Києво-Святошинський районний суд Київської області
Справа № 369/4947/14-ц
Провадження 2/369/2348/14
Іменем України
23.12.2014 року Києво - Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
при секретарі Сохань Ю.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2, реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання рішення протиправним, визнання державного акту недійсним, зобов'язання вчинити дію, -
У травні 2014 року позивачка звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що в 1954 році вона придбала 1/6 частину житлового будинку. У 1974 році вона зі своїми близькими побудувала погріб для своїх потреб на земельній ділянці, що рахувалась за будинком. Восени 2013 року відповідач ОСОБА_2 самовільно без її згоди побудував паркан, при цьому захватив її погріб та частину земель загального користування проїзд, який завширшки був 3,90 м, а став 1,20м. На її зауваження відповідач повідомив, що відповідно до державного акту це його земельна ділянка. Вказала, що міська рада передала земельну ділянку відповідачу ОСОБА_2 у порушення вимоги законодавства та її прав.
Просила суд визнати рішення Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області №43/2247 від 09 грудня 2005 року про надання у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0410 га в АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт серія ЯМ №405572, виданий на ім'я ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0410 га, кадастровий номер 3222410300:01:025:0050; зобов'язати управління Держземагенства Києво-Святошинського району Київської області внести зміни до земельно-обілкових документів про скасування реєстрації права власності та державного акту; зобов'язати реєстраційну службу Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області провести відповідні зміни в державному реєстрі.
У судовому засіданні представник позивача вимоги підтримав. Просив задовольнити позов.
У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Просив відмовити в задоволенні позову як з підстав необґрунтованості, так і з підстав пропуску строків звернення до суду.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі. Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень.
При розгляді справи судом встановлено, що на підставі договору про купівлі-продажу житлового будинку від 16 грудня 1954 року ОСОБА_1 є власницею 1/6 частини будинку в м. Боярка.
За ст. 3 ЦПК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до порядку, встановленого в ст. 118 ЗК України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду. У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Перелік способів захисту порушених прав визначає ст. 16 ЦК України. Цей перелік не є вичерпним, і суд може захистити порушені права чи інтереси і в інший спосіб, який встановлений договором або законом.
Вказана норма кореспондується із ст. 152 ЗК України, відповідно до якої власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Також відповідно до ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Частиною 3 статті 152 Земельного Кодексу України передбачено, що захист прав громадян на земельні ділянки здійснюється, в тому числі, шляхом визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів місцевого самоврядування та шляхом застосування інших, передбачених законом способів.
Статтею 155 ЗК України проголошено, що у разі видання органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права щодо володіння, користування чи розпорядження належною особі земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.
Частиною другою статті 158 Земельного кодексу України встановлено, що виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей.
Посилання позивача, що ним не погоджені межі, тому це є підставою для задоволення позовних вимог, суд вважає необґрунтованими, оскільки погодження меж земельних ділянок в розуміння ст. 198 ЗК України є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов'язкових технічних помилок, а тому відмова суміжного землевласника або землекористувача від підписання акту погодження меж земельних ділянок не є підставою вважати, що погодження не відбулось.
02 серпня 2005 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 укладений договір дарування 16/60 частини житлового будинку АДРЕСА_1.
З довідки № 259 від 15 липня 2005 року виконавчого комітету Боярської міської ради Києво-Святошинськогом району Київської області вбачається, що за ОСОБА_4 закріплена земельна ділянка площею 410 кв. м.
Рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинськогом району Київської області № 43/2247від 09 грудня 2005 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0410 га з цільовим призначенням з будівництва ті обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. На підставі даного рішення ОСОБА_2 отримав державний акт на право власності на вище вказану земельну ділянку
Оскільки позивачем не подано доказів того. Що приватизація земельної ділянки відповідачем відбулась з порушенням вимог чинного законодавства, суд відмовляє в задоволенні позову Посилання позивача що погріб знаходиться на земельній ділянці відповідача суд оцінює критично, оскільки права власності на нерухомі речі мають посвідчуватись відповідними правовстановлюючими документами. Суду не подано доказів включення в домоволодіння на час розгляду справу погребу. План присадибного ділянки не підтверджує дані обставини.
Крім того, відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки.
За правилом ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Боярської міської ради Києво-Святошинськогом району Київської області № 43/2247від 09 грудня 2005 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0410 га з цільовим призначенням з будівництва ті обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі знали та могли дізнатись про отримання державного акту та прийняття рішення сільською радою.
Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропуску позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У судовому засіданні відповідач заявив про застосування строків позовної давності.
За ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Представник позивача недовів, надавши суду належні та допустимі докази, що позивачка не знала та не могла дізнатись про порушення свого права, а саме про надання відповідачу частини земельної ділянки на якій знаходиться її твердженням погреб, не навели поважних причин пропуску строку позовної давності, про що було встановлено з пояснень сторін в судовому засіданні та матеріалів справи. Враховуючи, що представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строку позовної давності, це є також підставою для відмови у задоволенні позову .
Оскільки суд відмовляє у задоволенні вимог про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради, державного акту на право власності на земельну ділянку, тому підстави для визнання недійсним договорів дарування також відсутні та є похідними.
Керуючись ст.ст. 57-64, 208-223 ЦПК України, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2, реєстраційна служба Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, управління Держземагенства у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання рішення протиправним, визнання державного акту недійсним, зобов'язання вчинити дію - відмовити.
Скасувати заходи забезпечення позову шляхом зняття арешту з земельної ділянки площею 0,0410 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 3222410300:01:025:0050.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Н.С. Пінкевич