Справа № 461/13756/13-к Головуючий: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/577/14 Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2014 року Колегія Суддів Судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого: ОСОБА_2
Суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
При секретарі: ОСОБА_5
З участю прокурора: ОСОБА_6
обвинуваченого: ОСОБА_7
виправданого: ОСОБА_8
законного представника: ОСОБА_9
адвокатів: ОСОБА_10 , ОСОБА_11
спеціаліста - ОСОБА_12 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013150050003421, та матеріали судової справи за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року, -
Даним вироком:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Боромля Сумської області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, непрацюючого, раніше судимого, востаннє 12.12.2012 року Сихівським районним судом м.Львова за ч.3 ст.185; ч.1 ст.15, ч.2 ст.185 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік,
визнано винним та засуджено за ознаками ч.2 ст.289 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі.
Згідно ст.71 КК України до призначеного судом покарання частково приєднано покарання за вироком Сихівського районного суду м.Львова від 12.12.2012 року у виді 3 місяців позбавлення волі та остаточно призначено ОСОБА_7 покарання за сукупністю вироків - 5 років 3 місяці позбавлення волі.
Запобіжний захід - тримання під вартою ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислюється з моменту затримання - 02 жовтня 2013 року.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м.Львова, українця, громадянина України, учня 11 класу ЗСШ №66 м.Львова, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
визнано невинним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та виправдано.
Доля речових доказів по справі вирішена відповідно до вимог закону.
Згідно вироку суду обвинувачений ОСОБА_7 визнаний винним у тому, що він 01.10.2013, біля 00 год., за попередньою змовою групою осіб з невстановленою особою на ім'я ОСОБА_14 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 , незаконно заволоділи скутером марки «Сузукі-Катана», вартістю 6500 грн., який належить ОСОБА_15 , чим заподіяли потерпілому шкоду на суму 6500 грн.
Згідно вироку суду ОСОБА_8 визнано невинним та виправдано за ч.2 ст.289 КК України.
У поданій апеляційній скарзі прокурор, не погоджуючись із вироком суду 1-ї інстанції, вважає його незаконним в частині призначення ОСОБА_7 покарання у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ОСОБА_8 у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону і невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження. При цьому, покликається на те, що з його точки зору, судом не мотивовано, які докази визнано неналежними, недопустимими чи недостовірними, а також на яких припущеннях ОСОБА_8 висунуто обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення. Зазначає, що в основу виправдувального вироку покладено суперечливі показання ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які спростовуються іншими доказами кримінального провадження. Вказує і на те, що суд, при призначенні ОСОБА_7 покарання порушив вимоги ст.65 КК України, безпідставно врахував обставини, які пом'якшують покарання щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, оскільки, зі змісту показань ОСОБА_7 видно, що він фактично не визнав вину у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та не розкаявся у цьому злочині. Просить оскаржуваний вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно до ст.ст.75, 104 КК України звільнити його від відбування покарання та призначити йому іспитовий строк тривалістю 2 роки; ОСОБА_7 призначити покарання за ч.2 ст.289 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків призначити йому остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
У запереченнях на апеляційну скаргу прокурора захисник ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_10 , не погоджуючись із поданою апеляційною скаргою, вважає її безпідставною та такою, що задоволенню не підлягає. При цьому, покликається на те, що, з його точки зору, прокурор лише формально посилається на допущення судом істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, зокрема щодо змісту вироку, однак, в мотивувальній частині виправдального вироку судом чітко викладено формулювання підозри ОСОБА_8 , за якою його віддано до суду, аналіз всіх доказів, досліджених в судовому засіданні, оцінка всіх доказів та мотивовані висновки суду про відсутність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення; суд в нарадчій кімнаті прийшов до вірного висновку про те, що як на досудовому слідстві, так і в суді, не здобуто доказів того, що ОСОБА_8 мав умисел на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом, усвідомлював істинне значення дій, які вчинялись ОСОБА_7 та невідомою особою на ім'я ОСОБА_14 , передбачав суспільну небезпеку цих дій та бажав їх настання. Вірно вказано судом і на те, що дії ОСОБА_8 щодо знищення слідів злочину у відповідності до ч.6 ст.27 КК України не охоплюються поняттям співучасті у злочині, оскільки вони не були заздалегідь обіцяними. Просить вирок суду залишити без змін, а подану прокурором апеляційну скаргу - без задоволення.
У поданих запереченнях законний представник ОСОБА_8 - ОСОБА_9 вказує на те, що вважає вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною. Зазначає, що судом в повному обсязі досліджено обставини справи та належним чином дано оцінку щодо припущень сторони обвинувачення. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а вирок суду 1-ї інстанції - без змін.
Заслухавши доповідача, позицію прокурора, який повністю підтримав подану апеляційну скаргу, просить її задоволити, виступ обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_11 , які заперечили апеляційну скаргу прокурора, вважають вирок суду законним і обґрунтованим, просять залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу без задоволення, позицію виправданого ОСОБА_8 , адвоката ОСОБА_10 , що діє в інтересах виправданого ОСОБА_8 , його законного представника ОСОБА_9 , про законність вироку суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження, судової справи та проаналізувавши доводи поданої прокурором апеляційної скарги, Колегія Суддів вважає, що така до задоволення не підлягає.
До даного висновку Колегія Суддів приходить, виходячи із наступного.
Згідно п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (Із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму ВСУ №18 від 19.12.2008 року) « Заволодіння транспортним засобом за попередньою змовою групою осіб має місце у випадках, коли дві і більше особи заздалегідь, тобто до початку виконання дій, які становлять об'єктивну сторону складу злочину, домовилися про спільне його вчинення, незалежно від того, хто з них керував цим засобом».
У ході розгляду справи судом 1-ї інстанції та судом апеляційної інстанції встановлено, що неповнолітній ОСОБА_8 не був обізнаний про злочинний намір обвинуваченого ОСОБА_7 та невідомої особи на ім'я ОСОБА_14 , єдиного з вказаними особами умислу, спрямованого на незаконне заволодіння транспортним засобом не мав, не усвідомлював істинне значення дій, які вчиняли ОСОБА_7 та невідома особа на ім'я ОСОБА_14 .
Крім цього, дії неповнолітнього ОСОБА_8 щодо знищення слідів, вчиненого ОСОБА_7 та невідомою особою на ім'я ОСОБА_14 незаконного заволодіння транспортним засобом у відповідності до ч.6 ст.27 КК України не можуть охоплюватися поняттям співучасті у злочині, оскільки вони не були заздалегідь обіцяними.
Відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У ході судового розгляду не здобуто доказів того, що ОСОБА_8 мав умисел на вчинення незаконного заволодіння транспортним засобом - скутером марки «Сузукі-Катана», усвідомлював істинне значення дій, які вчинялись, передбачав суспільну небезпеку цих дій та бажав їх настання.
З уваги на викладене, Колегія Суддів вважає, що суд 1-ї інстанції прийшов до правильного висновку про недоведеність участі неповнолітнього ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.289 КК України, належним чином обґрунтувавши прийняте рішення у постановленому ним вироку.
У контексті перевірки доводів апеляційної скарги прокурора в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , Колегія Суддів вважає за необхідне вказати наступне.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд 1-ї інстанції, на переконання Колегії Суддів, вірно, відповідно до вимог ст.65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу винного, який раніше неодноразово судимий, вчинення ним злочину під час іспитового строку, пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття, позитивну характеристику, прийшовши до правильного висновку про необхідність призначення йому покарання з урахуванням вимог ст. 71 чинного КК України та
у межах санкції ч.2 ст.289 КК України у виді позбавлення волі із реальним відбуттям покарання.
З уваги на викладене, покликання прокурора в апеляційній скарзі на те, що судом при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_7 порушено вимоги ст.65 КК України, не відповідає матеріалам справи.
Саме призначене районним судом обвинуваченому ОСОБА_7 покарання, на переконання Колегії Суддів, буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
Оскільки доводи апеляційної скарги прокурора правильних висновків суду не спростовують, підстав для задоволення апеляційної скарги Колегія Суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405; 407; 419 КПК України, Колегія Суддів,-
апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_13 на вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч.2 ст.289 КК України залишити без задоволення, а вирок Галицького районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року відносно ОСОБА_7 , ОСОБА_8 за ч.2 ст.289 КК України - без змін.
Касаційна скарга на ухвалу може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4