"03" грудня 2014 р. м. Київ К/9991/20056/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-8278/10/1270 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2011, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000812360/0 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) за липень 2010 року у розмірі 891965,00грн. та за серпень 2010 року у розмірі 1199707,00грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у місті Луганську 06.04.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 25.05.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 1.8 статі 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статті 11, частини першої статті 138, статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську проведено невиїзну документальну перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ за липень і серпень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у червні та липні 2010 року.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статі 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2010 року на суму 891965,00грн. та за серпень 2010 року на суму 2127447,00грн.
Так, частина податкового кредиту позивача сформовано за рахунок взаємовідносин з підприємствами, які мають незадовільні стани, а також з підприємствами, які мають розбіжності при автоматизованому співставленні податкових зобов'язань та податкового кредиту, тобто суми податку не відображені у податкових зобов'язаннях по ланцюгу постачання.
Також в акті перевірки зазначено, що згідно даних Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань контрагентів на рівні ДПА України неможливо проведення зустрічних перевірок по ланцюгам постачання до виробника або імпортера по частині з них та не виявляється можливим підтвердити факт надмірної сплати податку до бюджету, а також неможливо встановити період виникнення податкових зобов'язань по всьому ланцюгу постачання.
За результатами перевірки Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у місті Луганську складено акт від 18.10.2010 №740\23-616\35155788 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.10.2010 №0000812360/0, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Принт-Експорт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2010 року на суму 891965,00грн. та за серпень 2010 року на суму 2127447,00грн.
Відповідно до підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.
Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що сам по собі факт відсутності результатів звірки податкових органів з контрагентам позивача, у якого придбавалися товари, не є підставою для висновків про безтоварність відповідних господарських операцій та про необґрунтоване завищення бюджетного відшкодування ПДВ.
Суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судами залишено поза увагою, що платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування лише за відсутності законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, та за умови фактичної сплати податку на додану вартість в ціні товару (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).
Вказані обставини відповідно до вимог статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України є предметом доказування у даній справі та мають суттєве значення для правильності вирішення даного спору, проте, судами попередніх інстанції не досліджені.
Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з положеннями статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.
Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.
Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у місті Луганську задовольнити частково.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 17.01.2011 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 по справі №2а-8278/10/1270 скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв