Справа № 359/9085/14 Головуючий у І інстанції Журавський В. В.
Провадження № 22-ц/780/6971/14 Доповідач у 2 інстанції Іванова
Категорія 52 25.12.2014
Іменем України
25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Іванової І.В.
суддів - Олійника В.І., Сліпченка О.І.
при секретарі - Петленко І.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного авіаційного підприємства «Україна», третя особа: генеральний директор Державного авіаційного підприємства «Україна» про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди,-
У вересні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, який уточнив під час розгляду справи та просив скасувати наказ генерального директора відповідача ДАП «Україна» від 06.08.2014 року про звільнення його з роботи, поновити його на роботі на посаді інженера з експлуатації АіРЕО 1-ї категорії ДАП «Україна», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 21774,90 грн. та моральну шкоду, яку оцінив в 3000 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог послався на те, що з 04.07.2005 року він працював на посаді авіатехніка з авіаційного і радіоелектронного обладнання у відповідача, а з 02.11.2007 року на посаді інженера з експлуатації АіРЕО повітряних суден.
В подальшому, після присвоєння йому кваліфікації інженера з експлуатації АіРЕО 1-ї категорії, наказом від 30.04.2013 року його було переведено інженером з експлуатації АіРЕО повітряних суден 1-ї категорії.
Проте, 05.06.2014 року йому було вручено попередження про те, що на підставі наказів ДАП «Україна» від 15.05.2014 року «Про введення в дію нової організаційної структури та штатного розпису ДАП «Україна» та від 21.05.2014 року «Про попередження працівників про запланове вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці» він підлягає звільненню.
І 08.08.2014 року його було звільнено з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України - у зв'язку із скороченням штату, відповідно до наказу № 132/о від 06.08.2014 року.
Позивач вважає, що відповідачем порушено порядок його звільнення, оскільки не враховано переважне право на залишення його на роботі, як наслідок на його місце було прийнято ОСОБА_2, який мав кваліфікацію інженера з експлуатації АіРЕО 2-ї категорії, тобто має він має більш високу кваліфікацію. Крім того, роботодавець не запропонував йому іншу роботу.
Представники відповідача позов не визнали та посилались, що ДАП «Україна» на виконання Постанови КМУ від 01.03.2014 року «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» та листа Державного управління справами від 20.03.2014 року було проведено зміни в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників, в зв'язку з чим позивача було попереджено про скорочення його посади та про наступне вивільнення, яке відбулося за результатами розгляду даного питання тимчасовою комісією ДАП «Україна». Вважали безпідставними твердження позивача щодо його більш високої кваліфікації та продуктивності праці, ніж у ОСОБА_2, працівника, який залишився на цій посаді, оскільки позивач не має документів, які б підтверджували його кваліфікацію як інженера з експлуатації АіРЕО ПС 1-ї категорії, що має допуск до проведення технічного обслуговування повітряних суден типу «Airbus-319», «Ан-74», «Мі-8», що експлуатуються ДАП «Україна», а ОСОБА_2 мав допуск до ТО двох типів ПС: «Airbus-319», «Ан-74ТК-300Д», пройшов практичні заняття та був допущений до самостійного обслуговування літаків даних типів, тоді як позивач мав допуск до ТО лише одного типу ПС, а саме «Ан-74ТК-300Д», не пройшов практичні заняття та не був допущений до самостійного обслуговування літака даного типу.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2014 року у задоволення позову відмовлено.
Позивач не погоджуючись з рішенням суду подав апеляційну скаргу, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позов.
Посилається на помилковість висновків суду про те, що кваліфікація ОСОБА_2 вища ніж у нього через категорію зазначену у свідоцтвах, оскільки вважає що в даному випадку визначаючим є кваліфікація, яка є вищою у нього. Крім того, послався що суд не звернув уваги на те, що відповідачем не був дотриманий порядок звільнення, оскільки на посаду, з якої його звільнено не було скорочено, а було прийнято іншу особу, який займав іншу посаду у відповідача, тому підстава для звільнення відсутня. Також посилається, що суд не з'ясував чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема скорочення чисельності або штату працівників.
У запереченнях на апеляційну скаргу генеральний директор ДАП «Україна» просить скаргу відхилити, мотивуючи тим, що доводи апелянта помилкові, такі, що суперечать чинному законодавству, оскільки позивач не має документів, які б підтверджували його кваліфікацію як інженера, що має допуск до обслуговування «Airbus-319», «Ан-74», «Мі-8», які експлуатуються ДАП «Україна», тому він не може бути допущений до цієї роботи.
Крім того зазначив, що після введення в дію нового штатного розпису в ІТК скоротилось 74 посади, тому Тимчасова комісія ІТК запропонувала посади в ІТК тим працівникам, рівень кваліфікації яких відповідав вимогам відповідних посад, тому відповідач не міг запропонувати позивачу підходящої за кваліфікацією посади.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що звільнення відповідача відбулося без порушень трудового законодавства внаслідок скорочення штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці. При цьому суд виходив з того, що питання працевлаштування працівників інженерно-технічного комплексу, до якого входив позивач, у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці розглядалось на засіданні тимчасової комісії 05.08.2014 року, на якому було встановлено відсутність інших вакантних посад для позивача на дату проведення засідання комісії.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення із зазначених підстав допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Порядок вивільнення працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та порядок врахування переважного права працівника на залишення на роботі встановлено ст.ст. 42, 49-2 КЗпП України.
Згідно із ч. 1 ст. 42, ч. 2 ст. 49-2 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.
Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 " Про практику розгляду судами трудових спорів" встановлено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.
Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем, працюючи на посаді інженера з експлуатації АіРЕО повітряних суден 1-ї категорії цеху технічного обслуговування літаків дирекції з технічного обслуговування повітряних суден інженерно-технічного комплексу.
Також судом встановлено, що 05.06.2014 року позивачу було вручено попередження про те, що на підставі наказів відповідача ДАП «Україна» № 136 від 15.05.2014 року «Про введення в дію нової організаційної структури та штатного розпису ДАП «Україна» та № 140 від 21.05.2014 року «Про попередження працівників про запланове вивільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці» він підлягає звільненню (а.с.5,38-47).
В подальшому, наказом № 132/о від 06.08.2014 року, відповідно до рішення тимчасової комісії, позивача було звільнено з роботи з займаної посади з 08.08.2014 року у зв'язку із скороченням штату на підставі п.1 ст.40 КЗпП України (а.с.4,6-10).
При вирішенні питання про скорочення штату було враховано пропозицію комісії щодо розгляду працівників на посади інженерно-технічного комплексу згідно нового штатного розпису, засідання якої проводилось 30.07.2014 року, про не звільнення або про звільнення в останню чергу працівників, які мають діючі свідоцтва категорії В1/В2 з внесеними типами ПС, що експлуатуються в ДАП «Україна» («А-319», «Ан-74», «Мі-8») (а.с.48).
Таким чином, дійшовши висновку про те, що звільнення позивача проведено з дотриманням вимог чинного законодавства, а його подальше працевлаштування відповідачем було неможливим із-за відсутності посад за професією (спеціальністю) позивача у штатному розписі, суд врахував, що уповноважений відповідачем орган тимчасова комісія розглядала питання можливості надання працівникам іншої роботи на тому ж підприємстві.
За таких обставин суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позову.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, оскільки вони спростовуються наступним.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до пункту 6 Постанови Кабінету Міністрів від 01.03.2014 № 65 «Про економію державних коштів та недопущення втрат бюджету» Державне управління справами, якому у своїй діяльності підпорядковується відповідач, зменшило кількість літаків, що обслуговують посадових осіб держави.
Крім того, Державне управління справами своїм листом від 20.03.2014 № 01-13/11-1/0408 повідомило відповідача про проведення оптимізації структури та штатного розпису відповідача шляхом зменшення персоналу до мінімальної необхідної кількості, яка може забезпечувати виробничий процес підприємства.
У зв'язку з вказаним виникла об'єктивна необхідність проведення відповідачем змін в організації виробництва і праці, в тому числі скорочення чисельності та штату працівників.
Таким чином, оскільки після введення в дію нового штатного розпису в ІТК скоротилось 74 посади, 05.08.2014 з метою розгляду питання переведення та вивільнення працівників інженерно-технічного комплексу відбулось засідання Тимчасової комісії відповідача, на якому членами цієї комісії були розглянуті кандидатури працівників до подальшого працевлаштування, з врахуванням пропозицій комісії ІТК згідно протоколу від 30.07.2014. При цьому були враховані рівень освіти, здобуті навички під час виконання робіт за певною спеціальністю, що підтверджували рівень кваліфікації відповідного працівника.
З матеріалів справи вбачається, що за результатом даного розгляду комісія постановила запропонувати посади в ІТК лише тим працівникам, рівень кваліфікації яких відповідав вимогам відповідних посад, у зв'язку з чим, оскільки інші вакантні посади були відсутні, позивача було звільнено за п. 1 ст. 40 КЗпП України.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому визнає дане рішення законним та обґрунтованим.
Підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 308,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :