Справа № 359/3663/14-ц Головуючий у І інстанції Саган В.М.
Провадження № 22-ц/780/7102/14 Доповідач у 2 інстанції Касьяненко
Категорія 47 23.12.2014
Іменем України
23 грудня 2014 рокуколегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі:
Головуючого судді: Касьяненко Л.І.,
Суддів: Гуля В.В., Антоненко В.І.,
При секретарі: Ромашині І.В.
Розглянувши матеріали цивільної справи за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2014 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів,-
У квітні 2014 року позивачка звернулася до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що перебувала в шлюбі з відповідачем, який було розірвано 26.09.2000 року. Від шлюбу мають дочку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з нею.
03.03.2000 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області винесено рішення про стягнення з відповідача аліментів у розмірі ? частини з усіх видів його доходу щомісячно, на дитину до досягнення дочкою повноліття та видано виконавчий лист по даному рішенню суду. Відповідач рішення про стягнення аліментів не виконує, у зв'язку з чим існує заборгованість по сплаті аліментів.
Просила стягнути із ОСОБА_3 на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів з 01.09.2008 року по 01.01.2013 року в сумі 69 224,59 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів в розмірі 41 712,05 грн. та судові витрати по справі.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду сторони по справі подали апеляційні скарги в яких просять рішення суду скасувати з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає.
Апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні.
По справі встановлено, що Бориспільським міськрайонним судом Київської області 03.03.2000 року видано виконавчий лист №2-590, згідно якого стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 аліменти в розмірі ? частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до повноліття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Із рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 17.07.2013 року вбачається обізнаність відповідача про наявність заборгованості по сплаті аліментів в розмірі 6 814,65 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що згідно довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_3 з 01.09.2008 року по 01.01.2013 року має заборгованість по сплаті аліментів яка складає 2635,86 грн., що дорівнює 1583 дням, 1% від суми заборгованості 26,35 грн. (2635,86) грн., тобто загальна сума пені за період з 01.09.2008 року по 01.01.2013 року становить 41712,05 грн.
Відповідно до ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ст. 196 СК України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Визначаючи обсяг та межі відповідальності боржника при утворенні заборгованості, колегія суддів враховує, що відповідно п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судом окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.
Ухвалою Верховного суду України від 17 лютого 2010 року по справі №6-27458св08 встановлено: « З урахуванням того,що згідно з положеннями СК України аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, тому за змістом ст. 196 СК України пеня нараховується не на всю суму заборгованості, а її нарахування обмежується лише сумою несплачених аліментів за той місяць, в якому не проводилась стягнення аліментів. Сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається за наступні, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того, скільки днів прострочення до сплати певної суми заборгованості».
Постановою судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року встановлено: «Оскільки зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісячно, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму»
Отже для того щоб одержувач аліментів мав право на стягнення неустойки за порушення строків сплати аліментів необхідна одна умова - наявність вини їх платника. Відповідач весь час від моменту відкриття виконавчою службою виконавчого провадження до моменту подання заперечень працює на повну офіційну заробітну плату, за винятком періоду із жовтні-грудні 2006 року і в липні-листопаді 2008 року, коли він не міг працювати за станом здоров'я. При цьому сплата аліментів до моменту винесення відділом державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції постанови від 24.05.2013 року, якою роботодавцю відповідача було постановлено стягувати по 50% усіх видів заробітку та після погашення заборгованості по ? частини доходів, але не менше 30% прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, які відповідач сплачував самостійно через касу ПАТ «Ощадбанк».
Відповідно до п.10 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів у розмірі, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за шість місяців, державний виконавець звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про стягнення боржника до кримінальної відповідальності за злісне ухилення від сплати аліментів.
Тобто основною причиною виникнення заборгованості по сплаті аліментів позивачці відповідачем було не те, що останній ухилявся від їх сплати, а те що головним державним виконавцем ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції Іванинною О.С. не було, як того вимагає чинне законодавство України щодо стягнення періодичних платежів, надіслано відповідної постанови роботодавцю відповідача та не було накладено арешт на його майно.
Відповідач особисто кожного місяця самостійно здійснював оплату аліментів, незважаючи на те, що це повинен був робити його роботодавець згідно постанови державного виконавця.
Коли відповідач на початку 2013 року дізнався про наявність заборгованості, то відразу почав її сплачувати в тих межах, в яких дозволяв сімейний бюджет та заробіток, а саме при заробітній платі в 1185,00 грн. він сплачував крім аліментів в розмірі 485,49 грн., ще й додатково заборгованість в межах 750-850 грн. щомісячно, про що свідчать надані ним квитанції.
Також суд не врахував майнове становище відповідача, оскільки розмір заробітної плати із вересня 2008 року по грудень 2012 року складав орієнтовано 1000,00 грн. із яких відповідач в середньому 300,00 грн. сплачував щомісячно самостійно, що підтверджується довідкою-розрахунком від 07.10.2013 року заборгованості з аліментів за період з 01.09.2010 року по 01.01.2013 рік. На утриманні відповідача знаходяться вагітна дружина ОСОБА_6 , малолітній син ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 , малолітній син - ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_3., теща (пенсіонер) ОСОБА_9, які проживають за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується Будинковою книгою для прописки (реєстрації) громадян.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
Так як в матеріалах справи містяться неоспорювані докази повного погашення заборгованості по сплаті аліментів ОСОБА_3, та відсутні відомості про те, що державним виконавцем відповідачу направлялися попередження про наявність в нього заборгованості по аліментам, а відповідач їх отримував та ухилявся від своєчасної сплати аліментів, тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність вини відповідача у не своєчасній сплаті аліментів та відсутності підстав для нарахування та стягнення пені.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки відсутня віна відповідача у виникненні заборгованості.
За таких обставин рішення суду першої інстанції про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 14 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: