Запорізької області
26.06.06 Справа № 1/48/06
Суддя О.І. Немченко
За позовом - Північно-Західного закритого акціонерного товариства “Вторкольормет», м. Київ
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Гарт», м. Запоріжжя
Суддя Немченко О.І.
За участю представників:
Позивача -Єзерницька Ю.В., дов.№21 від 20.06.2006р., Пращенко О.С., дов.№20 від 14.06.2006р.
Відповідача -Кошличенко В.С., юр., дов.№11/10/05 від 11.10.2005р.
Заявлені вимоги про стягнення з відповідача 101 800грн. на підставі договору №6-10/05 від 12.10.2005р., що складає суму заборгованості 100 000грн., пеню за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 1560грн., 3% річних в сумі 240грн.
Ухвалою від 18.05.2006р. порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 15.06.2006р.
У зв'язку із неявкою у судове засідання представника відповідача, в межах встановленого строку вирішення спору та відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 26.06.2006р.
Розгляд справи закінчено 26.06.2006р. оголошенням вступної та резолютивної частини рішення.
Вимоги позивача обґрунтовуються тим, що відповідачем не поставлено металобрухт в розумний строк, та не повернуто попередню оплату за його поставку в сумі 100 000грн., що суперечить п.4.3. договору та ст.530 Цивільного кодексу України.
У судовому засіданні позивачем надано уточнення до позовної заяви, згідно до якого розмір позовних вимог зменшено у зв'язку з тим, що 18.04.2006р. відповідач перерахував на поточний рахунок позивача 25 000грн. меморіальним ордером №193. Сума позовних вимог складає 75 000грн. - заборгованість по договору №06-10/05 від 12.10.2005р., пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в сумі 2 418грн., 3% річних в сумі 372грн., що взагалі складає 77 790грн.
Заяву прийнято судом. Спір розглядається відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України на суму 77 790грн.
Представник відповідача не визнає позовні вимоги в повному обсязі, проте не надав суду письмових заперечень щодо позовних вимог та інші витребувані судом документи; у судовому засіданні усно підтвердив про надходження від позивача грошових коштів за рахунок поставки металобрухту і пояснив суду та представникам позивача про те, що ТОВ “Науково-виробниче об'єднання “Гарт» не відмовляється від поставки металобрухту після узгодження умов поставки укладенням додаткової угоди на виконання договору .№6-10/05 від 12.10.2005р., як то передбачено п.4.3. договору.
За клопотанням представників сторін спір розглядається без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Розглянувши матеріали справи і заслухавши представників позивача і відповідача, суд
12.10.2005р. між Північно-Західним закритим акціонерним товариством “Вторкольормет», м. Київ /Покупець/ та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче об'єднання “Гарт», м. Запоріжжя /Постачальник/ укладено договір № 6-10/05 (надалі за текстом -“договір»), згідно до умов якого відповідач зобов'язався передавати у власність позивача, а позивач приймати та оплачувати металобрухт чорних та кольорових металів.
Відповідно до п.8.1. договору він укладений на строк до 31.12.2006р., набирає чинності з дня його підписання та скріплення печатками сторін.
Сторони не надали доказів щодо розірвання або припинення дії договору.
Згідно ст.ст. 14, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Кодексу у встановлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами -юридичними особами на підставі господарських договорів відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України є господарсько-договірними зобов'язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечить законодавству. Свобода договору означає можливість сторін вільно визначити умови договору, який вони укладають.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, всі умови договору є обов'язковими для виконання сторонами.
Згідно до пп.1.2., 8.9. договору сторонами передбачено, що загальна кількість металобрухту, вартість, вид, підвид металобрухту, строк поставки та умови поставки металобрухту та інш. зазначаються сторонами в додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною. Додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.
П.4.1. договору сторонами визначено, що вартість кожного виду, підвиду, а також загальна вартість металобрухту визначається ними на день поставки металобрухту в додаткових угодах до договору.
За домовленістю сторін, згідно з п.4.3.договору, розрахунок за металобрухт можливий на умовах передоплати, яка повинна бути перерахована протягом п'яти банківських днів від дати підписання сторонами додаткової угоди до договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку.
Із матеріалів справи вбачається, що листом №47 від 17.03.2006р. відповідач звернувся до позивача з гарантією поставки металобрухту в устаткуванні у кількості 153,845тн на суму 100 000грн., у т.ч. ПДВ 16 666,67грн.; з врахуванням цього листа направлено рахунок-фактуру №Г-00000015 від 16.03.2006р.
Платіжним дорученням №1563 від 17 березня 2006р. позивач перерахував відповідачу 100 000грн. з призначенням платежу “ВІННИЦЯ передоплата за металобрухт по р/ф №Г-00000015 від 16.03.2006р.»
Додаткову угоду про кількість металобрухту, його вартість на день поставки, вид, підвид металобрухту, строк поставки та умови поставки металобрухту, укладену у письмовій формі з відповідачем відповідно до п.4.3. договору та на підставі виставленого відповідачем рахунку-фактури №Г-00000015 від 16.03.2006р., позивач не надав суду. Ненадання додаткової угоди свідчить про її не укладення, що встановлено судом у судовому засіданні у присутності представників сторін.
З огляду на викладене, перерахування позивачем грошових коштів платіжним дорученням №1563 17 березня 2006р. у сумі 100 000грн. з призначенням платежу “ВІННИЦЯ передоплата за металобрухт по р/ф №Г-00000015 від 16.03.2006р.» не можна вважати як передоплату, передбачену договором №6-10/05 від 12.10.2005р., тому як відсутні посилання на договір або додаткову угоду.
Проте, у зв'язку з тим, що поставку металобрухту не здійснено і відповідач не відмовляється від його поставки, позивач 04.04.2006р. №2/06-158 необґрунтовано звернувся до відповідача з вимогою повернути передоплату у семиденний строк з дня цієї вимоги, посилаючись на п.4.3. договору на ст.530 Цивільного кодексу України.
Згідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивачем не доведено обставин, на які він посилається у позові.
Враховуючи викладене, вимоги позивача не основані на договорі, не відповідають закону і фактичним обставинам.
Оскільки порушення відповідачем господарського зобов'язання не підтверджено, відсутні підстави для застосування відповідальності згідно до ст.625 Цивільного кодексу України та оперативно-господарських санкцій, застосування яких передбачено п.4.3. договору.
В позові слід відмовити.
Відповідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати відносяться на позивача у зв'язку з поданням до суду необґрунтованого позову.
Керуючись ст.ст.22,44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позові відмовити.
Суддя О.І. Немченко
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підпису.
Рішення оформлено і підписано згідно із вимогами ст.84 Господарського процесуального кодексу України 4 липня 2006 року.