Справа № 442/6369/14-к Головуючий: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/721/14 Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2014 року Колегія Суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого судді: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі - ОСОБА_5
з участю прокурора - ОСОБА_6
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року, -
Даним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку м.Дрогобич Львівської області, українку, громадянку України, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 ,-
визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.389 КК України та призначено їй покарання у виді одного року шести місяців обмеження волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду від 11.03.2014р. у виді 10 днів обмеження волі та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у виді одного року шести місяців десяти днів обмеження волі. На підставі ст.75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням та призначено їй іспитовий строк тривалістю 2 роки. Покладено на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України.
Згідно вироку 11 березня 2014 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи засудженою за ч.1 ст.185 КК України на 90 годин громадських робіт та 04 червня 2014 року ОСОБА_7 взятою на облік Дрогобицьким міжрайонним відділом кримінально-виконавчої інспекції УДПтСУ у Львівській області, ознайомленою з порядком та умовами відбування покарання, про що вона дала підписку, для відбування покарання у вигляді громадських робіт ОСОБА_7 була скерована, згідно направлення №711 від 04.06.2014 року в Рихтицьку сільську раду, Дрогобицького району, Львівської області, що в с. Рихтичі, Дрогобицького району, Львівської області, без поважних причин в сільську раду для відпрацювання громадських робіт не з'явилась, та на неодноразові виклики до КВІ не відреагувала. 10 липня 2014 року ОСОБА_7 , було доставлено приводом у Дрогобицький МРВ КВІ, де їй винесено письмове застереження про можливість притягнення до кримінальної відповідальності. Вона ж, ОСОБА_7 згідно повідомлення Рихтицької сільської ради в період з 05.06.2014 року по 13.06.2014 року без поважних причин не з'являлась на роботу у Рихтицьку сільську раду Дрогобицького району, Львівської області та для відпрацювання громадських робіт у вигляді 90 годин не приступила.
У поданій апеляції прокурор, не погоджуючись з вироком суду 1-ї інстанції, вважає його незаконним і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку із неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. При цьому, покликається на те, що ухвалюючи вищевказаний вирок, суд 1-ї інстанції, з точки зору апелянта, не дотримався вимог ч.2 ст.65 КК України, відповідно до яких особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і безпідставно застосував положення ст.75 КК України, звільнивши її фактично від відбування покарання, визначеного за сукупністю вироків (ст.71 КК України), при цьому останній за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11.03.2014 року було призначено покарання, яке належало відбувати реально. Просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст.389 КК України до покарання у вигляді 1 року 6 місяців обмеження волі та на підставі ст.71 КК України призначити їй покарання у вигляді 1 року 6 місяців 10 днів обмеження волі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який повністю підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задоволити, позицію обвинуваченої ОСОБА_7 , яка таку заперечила, вважає вирок суду 1-ї інстанції законним і обґрунтованим, просить залишити його без змін, а подану апеляцію без задоволення, вивчивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи поданої апеляційної скарги, Колегія Суддів вважає, що така підлягає до задоволення.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Як вбачається із змісту апеляційної скарги, поданої прокурором, кваліфікація дій за ч.2 ст.389 КК України та доведеність вини за вказаною нормою Кримінального Закону апелянтом не оспорюється.
Вивчаючи особу обвинуваченої ОСОБА_7 , Колегією Суддів встановлено, що ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 будучи зареєстрованою в АДРЕСА_2 , за даною адресою тривалий час не проживає, розлучена; за час проживання на території Рихтицької сільської ради, вона зарекомендувала себе із негативної сторони; рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27.07.2005р. її позбавлено батьківських прав відносно трьох її дітей - ОСОБА_9 , 1993 р.н., ОСОБА_10 , 1995 р.н., ОСОБА_11 , 2001 р.н., оскільки вона самоусунулася від виконання батьківських обов”язків (а.с.46). Крім цього, ОСОБА_7 , що підтверджено у засіданні апеляційної інстанції, раніше судима вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 11.03.2014р. за ч.1 ст.185 на 90 годин громадських робіт (а.с.38), на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (а.с.42; 44). Даних, які б перешкоджали виконанню призначеного ОСОБА_7 покарання у вигляді громадських робіт у визначеному законом порядку Колегією Суддів не встановлено.
Вимоги ч.2 ст.65 КК України вказують на те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.
За наведених вище обставин, Колегія Суддів вважає, що суд 1-ї інстанції помилково призначив ОСОБА_7 покарання із застосуванням вимог ст.75 КК України.
Таким чином, Колегія Суддів вважає, що має місце неправильне застосування кримінального закону районним судом та невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченої, у зв'язку з чим Колегія Суддів погоджується з доводами апеляційної скарги прокурора про необхідність призначення обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, яке належить відбувати реально.
З урахуванням наведеного та необхідністю погіршення становища обвинуваченої, Колегія Суддів вважає, що вирок в частині призначення покарання підлягає скасуванню із постановленням вироку апеляційним судом.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 , Колегія Суддів враховує вимоги ст.ст. 65; 71; 72 КК України та обставини, встановлені, у тому числі і судом першої інстанції при призначенні покарання, дані, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_7 , встановлені апеляційним судом - ОСОБА_7 не працююча, розлучена, згідно рішення Дрогобицького міськрайонного суду позбавлена батьківських прав, про вчинене нею кримінальне правопорушення за ч.2 ст.389 КК України не шкодує.
У зв'язку з цим апеляційна скарга прокурора підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 407, 409, 420 КПК України, Колегія Суддів,
Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області ОСОБА_8 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року задоволити.
Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року в частині призначеного ОСОБА_7 покарання - скасувати.
Призначити покарання ОСОБА_7 за ч.2 ст. 389 КК України у вигляді 1 (одного) року 6 (шести) місяців обмеження волі.
На підставі ст.ст.71;72 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 11 березня 2014 року, у виді 10 (десяти) днів обмеження волі, визначивши остаточне покарання ОСОБА_7 у виді 1 (одного) року 6 (шести) місяців) 10 (десяти) днів обмеження волі.
Обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, передбаченого ст.ст.179; 194 КПК України.
Строк відбуття покарання обчислюється з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня його проголошення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4