118, 119, 120, 208, 209, 210 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та усунення перешкод в користуванні автомобілем шляхом виключення автомобіля з-під арешту - задовольнити в повному обсязі.
Визнати за ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) право власності на автомобіль TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4).
Усунути ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_2) перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні автомобілем TOYOTA LAND CRUISER, номер шасі НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_1 (та НОМЕР_4), шляхом виключення його з-під арешту та повернення власнику.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 10 днів апеляційної скарги.
Заочне рішення, може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя В.П.Мороз