Справа № 446/2078/13 Головуючий у 1 інстанції: Самсін М.Л.
Провадження № 22-ц/783/5361/14 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія:43
18 грудня 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді: Приколоти Т.І.
суддів: Тропак О.В., Федоришина А.В.
при секретарі: Івановій О.О.
з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу (КЕВ) м. Львова на рішення Кам”янка-Бузького районного суду Львівської області від 13 лютого 2014 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до КЕВ м. Львова, житлової комісії Кам'янка-Бузького гарнізону, ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання права та зобов'язання вчинити дії-
В жовтні 2013 року позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до КЕВ м. Львова, житлової комісії Кам'янка-Бузького гарнізону, Радехівсько-Кам'янка-Бузького об'єднаного районного військового комісаріату та просив визнати за ним право на забезпечення постійним житлом, шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного проживання його сім'ї з наступним зняттям його з квартирної черги в Радехівсько-Кам'янка-Бузькому ОРВК Кам'янка-Бузького гарнізону; визнати протиправною бездіяльність КЕВ м. Львова стосовно вжиття у встановленому чинним законодавством порядку заходів щодо виключення зазначеної квартири з числа службових та надати її для постійного проживання йому на склад сім'ї з чотирьох осіб; зобов'язати командування Радехівсько-Кам'янка-Бузького ОРВК Кам'янка-Бузького гарнізону та КЕВ м.Львова у встановленому чинним законодавством порядку клопотати перед виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надати її для постійного проживання. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що він звертався із заявою до начальника квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова з приводу розгляду питання про виключення з числа службових та надання йому для постійного проживання трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 , в якій він проживає з членами своєї сім'ї. З 15 листопада 1983 року по 6 листопада 1985 року та з 10 березня 2000 року по 13 грудня 2010 року він перебував на військовій службі, має календарну вислугу 12 років і 8 місяців, пільгову-26 років і 4 місяці. Згідно рішення виконавчого комітету Кам'янка-Бузької міської ради від 25 листопада 2008 року № 425 йому видано ордер від 12 грудня 2008 року №350 на вселення у спірну службову квартиру. Оскільки, службова квартира призначена для тимчасового проживання і її службовий статус значно обмежує можливість реалізації встановлених чинним житловим законодавством житлових прав та наявність права на отримання житлового приміщення для постійного проживання, він звертався до КЕВ м. Львова з проханням подати відповідне подання до Кам'янка-Бузької міської ради про виключення займаної ним квартири з числа службових, але отримав відмову.
Рішенням Кам'янка-Бузького районного суду Львівської області від 13 лютого 2014 року позов задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право на забезпечення постійним житлом шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного проживання йому та членам його сім'ї в складі чотирьох осіб з наступним зняттям позивача з квартирної черги в Радехівсько-Кам'янка-Бузького ОРВК Кам'янка-Бузького гарнізону.
Визнано протиправною бездіяльність КЕВ м. Львова стосовно вжиття у встановленому чинним законодавством порядку заходів щодо виключення вищезгаданої квартири з числа службових та надання її для постійного проживання позивачу на склад сім'ї з чотирьох осіб.
Зобов'язано командування Радехівсько-Кам'янка-Бузького ОРВК Кам'янка-Бузького гарнізону та КЕВ м. Львова у встановленим чинним законодавством порядку клопотати перед виконавчим комітетом Кам'янка-Бузької міської ради Львівської області, про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного проживання ОСОБА_2 членам його сім'ї в складі чотирьох чоловік.
Вирішено питання судових витрат.
Рішення суду оскаржив КЕВ м. Львова. У апеляційній скарзі просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Посилається на те, що вказане рішення не ґрунтується на вимогах закону, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що потреба у використанні квартири АДРЕСА_1 , як службового житла, на даний час не відпала.
Зазначає, що службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього відповідно до ст. ст 118-123 Житлового кодексу Української РСР, п. п 2-6 “Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР”, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 4 лютого 1988 р. № 37. Жиле приміщення виключається з числа службових , якщо відпала потреба в такому його використанні, а також у випадках, коли в установленому порядку воно виключено з числа жилих. Сам по собі факт проживання в службових жилих приміщеннях не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Виключення жилого приміщення з числа службових провадиться на підставі клопотання підприємства, установи, організації рішенням виконавчого комітету відповідної районної, міської, районної в місті Ради народних депутатів. Про виключення жилого приміщення з числа службових у журналі обліку службових жилих приміщень робиться відповідна відмітка. Окрім того, порядок забезпечення службовими жилими приміщеннями додатково регламентується відомчим нормативним актом - Наказом Міністра оборони України № 737 від 30.11.2011 “ Про затвердження Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, згідно п. п. 3,5, якої службові жилі приміщення повинні використовуватись тільки за призначенням. Згідно наказу Міністра оборони України № 91 від 12.02.2013 року внесено зміни до вищевказаної Інструкції та прийнято рішення щодо припинення практики виключення квартир з числа службових. Вказані зміни пройшли правову експертизу та реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а відтак є частиною нормативно-правового акту- Інструкції № 737 та є обов'язковим для виконання.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задоволити.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.ст. 10, 58- 61 ЦПК України).
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення цим вимогам не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що позивач перебував на військовій службі в Збройних Силах України з 10 березня 2000 року до 13 грудня 2010 року. Його вислуга становить повних 12 років 7 місяців.
На передбачених законом підставах сім'я я позивача займає службову квартиру АДРЕСА_1 .
Інструкцією про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони від 30 листопада 2011 року № 737, в редакції , яка була чинною до внесення до неї змін наказом № 91 від 12 лютого 2013 року, було встановлено:
Жиле приміщення включається (виключається) до (із) числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районною державною адміністрацією за клопотанням:
у місті Києві - начальника гарнізону міста Києва, погодженим з начальником ГКЕУ ЗС України, або начальника ГКЕУ ЗС України, погодженим з головою житлової комісії гарнізону;
в інших населених пунктах - начальника гарнізону, погодженим з начальниками ТКЕУ та головою житлової комісії гарнізону. (п. 3.4.)
До числа службового може бути включене тільки вільне жиле приміщення. Під службові жилі приміщення виділяються, як правило, окремі квартири.
Службові жилі приміщення повинні використовуватися тільки за призначенням.
Службові жилі приміщення не підлягають обміну, розділу, бронюванню і здачі в оренду, найм (піднайм). (п. 3.5.)
Наказом № 91 від 12 лютого 2013 року, який набрав чинності 29 березня 2013 року було внесено зміни до вищезазначеної інструкції:
абзац перший викладено в такій редакції:
Жиле приміщення включається до числа службового на підставі рішення Міністра оборони України виконавчим органом сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад або районною державною адміністрацією за клопотанням:
Абзац третій викладено в такій редакції:
в інших населених пунктах - начальника гарнізону, погодженим з начальниками КЕВ (КЕЧ) районів та головою житлової комісії гарнізону.
Абзац третій пункту 3.5 після слів "найм (піднайм)" доповнено словами, «виключенню з числа службових, крім випадків, коли його виключено з числа житлових приміщень».
Відповідно до зазначеної інструкції, чинній на час виникнення правовідносин редакції в період з 29 березня 2013 року до 1 серпня 2014 року, коли набрала чинності Інструкція в редакції наказу міністра оборони від 19 червня 2014 року за № 401, службові жилі приміщення, в яких проживали військовослужбовці, повинні були використовуватись тільки за призначенням і підлягали виключенню із числа службових лише у випадку, коли їх було виключено з числа житлових приміщень.
Крім цього, у відповідності до положень цієї Інструкції , в період , коли допускалося виключення службового жилого приміщення з числа службових , такому виключенню повинно було передувати клопотання начальника гарнізону, погоджене з начальником КЕВ району та головою житлової комісії гарнізону , а не - клопотання КЕВ. Тому рішення суду в частині зобов'язання КЕВ м. Львова скерувати подання в Кам'янка-Бузьку міську раду про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових не ґрунтується на законі.
На час звільнення в запас позивач мав вислугу на військовій службі менше 20 календарних років. Посилання позивача у позовній заяві на те, що він набув право на виведення, займаного ним службового житла із числа службових, на підставі критеріїв, опрацьованих комісією з контролю за розподілом житла в гарнізонах Збройних сил України на засіданні та у відповідності до вимог ст.12 Закону України “ Про соціальний правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” , і посилання суду першої інстанції на п.3 Порядку забезпечення військовослужбовців і членів їх сімей житловими приміщеннями , затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року № 1081, також не давали підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання за ОСОБА_2 та членами його сім'ї права на покращення житлових умов, шляхом передачі квартири АДРЕСА_1 для постійного проживання, без зазначення того, який орган (організація, установа) і в якому порядку буде здійснювати таку передачу.
У відповідності до п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, є, зокрема: порушення або неправильне застосування норм матеріального права або процесуального права.
Колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалено без додержання вимог житлового законодавства, яким врегульовані питання організації забезпечення і надання військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей жилих приміщень, чинного станом на дату звернення з позовом та - станом на час виникнення спірних правовідносин. Відтак, апеляційну скаргу належить задовольнити, оскаржене рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова задовольнити.
Рішення Кам”янка-Бузького районного суду Львівської області від 13 лютого 2014 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_2 до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова, Житлової комісії Кам'янка-Бузького гарнізону, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання за позивачем права на забезпечення постійним житлом шляхом виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного проживання позивачеві із складом сім'ї з чотирьох осіб з наступним зняттям позивача з квартирної черги в Радехівсько - Кам'янка - Бузькому об'єднаному районному військовому комісаріаті Кам'янка - Бузького гарнізону; визнання протиправною бездіяльності Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова стосовно вжиття у встановленому чинним законодавством порядку заходів щодо виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службових та надання її для постійного користування позивачеві та членам його сім'ї; зобов'язання командування Радехівсько - Кам'янка - Бузького об'єднаного районного військового комісаріату Кам'янка - Бузького гарнізону та Квартирно-експлуатаційного відділу м.Львова у встановленому чинним законодавством порядку клопотати перед виконавчим комітетом Кам'янка - Бузької міської ради про виключення вказаної квартири з числа службових та надання її для постійного користування позивачеві та його сім'ї з чотирьох осіб.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскарженим у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: