Справа № 457/358/14 Головуючий у 1 інстанції: Марчук В.І.
Провадження № 22-ц/783/7269/14 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 28
25 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.
з участю секретаря Іванової О.О.
з участю ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про відшкодування збитків,-
встановила:
Рішенням Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2014 року позов задоволено. Стягнуто з відповідача в користь позивача збитки в розмірі 36 476 грн., завдані внаслідок неналежної побудови кам'яної огорожі. Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив ОСОБА_5 Апелянт просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що рішення не ґрунтується на вимогах закону, ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що позивачем не надано доказів того, що йому завдано шкоди в розмірі 36 476 грн. Вказує, що позивач допустив його до роботи без попереднього ознайомлення з проектом паркану. Усі роботи, передбачені договором, він виконав належним чином і за якісно виконану роботу отримав оплату.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити.
Відповідно до ст.ст. 10, 59-61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.
Встановлено, що 29 вересня 2008 року між сторонами укладено договір №1 на виконання робіт. Згідно до умов даного договору відповідач взяв на себе зобов'язання по демонтажу старого паркана, копання траншеї, розробки та заливки бетону, в'язання арматури, зняття поребриків, мурування паркану із бутового каменя по периметру земельної ділянки біля будинку АДРЕСА_1. Вказаний об'єм робіт відповідач зобов'язався доброякісно виконати до 31 грудня 2008 року. Позивач взяв на себе зобов'язання забезпечити відповідача всім необхідним для виконання дорученої роботи, прийняти виконану роботу за актом виконаних робіт, своєчасно здійснювати оплату за виконану роботу. За невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, сторони несуть відповідальність згідно даного договору та чинного в Україні законодавства.
Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином взятих на себе зобов'язань. 26 травня 2009 року відповідач отримав направлену позивачем письмову вимогу про виконання зобов'язань за вказаним вище договором (усунути недоліки здійсненої роботи та закінчити мурування паркана), що стверджується копією повідомлення про вручення (а.с.15-16). Відповідач залишив цю вимогу без реагування.
Відповідно до висновку № 375/14 судової будівельно-технічної експертизи, за результатам проведених досліджень експертом встановлено, що паркан не завершений, висота паркана різна, розміри секцій та стовпів паркана різні, розшивка швів виконана неакуратно неповно, лицьові поверхні каменів забруднені цементним розчином, рівність площини секцій не дотримана, товщина кам'яної кладки огорожі у верхній частині менша ніж у нижній частині, кладка виконана неоднаково, лицьові частини нахилів каменів різні, мають значні виступи, шви між каменями мають різну товщину, в окремих місцях камені повідпадали, шви затерті, розчин не підрізано, внутрішня частина стіни паркану не залита цементним розчином, камені не мають достатнього зчеплення, не утворюють монолітну масу, на тілі стіни кам'яної огорожі спостерігаються тріщини, фундамент також має тріщини товщиною розкриття подекуди близько 1 см. Вертикальність стіни кам'яної огорожі не дотримується: величина відхилень вертикалі становить від 30 до 80 мм., нерівності кладки в окремих місцях становлять 20-25 мм. Розміри паркану, вимуруваного з природного бутового рваного каменю ескізному проекту не відповідають. Якість виконаних робіт з мурування кам'яного паркану не відповідає допускам чинних нормативних документів, зокрема Збірнику 3 галузевих норм ГН 3. Кладка фундментів, стін стовпів із бутового каменю. Змурований кам'яний паркан вимогам будівельних норм і правил не відповідає, зокрема вимогам до виробів, будівель і споруд щодо забезпечення безпеки експлуатації, визначеної у Технічному регламенті будівельних виробів, будівель і споруд (далі - Технічний регламент), затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 року № 1764, - не забезпечується механічного опору та стійкості, безпека експлуатації. Не забезпечуються вимоги ДБН В. 1.2- 9-2008 (Основні вимоги до будівель і споруд. Безпека експлуатації) п. 4.5 Перша група ризиків: можуть виникати прямі удари чи контакти, спричинені падінням елементів будівельних об'єктів на користувачів. Для усунення всіх виявлених недоліків, невідповідності будівельним нормам правилам, ескізному проекту, усунення просадок, тріщин в конструкціях паркану, що будується з природного рваного каменю, необхідно виконати додаткові роботи для підсилення фундаментів у місцях утворених тріщин; виконати роботи по демонтажу паркану від вулиці та від сусідньої ділянки з наступним муруванням його заново з частковим використанням каменів від розборки. Вартість ремонтно-будівельних робіт становить 36 476 грн. Розмір матеріальної шкоди, завданої позивачу відповідачем неякісною роботою, становить 36 476 грн. (а.с.93-137).
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що спір виник із двостороннього правочину (ст. 202 ЦК України), тобто була у наявності погоджена дія двох сторін: позивача і відповідача. Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ст. 837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно зі ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Статтями 526 і 530 ЦК України визначено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та у встановлені ним строки.
Відповідно до ст. 611 цього Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України, якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника. Відповідно до п. 2 ст. 852 ЦК України за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Відповідно ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Пунктами 10 і 11 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Технічного регламенту будівельних виробів, будівель і споруд № 1764 від 20 грудня 2006 року встановлено, що споруди в цілому та окремі їх частини повинні відповідати призначенню і основним вимогам до них. За умови належної експлуатації споруд основні вимоги до них повинні виконуватися протягом обґрунтованого строку служби споруд з урахуванням передбачуваних впливів. Основними вимогами до споруд є: забезпечення механічного опору та стійкості. Навантаження на споруду під час зведення та експлуатації не повинне призводити до руйнування її в цілому чи окремих її частин і деформації, більшій за ту, що допускається будівельними нормами. Державні будівельні норми України поширюються на проектування, нове будівництво, розширення, реконструкцію, технічне переоснащення, реставрацію, капітальний ремонт будівель різного призначення. Вимоги цих норм є обов'язковими для органів державного управління, місцевого і регіонального самоуправління, підприємств і установ незалежно від форми власності та відомчого підпорядкування, громадських об'єднань і громадян, суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють на території України проектні та будівельні роботи.
Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення ухвалене судом на підставі наявних у справі доказів, оцінених судом належним чином кожного окремо на їх достовірність, допустимість та достатність, взаємний зв'язок у сукупності; встановлених судом обставини.
При встановленні зазначених обставин судом першої інстанції не було порушено норм матеріального і процесуального права, рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи. Висновки суду ґрунтуються на аналізі зібраних по справі доказів.
З висновками суду слід погодитися, оскільки ним правильно визначено характер спірних правовідносин та встановлено дійсні обставини справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду. Підстави для скасування рішення Трускавецького міського районного суду Львівської області відсутні, а тому апеляційну скаргу слід відхилити.
Керуючись ст. 303, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, ч.1 п.1 ст.314, ст.315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Трускавецького міського суду Львівської області від 12 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: