13 листопада 2014 року м. Київ К/800/34578/13
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого судді: Сіроша М.В.,
суддів: Зайцева М.П.,
Юрченко В.П.
розглянувши у порядку попереднього розгляду касаційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» (далі - Підприємство) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Підприємства до Державної фінансової інспекції в Донецькій області (далі - Інспекція), третя особа: Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-ЕНЕРГОВУГІЛЛЯ» (далі-Товариство),-
про визнання частково недійсною та скасування вимоги, -
У липні 2008 року Підприємство звернулося до суду з адміністративним позовом про визнання недійсною Вимоги № 01-10/89 від 20.06.2008 року (далі - Вимога № 01-10/89) щодо зайвого витрачання коштів.
На обґрунтування позову зазначило, що при списанні кредиторської заборгованості перед Товариством, Підприємство керувалось вимогами чинного законодавства, що не було прийнято до уваги Інспекцією.
Крім того, при здійснені перевірки Інспекції були надані документи, які підтверджують визначення вугілля некондиційним та зміну бухгалтерського рахунку у бухгалтерському обліку.
Виплата заробітної плати та перерахування сум до державних цільових фондів здійснювалися на законних підставах без будь-яких порушень вимог чинного законодавства.
Отримання юридичних послуг, що надавались Підприємству ЧП «Експерт - оцінка» підтверджуються документами бухгалтерського обліку, витрати на такі послуги згідно фінансового плану були враховані в інших фінансових витратах.
10 квітня 2013 року постановою Донецького окружного адміністративного суду залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду, позов задоволено частково.
Вимогу № 01-10/89 в частині відшкодування зайво виплаченої заробітної плати, а саме: винагороди за участь у Раді директорів, у розмірі 200,1 тис. грн.; заробітної плати працівникам ділянки РГВ, у розмірі 15,08 тис. грн.; доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників з одночасним проведенням виплат із фонду оплати праці відсутнім працівникам, у розмірі 0,84 тис. грн.; коригування нарахувань до державних цільових фондів. у розмірі 93,88 тис. грн.; відшкодування витрат на сплату юридичних послуг, у розмірі 132,0 тис. грн., скасовано.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Мотивуючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що відповідно до п. 9.1 ст. 9 Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» на умовах, визначених цим Законом, дозволяється списання заборгованості, однак визначені Законом умови Підприємством не дотримано, право на списання заборгованості не виникло.
При судовому розгляді Підприємством не надано доказів, які б підтверджували наявність вказаного рядового вугілля на складі шахти. Зазначена обставина також відображена у дослідницькій частині висновку експерта. Дії Інспекції з корегування залишків вугілля є обґрунтованими.
Встановлені Інспекцією порушення чинного законодавства при виплаті винагороди за участь у Раді директорів, виплаті заробітної плати, доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників не знайшли нормативного та документального підтвердження при розгляді справи.
Понесені Підприємством витрати на юридичні послуги є документально обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
Підприємство звернулося із касаційною скаргою про скасування постанови Донецького окружного адміністративного суду та ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог і ухвалення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Підприємство є юридичною особою яка підпорядкована Міністерству вугільної промисловості України.
До складу Підприємства входять структурні одиниці: ВП «Шахта Південнодонбаська № 3», ВП «Шахта Лідіївка», ВП «Шахта ім. Челюскінців», ВП «Шахта «Путилівська», ВП «Шахта ім. О.О. Скочинського».
З 25.02.2008 року до 12.03.2008 року та з 18.03.2008 року до 1.04.2008 року Інспекція здійснила ревізію фінансово-господарської діяльності Підприємства та його структурних підрозділів за період з 1.01.2006 року до 31.12.2007 року, за наслідками якої 6.05.2008 року був складений акт перевірки.
20 червня 2008 року Інспекція прийняла Вимогу № 01-10/89 щодо усунення Підприємством встановлених перевіркою порушень.
Згідно з вимогами якої Підприємству необхідно:
- поновити у бухгалтерському обліку всупереч законодавству списану у грудні 2007 року наявну кредиторську заборгованість Товариства за спожиту електроенергію та послуги відокремленими підрозділами у розмірі 53 558,53 тис. грн.;
- відшкодувати нестачу рядового вугілля по ВП «Шахта Абакумова» на суму 8 494,37 тис. грн.. та провести розрахунок завданої шкоди від нестачі згідно постанови КМУ №116 від 22.01.1996 року;
- відшкодувати заяві виплати із заробітної плати у розмірі 226,08 тис. грн.;
- вжити заходи по відшкодуванню безпідставно понесених Підприємством витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 132,00 тис. грн.
Щодо поновлення в бухгалтерському обліку Підприємства списаної заборгованості за спожиту електроенергію Товариства на загальну суму 53 558,53 тис. грн. судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
Порядок списання заборгованості визначається Законом України № 2711-IV від 23.06.2005 року «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» (далі - Закон № 2711-IV) та Порядком підтвердження заборгованості, що виникла внаслідок неповних розрахунків за енергоносії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 191 від 22.02.2006 року (далі - Порядок).
Відповідно до абз. 9 п.п. «а» п.п. 9.1.2 ст. 9 Закону № 2711-IV на умовах, визначених цим Законом дозволяється списання заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу, які внесені до Реєстру в складі заборгованості по зобов'язаннях за енергоносії та послуги з їх передачі (транспортування) та/або постачання, за якою не минув строк позовної давності та яка виникла з причин невиконання зобов'язань з оплати енергоносіїв державними та комунальними підприємствами, у тому числі через невідповідність тарифів на електричну, теплову енергію та газ, що спожиті такими підприємствами, вартості товарів, робіт, послуг, які вони реалізовували, виконували або надавали в межах своєї господарської діяльності, за умов, що величина такої вартості визначалася або встановлювалася органами державної влади чи органами місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 11 Порядку суми заборгованості, яку передбачається погасити шляхом її списання відповідно до підпункту «а» п.п. 9.1.2 ст. 9 зазначеного Закону, затверджуються Міжвідомчою комісією на підставі рішення територіальної комісії про узгодження сум заборгованості (без пені, штрафних та фінансових санкцій) підприємств паливно-енергетичного комплексу. Для цього підприємства складають та подають до відповідної територіальної комісії узагальнену інформацію про суми заборгованості за формою, встановленою Міжвідомчою комісією, акти про наявність та розмір заборгованості та документи, на підставі яких відповідно до цього Порядку встановлювалися (уточнювалися) суми заборгованості.
На підставі п. 13 Порядку, рішення про затвердження сум заборгованості, на які підприємству паливно-енергетичного комплексу дозволяється укласти договори реструктуризації на умовах, установлених п. 10.6 ст. 10 Закону № 2711-IV, приймається Міжвідомчою комісією одночасно із затвердженням сум заборгованості, зазначеної у підпункті «а» п.п. 9.1.2, п.п. 9.1.3 і 9.1.4 ст. 9 цього Закону, що встановлені (уточнені) підприємством відповідно до цього Порядку і визначені ним для списання, збитки від якого підлягають відшкодуванню в порядку, встановленому ст. 11 Закону № 2711-IV.
Відповідно до наказу Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 року Підприємство внесено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-IV з 28.11.2005 року.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з Переліком підприємств паливно-енергетичного комплексу, які прийняли рішення про участь у процедурі погашення заборгованості та відповідають вимогам п. 1.1 ст. 1 Закону № 2711-IV, затвердженим наказом Міністерства палива та енергетики України № 568 від 10.11.2005 року, Товариством внесено до Реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону № 2711-IV.
1 вересня 2007 року між Підприємством та Товариством було підписано акт № 1 про наявність та розмір заборгованості, що виникла на розрахункову дату (1.01.2005 року) та не погашена станом на 1 вересня 2007 року згідно якого кредитором виступає - Товариство, дебітором - Підприємство. Підставою для виникнення заборгованості є поставка електричної енергії за договорами укладеними протягом 1997-2005 років.
Відповідно до протоколу засідання Територіальної комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу №16 від 25.06.2007 року узгоджено обсяг дебіторської заборгованості Товариства визначеної до списання, збитки від списання якої підлягають відшкодуванню відповідно до абзацу 9 пп. «а» пп. 9.1.2 ст. 9 Закону № 2711-IV, у розмірі 53 558 534,19 грн.
Згідно з протоколом засідання Міжвідомчої комісії з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу № 29 від 26.10.2007 року було затверджено узгоджений територіальною комісією Донецької області обсяг дебіторської заборгованості Товариства, у розмірі 53 558 534,19 грн., списання якої можливо Товариством у відповідності до абз. 9 п.п. «а» п.п. 9.1.2 ст. 9 Закону № 2711-IV.
У протоколі засідання Міжвідомчої комісії не міститься рішення щодо можливості списання кредиторської заборгованості Підприємства, однак у грудні 2007 року Підприємство здійснило списання кредиторської заборгованості перед Товариством, що обліковувалась станом на 1.01.2005 року, у розмірі 53 558 534,19 грн.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно зазначили, що згідно з п. 9.1, п. 9.4. ст. 9 Закону № № 2711-IV передбачено право на списання дебіторської заборгованості, однак враховуючи те, що Товариство заборгованість Підприємства не списало, права списати цю заборгованість у Підприємства не виникло.
Крім того, висновком судово-економічної експертизи № 160 від 12.07.2012 року підтверджено обґрунтованість висновків акта ревізії у цій частині.
Щодо вимоги відшкодувати нестачу рядового вугілля по ВП «Шахта Абакумова» на суму 8 494,37 тис. грн., Підприємство вважає, що вугілля у кількості 25 903 тони, є некондиційним вугіллям, що підтверджується відповідними документами обліку. Зазначене вугілля на час ревізії було у наявності, з огляду на що висновок ревізорів про нестачу рядового вугілля у зазначеній кількості є необґрунтованим.
Наказом директора ВП «Шахта ім. Є.Т. Абакумова» № 5 від 9.01.2008 року на шахті створена технічна комісія з визначенню залишків вугілля ДГСШ 0-13мм на аварійному складі шахти, якою проведено відбір об'єднаної проби від шару вугілля ДГСШ 0-13мм про що 9.01.2008 року був складений акт № 3.
Об'єднана проба відібрана згідно з ДСТУ 4096-2002 та направлена до хімічної лабораторії «Центральна». У ході проведення аналізу встановлено перевищення гранично встановленого рівня зольності, а саме вугілля марки ДГ сорту СШ у кількості 25 903 тонн має зольність 67%.
10 січня 2008 року на підставі протоколу засідання технічної комісії з аналізу стану залишків вугілля на аварійному складі ВП «Шахта ім. Є.Т. Абакумова» Підприємства, прийнято рішення на підставі Інструкції Міністерства вугільної промисловості № 466 від 19.09.1996 року провести корегування залишків вугілля марки ДГСШ у кількості 25 903 тонн.
Вказане вугілля було списано на підставі акта списання втрат вугілля марки ДГСШ від 31.01.2008 року.
Суди попередніх інстанцій правильно зазначили, що в матеріалах адміністративної справи знаходиться завірена копія бухгалтерської довідки до журналу-ордеру №5 за лютий 2008 року, відповідно до якої списання вугілля марки ДГСШ у кількості 25 903 тон на суму - 8 494 371,00 грн. з рахунку 251 «Напівфабрикати (рядове вугілля на складі) на рахунок 201 «Сировина і матеріали» відображено датою 1.02.2008 року.
Відповідно до акту маркшейдерського заміру рядового вугілля (форма УПД-36) по ВП «Шахта ім. Є.Т.Абакумова» станом на 1.02.2008 року, на складі шахти встановлений залишок вугілля марки ДГСШ сорту «відсів», у кількості 26 215 тон, а залишок за обліком склав 25 903 тон.
Судами першої та апеляційної інстанції правильно зазначено, що Підприємством документально підтвердило наявність на складі ВП «Шахта ім. Є.Т.Абакумова» некондиційного вугілля, у кількості 26 629 тон, що і було встановлено при ревізії, однак документів щодо наявності рядового вугілля, у кількості 25 903 тон, Підприємство не надало.
Аналогічний висновок знаходиться судово-економічної експертизи № 160 від 12.07.2012 року, згідно якого наявність у Підприємства рядового вугілля, у кількості 25 903 тон, не підтверджена
Щодо відшкодування Підприємством зайвих виплат із заробітної плати у розмірі 226,08 тис. грн. судами попередніх інстанцій встановлено таке.
Відповідно до п.п. 6.5.1 п. 6.5 Статуту Підприємства (в новій редакції), затвердженого наказом Міністра вугільної промисловості України № 249 від 21.04.2006 року, погодженого з Донецьким територіальним комітетом профспілки працівників вугільної промисловості, з асоціацією незалежних профспілкових організацій шахтарських колективів Донецька, на підприємстві створюється Рада директорів Підприємства. Рада директорів Підприємства є колегіальним дорадчим органом Підприємства. До складу Ради директорів Підприємства за посадою входять керівник Підприємства, його заступники, керівники структурних підрозділів та відокремлених підрозділів. У засіданнях Ради директорів з правом дорадчого голосу можуть брати участь представники профспілкових чи інших уповноважених на представництво трудовим колективом органів. Раду директорів підприємства очолює Голова, який за посадою є керівник Підприємства. Рада директорів діє на підставі цього Статуту та положення, що затверджується Радою директорів.
Згідно з п. 1 Доповнення до умов оплати праці робітників апарату управління Підприємства, пункт 1.6 Положення про Раду директорів Підприємства доповнено Умовами оплати праці робітників апарату управління Підприємства.
За змістом вказаних Умов передбачено винагороду за участь у Раді директорів. Зокрема, відповідно до пункту 6.2 цих Умов винагорода нараховується щомісячно у розмірі 50 відсотків посадового окладу за фактично відпрацьований час у межах календарного фонду робочого часу на підставі наказу генерального директора Підприємства .
На підставі ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до п. 9.5 Галузевої угоди між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників), що діють у вугільній галузі, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості від 3.07.2001 року форми і системи оплати праці: норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат установлюються Підприємствами в колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та цією Угодами.
Таким чином, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими угодами.
Крім того, за змістом висновку № 160 судово-економічної експертизи від 12.07.2012 року, нарахування та виплата Підприємством винагороди за участь у Раді директорів на загальну суму 204 743,73 грн. (по апарату - 102872,24 грн., керівникам відокремлених підрозділів - 101871,49 грн.) є документально обґрунтованими.
Висновок судів попередніх інстанцій щодо встановлення Підприємством винагороди за участь у Раді директорів не суперечить вимогам чинного законодавства, генеральній та галузевій угодам, оскільки нарахування та виплата такої винагороди передбачені у колективному договорі Підприємства.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Згідно з ст. 96 Кодексу законів про працю України основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).
Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.
Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).
Відповідно до ст. 104 Кодексу законів про працю України при виконанні робіт різної кваліфікації праця почасових робітників, а також службовців оплачується за роботою вищої кваліфікації.
Праця робітників-відрядників оплачується за розцінками, встановленими для роботи, яка виконується. В тих галузях народного господарства, де за характером виробництва робітникам-відрядникам доручається виконання робіт, тарифікованих нижче присвоєних їм розрядів, робітникам, які виконують такі роботи, виплачується міжрозрядна різниця. Виплата міжрозрядної різниці та умови такої виплати встановлюються колективними договорами.
Відповідно до Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників, випуск 5 «Гірничодобувна промисловість», розділ «Вугільна промисловість», затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики № 62 від 14.01.2000 року встановлені кваліфікаційні характеристики гірника з ремонту гірничих виробок, які передбачають завдання та обов'язки, знання та кваліфікаційні вимоги осіб, які виконують зазначену роботу. Так, гірники з ремонту гірничих виробок 5-го розряду зобов'язані виконувати увесь комплекс робіт з перекріплення гірничих виробок з площею поперечного перерізу у просвіті 16 кв.м. і більше, а гірники з ремонту гірничих виробок 4-го розряду - з перекріплення гірничих виробок з площею поперечного перерізу у просвіті до 16 кв.м.
Отже, пунктом 12 Положення про нормування праці працівників Підприємства, розробленого згідно з пунктом 5.17 колективного договору Підприємства встановлений порядок виплати міжрозрядної різниці шляхом розрахунку комплексних відрядних розцінок на перекріплення гірничих виробок виходячи з тарифікації робіт, які входять до комплексу, по 4-му або 5-му розрядам в залежності від поперечного перерізу виробок.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що на дільниці з ремонту гірничих виробок (РГВ) шахти «Південнодонбаська №3» з 1 жовтня до 31 грудня 2007 року гірниками з ремонту гірничих виробок різної кваліфікації виконувався комплекс робіт з перекріплення наступних гірничих виробок: з розширенням площі поперечного перерізу виробок у просвіті з 15,5 кв.м. до деформації, до 18 кв.м. після ремонту, а саме східний польовий магістральний відкаточний штрек гор.624 м., східний конвеєрний штрек гор.824 м., груповий відкаточний штрек гор.624 м., східний польовий магістральний конвеєрний штрек гор.624 м., а також східний польовий відкаточний штрек гор.824 м.; з розширенням площі поперечного перерізу конвеєрної виробки 12 східної лави пласта с11 у просвіті з 11,2 кв.м. до деформації, до 15,5 кв.м. після ремонту.
Таким чином, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Інспекція дійшла до помилкового висновку щодо зайвого нарахування Підприємством заробітної плати працівникам ділянки РГВ, у загальній сумі 15 077,43 грн.
Відповідно до ст. 105 Кодексу законів про працю України працівникам, які виконують на тому ж підприємстві, в установі, організації поряд з своєю основною роботою, обумовленою трудовим договором, додаткову роботу за іншою професією (посадою) або обов'язки тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи, провадиться доплата за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Розміри доплат за суміщення професій (посад) або виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника встановлюються на умовах, передбачених у колективному договорі.
Згідно з Додатком 3 «Перелік видів та мінімальних розмірів доплат і надбавок до тарифних ставок, окладів і посадових окладів працівників об'єднань, підприємств і організацій, що мають міжгалузевий характер, для встановлення у галузевих, регіональних угодах та колективних договорах» до «Генеральної угоди між Кабінетом Міністрів України, всеукраїнськими об'єднаннями організацій роботодавців і підприємців та всеукраїнськими профспілками і профоб'єднаннями на 2004 - 2005 роки» від 19.04.2004 року, встановлена, у тому числі, доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника - до 100 відсотків тарифної ставки (окладу, посадового окладу) відсутнього працівника.
Висновок судів попередніх інстанцій про те, що нарахування доплати за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників здійснено правильно є обґрунтованим, оскільки відповідно до висновку судово-економічної експертизи № 160 від 12.07.2012 року встановлено, що доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників нарахована і виплачена у відповідності до вимог ст. 105 Кодексу законів про працю України у межах, встановлених Додатком №3 до Генеральної угоди.
Щодо вжиття заходів по відшкодуванню безпідставно понесених Підприємством витрат на оплату юридичних послуг у розмірі 132,00 тис. грн. судами попередніх інстанцій встановлено таке.
Протягом 2007 року між Підприємством (Замовник) і Приватною фірмою Фінансово-Консультаційний центр «Експерт-Оцінка» (Виконавцем) були укладені договори про надання юридичних послуг, предметом яких є надання Виконавцем юридичної допомоги; проведення робіт з ознайомлення з нововведеннями та змінами і діючому законодавстві України; надання консультаційних послуг з ведення господарської діяльності; консультування з питань поточної господарської діяльності, консультації в сфері юридичної практики.
Виконання умов договорів підтверджено актами приймання-передачі виконаних робіт, які складені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку. Оплата послуг проведена на підставі платіжних доручень на загальну суму 132 000,00 грн.
Відповідно до ч.,ч. 1-3 ст. 75 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство зобов'язане приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення, враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів, а також складати і виконувати річний та з поквартальною розбивкою фінансовий план на кожен наступний рік.
Фінансовий план підлягає затвердженню до 1 вересня року, що передує плановому: підприємств, що є суб'єктами природних монополій, та підприємств, плановий розрахунковий обсяг чистого прибутку яких перевищує 50 мільйонів гривень, - Кабінетом Міністрів України; інших підприємств - органами, до сфери управління яких вони входять.
Органи, до сфери управління яких входять державні комерційні підприємства, надають центральному органу виконавчої влади з питань економіки до 1 серпня року, що передує планованому, зведені показники фінансових планів та фінансові плани у розрізі окремих державних комерційних підприємств, які входять до сфери їх управління.
Відповідно до п. 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, затвердженого наказом Міністерства економіки України №173 від 21.06.2005 року, фінансовий план підприємства складається за формою згідно з додатком 1 на кожен наступний рік з поквартальною розбивкою і відображає очікувані фінансові результати в запланованому році. Фінансовий план підприємства також містить довідкову інформацію щодо фактичних показників минулого року та планових показників поточного року. Вказаним Порядком також передбачено, що у фінансовому плані в складі витрат підприємства відображаються у тому числі інші адміністративні витрати (код рядку 012/5), відносно яких у формі зазначена примітка «розшифрування». Юридичні послуги (код рядку 012/5/11) включаються до складу адміністративних витрат і підлягають відображенню у таблиці 5 2Аналіз окремих статей фінансового плану» до фінансового плану.
Суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано зазначили, що юридичні послуги, у розмірі 132,00 тис. грн., враховані у складі інших адміністративних витрат (код рядку 5174), які є складовою частиною інших адміністративних витрат (код рядку 12517), які в свою чергу відображаються у складі загальної суми адміністративних витрат у рядку 125 Таблиці 5 «Аналіз окремих статей фінансового плану».
Тому, адміністративні витрати на юридичні послуги, у розмірі 132,00 тис. грн., включені до фінансового плану Підприємства на 2007 рік., тобто є узгодженими (запланованими) відповідно до вимог наказу Мінекономіки України № 173 від 21.06.2005 року.
Висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позову є обґрунтованими.
Згідно з ч. 1 ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права під час ухвалення судових рішень чи вчинення процесуальних дій.
Колегія суддів дійшла висновку, що судові рішення ухваленні з дотриманням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана правильно, підстав для їх скасування з мотивів, викладених в касаційній скарзі, немає.
Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» відхилити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 7 червня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, визначених ст. 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судді: Сірош М.В.
Зайцев М.П.
Юрченко В.П.