Справа № 2-1674/10 Головуючий у 1 інстанції: Веремчук О.А.
Провадження № 22-ц/783/5458/14 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
Категорія: 27
18 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого-судді Приколоти Т.І.
суддів Тропак О.В., Федоришина А.В.
з участю секретаря Іванової О.О.
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «БАНК ФОРУМ» до ОСОБА_5, ОСОБА_4, про звернення стягнення на предмети іпотеки,-
Позивач звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмети іпотеки. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 19 лютого 2008 року позивач уклав кредитний договір з ОСОБА_5 Предметом цього договору є 72 000 доларів США для придбання квартири з кінцевим терміном повернення 18 лютого 2033 року та оплатою за користування кредитними коштами в розмірі 13,5 % річних. В наступному укладено додаткову угоду по умовах договору. Для гарантії забезпечення виконання зобов'язань відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 надали нерухоме майно - спірні квартири. Позичальник своїх зобов'язань перед банком щодо повернення кредиту та відсотків не виконує, чим порушує істотні умови договору та допустив заборгованість. Просить позов задовольнити, достроково розірвати кредитний договір, що стосується сторін, звернути стягнення на предмети іпотеки: квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1.
Рішенням Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2010 року позов задоволено. Ухвалено розірвати кредитний договір № 0009/08/6.10-N від 19 лютого 2008 року, укладений між АКБ «Форум» в особі Львівської філі, та ОСОБА_5; звернути стягнення на заставлене майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1. Проведено розподіл судових витрат.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_4 Посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, апелянт просить його скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки: квартиру АДРЕСА_1. Посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не дотримано вимоги статей 213 і 214 ЦПК України. Вказує, що резолютивна частина рішення не відповідає вимогам ст. 33 Закону України «Про іпотеку». Вважає, що позивачем невірно обрано спосіб захисту його прав, який не узгоджується зі ст. 16 ЦК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Рішення вважається обґрунтованим, якщо воно ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення цим вимогам в повній мірі не відповідає.
Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Встановлено, що 19 лютого 2008 року між ОСОБА_5 і Акціонерним комерційним банком «Форум» (тепер - ПАТ «БАНК ФОРУМ»), укладено кредитний договір № 0009/08/6.10-N, відповідно до якого банк надав ОСОБА_5 кредитні кошти у сумі 72 000 доларів США строком до 18 лютого 2033 року зі сплатою 13,5 % річних за користування кредитними коштами. 1 грудня 2009 року сторони вказаного вище кредитного договору уклали додаткову угоду згідно з якою:
- за користування кредитними коштами терміном з 1 грудня 2009 року по 30 листопада 2011 року встановлюється плата в розмірі 10,5% річних;
- позичальник здійснює повернення кредиту частинами згідно з графіком погашення на відкритий йому рахунок в банку;
- проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на відкритий йому рахунок в банку щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця наступного за місяцем користування кредитними коштами згідно з графіком погашення;
- прострочені відсотки за користування кредитними коштами, що виникли станом на 1 грудня 2009 року, позичальник сплачує самостійно на відкритий йому рахунок в банку, згідно графіка;
- у разі невиконання позичальником зобов'язань по поверненню кредитних коштів та процентів за користування кредитними коштами, по закінченню 30-денного терміну, банк має право звернути стягнення на заставлене майно відповідно до чинного законодавства України.
Позичальник здійснює повернення кредиту частинами щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту в сумі не менше 240 доларів США на відкритий йому рахунок (п.2.3. кредитного договору). Проценти за користування кредитними коштами сплачуються Позичальником самостійно в валюті кредиту на відкритий йому рахунок щомісячно, не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами. Сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитними коштами. При розрахунку плати за користування кредитом приймається місяць, рівний календарній кількості днів, та рік, рівний 360 днів (п.2.5., п.2.6., п.2.7. кредитного договору). Несплата позичальником процентів в терміни, встановлені в п.2.6. кредитного договору, є підставою для вимоги банку про дострокове повернення кредитних коштів, стягнення процентів за користування кредитними коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно (п.2.5. кредитного договору).
Для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, з ОСОБА_5 19 лютого 2008 року укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за №594. Згідно даного договору ОСОБА_5 надав банку в якості забезпечення виконання кредитних зобов'язань нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_2. Цього ж дня ОСОБА_5 і ОСОБА_4 уклали з банком іпотечний договір, зареєстрований в реєстрі за №596, посвідчений цим приватним нотаріусом. Згідно даного договору відповідачі надали в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст. 1054,1056-1 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти, визначені у договорі.
Згідно зі ст.ст. 526,553,554,555,629 цього Кодексу за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, поручитель і боржник відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову відповідальність. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання має виконуватись належним чином.
Статтею 543 ЦК України визначено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі. Позивач звернувся з вимогою про виконання зобов'язання до всіх солідарних боржників одночасно, що узгоджується з положення зазначеної правової норми.
Пунктом 3.2.2 кредитного договору визначено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитними коштами у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором.
Згідно з п. 3.2.5 кредитного договору, банк має право стягувати з позичальника неустойку, штраф, пеню за невиконання чи неналежне виконання умов цього договору. Позичальник зобов'язаний сплачувати кошти, передбачені п.2.9. кредитного договору, витрати, пов'язані з проведенням дій по примусовому погашенню простроченої заборгованості, а також на вимогу банку сплачувати можливі неустойку, штраф та пеню (п.3.3.3. кредитного договору). За несвоєчасне повне чи часткове повернення кредитних коштів та за несвоєчасну повну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2 проценти за кожен день прострочення, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та/або несплачених процентів. Сплата пені не звільняє позичальника від сплати процентів за користування кредитними коштами до моменту фактичного погашення заборгованості (п.4.1. кредитного договору). За кожний випадок невиконання або неналежного виконання зобов'язань, передбачених п.3.3. кредитного договору, позичальник сплачує банку штраф у розмірі 5 000 грн. (п.4.4. кредитного договору). Сторони домовились, що невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по поверненню суми кредиту, сплаті процентів та інших зобов'язань, передбачених п.3.3. кредитного договору є умовами, при настанні яких припиняється кредитування банком позичальника, а позичальник здійснює повернення отриманих кредитних коштів банку, сплачує банку проценти за користування кредитними коштами. Для цього банк надає під розписку або надсилає рекомендованим листом позичальнику письмову вимогу про повернення позичальником кредитних коштів, сплату ним процентів за користування кредитними коштами з можливим нарахуванням штрафних санкцій та пені. У випадку не погашення зазначеної у вимозі суми, банк по закінченню 15-ти денного строку з дати надіслання такої вимоги, звертає стягнення на заставлене майно у розмірі наданих кредитних коштів, заборгованості по сплаті процентів, неустойки, збитків та інших витрат банку, у порядку, визначеному кредитним договором, договором застави та чинним законодавством України (п.5.3. кредитного договору).
Згідно з п.5.1. іпотечного договору, позивач набуває права задоволення своїх вимог за рахунок предмету іпотеки у випадках, якщо сума наданого кредиту та/або проценти за користування ним, можливі неустойки й витрати, не будуть сплачені у строки, встановлені кредитним договором, та інших випадках, передбачених цим договором, іпотечним договором та чинним законодавством України. У разі порушення відповідачем обов'язків, встановлених іпотечним договором, позивач має право вимагати дострокового виконання зобов'язань за кредитним договором, а в разі їх невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (п.п.5.2.,5.4. іпотечного договору).
Пунктом 1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Відповідно до п.1 ст.12 цього Закону у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до п.1 ст.ЗЗ Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Стаття 35 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення.
Пунктом 2 ст.651 ЦК України визначено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У зв'язку з невиконанням позичальником взятих на себе зобов'язань згідно умов кредитного договору, станом на 19 лютого 2013 року прострочена заборгованість перед ПАТ «БАНК ФОРУМ» становить 601 190,51 грн., яка складається з: несплаченого кредиту в сумі 538 126,60 грн., прострочених відсотків (до реструктуризації) - 37 338,88 грн.,прострочених відсотків (після реструктуризації) - 12 675,58 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 6 194,41 грн., пені за несвоєчасну сплату капіталу - 1 855,03 грн., штрафу за невиконання умов кредитного договору - 5 000 грн.
Кредитором порушено питання про розірвання договору та звернення стягнення на предмети іпотеки.
На підставі аналізу наявних у справі суд прийшов до вірного висновку, що позичальником порушено виконання умов договору щодо виконання кредитних зобов'язань, допущено заборгованість, відтак, позов є підставним і підлягає до задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частина 1 ст. 33 цього Закону передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому, у резолютивній частині рішення суду, яким вирішено спір про звернення стягнення на предмет іпотеки, відповідно до ст. 39 цього Закону, має бути зазначено: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предмета іпотеки: пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації (при цьому суд може зазначити, що початкова ціна встановлюється на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій).
У п.42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вказано , що резолютивна частина рішення суду у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки має відповідати вимогам Закону України «Про іпотеку».
Судом не виконано вимоги цього закону і в резолютивній частині оскаржуваного рішення не зазначено про наведене вище при вирішенні цього спору.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що передбачені ст. 309 ЦПК України підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні. Апеляційний суд встановив неповноту рішення, зокрема невідповідність резолютивної частини вимогам закону, на що вказано вище. У цьому випадку відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги і вправі змінити рішення для усунення недоліків, допущених судом першої інстанції. Підстави для відмови в позові відсутні. В решті рішення не оскаржено.
Керуючись ст. 303, п. 3 ч.1 ст.307, ст.ст. 309, 313, ч.2 ст. 314, ст.ст. 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Сокальського районного суду Львівської області від 22 грудня 2010 року в частині вирішення позовної вимоги про звернення стягнення на предмети іпотеки, - змінити. Резолютивну частину рішення щодо зазначеної частини викласти у наступній редакції: для забезпечення стягнення за кредитним договором № 0009/08/6.10-N від 19 лютого 2008 року в загальній сумі 601 190,51 грн., яка складається з: несплаченого кредиту в сумі 538 126,60 грн., прострочених відсотків (до реструктуризації) - 37 338,88 грн., прострочених відсотків (після реструктуризації) - 12 675,58 грн., пені за несвоєчасну сплату відсотків - 6 194,41 грн., пені за несвоєчасну сплату капіталу - 1 855,03 грн., штрафу за невиконання умов кредитного договору - 5 000 грн.; звернути стягнення на передані в іпотеку: квартиру АДРЕСА_2 та квартиру АДРЕСА_1; через застосування процедури продажу шляхом надання права іпотекодержателю на продаж предметів іпотеки з початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: