Справа № 462/6000/14 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д.
Провадження № 22-ц/783/7659/14 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія справи: 24
22 грудня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого- судді Мельничук О.Я.,
суддів Курій Н.М. і Ванівський О.М.
при секретарі Куцик І.Б.,
за участю представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" про стягнення боргу, -
Ухвалою Залізничного районного суду міста Львова від 06 листопада 2014 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.
Накладено арешт на грошові кошти Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" в межах суми 84934,15 грн.
Вищезгадану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив відповідач - Державне підприємство Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій". Вважає, що така ухвала підлягає скасуванню, оскільки при її прийнятті судом не враховано вимоги Цивільно процесуального кодексу України та роз"яснень Пленуму Верховного Суду України з даного питання. В апеляційній скарзі просить ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2014 року про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" в межах суми 84934,15 грн.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Частиною 1 ст.303 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з вимогами ч.3 цієї статті апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст.312 ЦПК України, розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд змінює або скасовує ухвалу суду першої інстанції і постановляє ухвалу з цього питання, якщо воно було вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права або при правильному вирішенні було помилково сформульовано суть процесуальної дії чи підстави її застосування.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 в серпні 2014 року звернувся до суду із позовом до Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" про стягнення суми заборгованості в розмірі 54500 грн., пеню в розмірі 4108,68 грн. та штраф в розмірі 6600 грн. за надання юридичних послуг.
05 листопада 2014 року позивачем подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої заборгованість боржника - Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" відповідно до договорів про надання юридичних послуг від 25.12.2012 року та 23.01.2013 року становить 84934,15 грн.
05 листопада 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою про забезпечення позову, до вирішення спору по суті до набрання рішенням законної сили. Просив накласти арешт на грошові кошти Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" в межах суми 84935,15 грн.
Задовольняючи заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з тих підстав, що між сторонами виник спір майнового характеру, вимоги про забезпечення позову співмірні із заявленими вимогами, а невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, чи призвести до порушення прав позивача.
Однак, з таким висновком колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст.152 ЦПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії. Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам, крім того, при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Проте, постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції не навів підстав, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду у майбутньому та не буде перешкоджати господарській діяльності товариства.
З представлених апелянтом довідок 22 грудня 2014 року в судове засідання Апеляційного суду Львівської області вбачається, що на згаданому підприємстві працює 195 чоловік, із них: 13 інвалідів, 2 батьків, які утримують дітей інвалідів, 2 працюючі матері-героїні. Також встановлено, що відповідно до свого статуту, Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський завод збірних конструкцій” (далі - ДП “ЛЗЗК”) засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству оборони України. ДП “ЛЗЗК” створене з метою виконання програми житлового і військового будівництва для Міністерства оборони України, здійснення ремонту, будівництва житла, казарм, сховищ, тощо на замовлення Міністерства оборони України, Збройних Сил України.
На виконання програми Президента України, Міністерства оборони України по забезпеченню військовослужбовців та членів їх сімей житлом, ДП “ЛЗЗК” за вказівкою Уповноваженого органу управління розробило і усвоїло випуск елементів каркасу універсального безрігельного. Дана технологія дає можливість в короткі терміни забезпечити військовослужбовців і їх сімей дешевим житлом. Станом на сьогоднішній день, елементи каркасу універсального безрігельного відправлено для потреб Міністерства оборони України.
Для обслуговування військових містечок ДП “ЛЗЗК” освоїло випуск залізобетонних виробів, виробів з металу (сейфи, шафи металеві, двері броньовані, стелажі та інше), а також меблі для армії (столи, лавки, крісла, табуретки, тумбочки та інше). Зазначені вироби також відправлено для потреб Міністерства оборони України. Крім того, Уповноваженим органом управління погоджено проект заглублених та полузаглублених бліндажів. ДП “ЛЗЗК” спроектовано рухомий командний пункт та скеровано проектну документацію на погодження до Уповноваженого органу управління для потреб Збройних Сил України.
ДП “ЛЗЗК” в зону АТО відправлено пічки (буржуйки), маскувальні сітки, а також за клопотанням Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, ДП “ЛЗЗК” звернулося із заявою до Концерну “Воєнремсервіс” для надання згоди на передачу власного автобуса марки «ЛАЗ - 699» в постійне користування військовій частині НОМЕР_1 з підготовки спеціалістів для сьогоденних потреб бойових частин і підрозділів зони АТО.
Разом з тим, задовольнивши заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову у обраний ним спосіб, накладення арешту на частину оборотних коштів підприємства, суд фактично втрутився у господарську діяльність підприємства /товариства/.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції в повному об'ємі, як такої, що постановлена з порушенням норм процесуального права та приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.303, п.2 ч.2 ст.307, п.2 ч.1 ст.312, ст.313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Державного підприємства Міністерства оборони України "Львівський завод збірних конструкцій" - задовольнити.
Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 06 листопада 2014 року про забезпечення позову - скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.М. Курій
О.М. Ванівський