Справа № 686/17241/14-ц
10 грудня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючої - судді Демінської А.А.,
з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,
відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Тамойка В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа - виконком Хмельницької міської ради в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради) про виселення, -
В серпні 2014 року позивач звернувся до суду з вище вказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить виселити відповідачів спільно з їх малолітніми дітьми/онуками ОСОБА_4 , 2011 року народження, та ОСОБА_5 , 2013 року народження, з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала і просить їх задовольнити, вказавши, що помешкання в гуртожитку по АДРЕСА_2 відповідачами зайнято без встановленої законом підстави, ордер на вселення їм не видавався, однак вони на вимогу позивача займаного приміщення не звільняють. Про незаконність вселення та порушення свого права у даній справі позивач дізнався, коли 4.12.2013 року КЕВ м. Хмельницький отримав подання начальника відділу по боротьбі з корупцією - заступника начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку про усунення порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», причин і умов, що їм сприяли. Будь-якого відношення до Збройних Сил України та Міністерства оборони України відповідачі не мають і підлягають виселенню із займаного ними жилого приміщення в гуртожитку, що знаходиться на балансі позивача та призначений для тимчасового проживання саме військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей під час проходження ними військової служби або навчання у військових навчальних закладах Міністерства оборони України.
В судовому засіданні відповідачі проти позову заперечили, вказавши, що були вселені на законній підставі - як члени сім'ї батька ОСОБА_1 - ОСОБА_6 , котрому кімната в зазначеному гуртожитку була виділена як працівнику в/ч НОМЕР_1 в порядку поліпшення його житлових умов. При цьому законність їх проживання підтверджується їх реєстрацією в гуртожитку та відсутністю претензій до них за весь час проживання в ньому. Вселення було документально оформлено заявою на заселення та дозвільною резолюцією на ній, в зв'язку з чим просять також застосувати позовну давність у справі. Крім того, вважають, що в разі виселення їм має бути надано позивачем інше житло, оскільки іншого житла ні за ким із них на праві власності не зареєстровано.
В судовому засіданні представник третьої особи проти позову в частині виселення малолітніх дітей заперечив, в решті при вирішенні спору покладається на думку суду.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснив, що він з 1959 року і до досягнення пенсійного віку працював в в/ч НОМЕР_1 , а його син ОСОБА_7 служив в армії в СРСР. В 1990-х роках син звільнився і переїхав з сім'єю до нього в квартиру. В зв'язку з потребою виділення їм окремого житла ОСОБА_6 звернувся до командира військової частини з заявою на розширення і останній запропонував йому тимчасово (до надання квартири) виділити житло в гуртожитку. ОСОБА_6 погодився і вселив в зазначену кімнату свого сина з сім'єю, сам в гуртожиток не вселявся, в ньому не реєструвався і ніколи не проживав, оскільки отримував кімнату в ньому виключно для відповідачів. Документально вселення було оформлено заявою ОСОБА_6 про заселення та візою командира в/ч НОМЕР_1 «Виділити».
Заслухавши пояснення представників позивача і третьою особи, відповідачів, показання свідків, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов слід задовольнити з наступних мотивів.
Встановлено, що гуртожиток Міністерства оборони України за адресою АДРЕСА_2 , перебуває на балансі позивача і призначений для тимчасового проживання військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей під час проходження ними військової служби або навчання у військових навчальних закладах Міністерства оборони України.
Відповідачі ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а також ОСОБА_3 з його малолітніми дітьми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживають та зареєстровані в гуртожитку по АДРЕСА_2 , фактично займаючи при цьому кімнату 93 у вказаному гуртожитку.
У відповідності до ст. 127 ЖК України, гуртожитки можуть використовуватись для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання.
В гуртожитку по АДРЕСА_2 , можуть розміщуватись працівники Збройних Сил України на період роботи за умови відсутності в них місця проживання та інші особи, які прибули у військову частину на визначений термін для виконання службових завдань.
Однак відповідачі були вселені в зазначений гуртожиток від в/ч НОМЕР_2 без додержання вставленого законом порядку.
Зокрема, згідно ст. 129 ЖК України, на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу.
Ордер на вселення до гуртожитку відповідачам не видавався, у в/ч НОМЕР_2 вони не працювали, а ОСОБА_1 на момент вселення (25.12.1997 року) не працював взагалі, що вбачається з картки прописки, наданої позивачем, та не оспорюється відповідачами. Будь-якого відношення на даний час відповідачі до Міністерства оборони України та Збройних Сил України не мають, що підтверджується відповідними довідками КЕВ м. Хмельницький, наявними в матеріалах справи.
Той факт, що батько ОСОБА_1 тривалий час працював у в/ч НОМЕР_1 , підставою для відмови в позові не є, оскільки вище вказаних обставин не спростовує. Крім того, ОСОБА_6 особисто пояснив, що і йому також ордера на вселення не видавалось, а вселення відбулося виключно за домовленістю з командиром військової частини. При цьому відповідачі перестали бути членами його сім'ї, припинивши спільне проживання.
Малолітні внуки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та, відповідно, діти ОСОБА_3 ОСОБА_8 мали б право користування спірним жилим приміщенням, якби таке право належало їх батькові, однак оскільки він не набув в установленому порядку вказаного права, тому воно не належить і їм, навіть за умови реєстрації їх проживання в гуртожитку. Одночасно суд звертає увагу відповідачів на те, що, як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.15 постанови від 1 листопада 1996 р. N 9 "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя", наявність чи відсутність прописки сама по собі не може бути підставою для визнання права користування жилим приміщенням за особою, яка там проживала чи вселилась туди як член сім'ї наймача (власника) приміщення, або ж для відмови їй у цьому.
Таким чином, сама по собі реєстрація відповідачів у спірному жилому приміщенні не створила для них законної підстави користування ним, а лише підтверджує факт їх постійного проживання в гуртожитку.
Підстави для застосування позовної давності у даній справі відсутні, оскільки, як вказала представник позивача, незаконність вселення та порушення свого права у даній справі позивач дізнався, коли КЕВ м. Хмельницький отримав подання начальника відділу по боротьбі з корупцією - заступника начальника Західного територіального управління Військової служби правопорядку про усунення порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», причин і умов, що їм сприяли. Копія зазначеного подання наявна в матеріалах справи, на ньому проставлено вхідний штамп КЕВ м. Хмельницького з датою 4.12.2013 року. Таким чином, строк позовної давності позивачем не пропущено.
Отже, оскільки відповідачі незаконно проживають в гуртожитку без належних на те правових підстав, законного права на проживання в гуртожитку не набули і такого не мають, тому позовні вимоги слід задовольнити в повному обсязі, виселивши їх (спільно з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) із займаного ними жилого приміщення - кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Судові витрати у справі складаються із судового збору і підлягають стягненню з відповідачів пропорційно до задоволених позовних вимог в рівних частках з кожного на користь позивача.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 5, 8, 10, 11, 60, 212 - 215 ЦПК України, ст. ст. 125 - 132 ЖК України, суд -
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького судовий збір в сумі по 81,20 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя:
(вступна і резолютивна частини)
10 грудня 2014 року Хмельницький міськрайонний суд в складі:
головуючої - судді Демінської А.А.,
з участю секретаря судового засідання Підвальної Є.З.,
відповідачів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
представника третьої особи Тамойка В.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Хмельницький цивільну справу за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (третя особа - виконком Хмельницької міської ради в особі Служби у справах дітей Хмельницької міської ради) про виселення, -
Позов задовольнити.
Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з кімнати АДРЕСА_1 без надання іншого жилого приміщення.
Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницького судовий збір в сумі по 81,20 грн. з кожного.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Особи, які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення Апеляційному суду Хмельницької області через Хмельницький міськрайонний суд.
Суддя: