03 грудня 2014 року м. Київ К/9991/56076/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.,
за участю: секретаря Руденко А.М.,
представника позивача ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2а-2947/10/1670 за позовом ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.
Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, позовні вимоги ОСОБА_2 до Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000012000/0.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Миргородська об'єднана державна податкова інспекція Полтавської області 26.08.2011 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 27.09.2011 прийняв її до свого провадження.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 03.07.1998 №727/98, статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92, статті 11, частини четвертої статі 70, статтей 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.
З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.
Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем та перебувала на спрощеній системі обліку та звітності до кінця 2008 року, здійснюючи підприємницьку діяльність у сфері громадського харчування та з 01.04.2008 року у сфері роздрібної торгівлі в магазині за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно договору купівлі-продажу від 03.03.2008 ОСОБА_3 (покупець) придбав у ОСОБА_2 (продавця) нежитлову будівлю КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, що складається з КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» А-1 загальною площею 234,5м2, підвалу загальною площею 27м2, сараю Б, сараю В, сараю Г, вбиральні Є, сараю З, сараю Ж, навісу И, що розміщені на земельній ділянці Миргородської міської ради площею 574м2. Вартість угоди визначена сторонами у сумі 42000,00грн.
Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області проведено позапланову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового законодавства суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_2 при реалізації нежитлової будівлі КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» у березні 2008 року, за результатами якої складено акт перевірки від 02.06.2010 №30/17-209/НОМЕР_1.
Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та статті 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», що призвело до заниження у І кварталі 2008 року оподаткованого доходу на суму 670850,00грн.
За результатами перевірки Миргородською об'єднаною державною податковою інспекцією Полтавської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000012000/0, яким позивачу донараховано податкове зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб від підприємницької діяльності за ставкою 15% у сумі 100628,00грн.
Підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання згідно оспорюваного податкового повідомлення-рішення слугував висновок податкового органу про те, що ОСОБА_2 неправомірно сплатила податок з доходів фізичних осіб від операції з продажу нежитлової будівлі КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, виходячи з договірної ціни у розмірі 42000,00грн., яка зазначена в договорі купівлі-продажу, оскільки матеріалами кримінальної справи, порушеної відносно громадянина ОСОБА_4 за ознаками злочинів, передбачених частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 364 та частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, встановлено, що дійсна ціна, за якою було реалізовано відповідну будівлю, склала 1434000,00грн.
Відповідно до пункту 1 статті 1 Указу Президента «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб'єктів малого підприємництва, зокрема, фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.
Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.
Згідно з положеннями статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована фізичною особою-підприємцем і на момент укладання договору купівлі-продажу приміщення КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» була платником єдиного податку за видом діяльності - роздрібна торгівля та підприємницька діяльність у сфері громадського харчування.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснювала свою господарську діяльність в приміщенні КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому висновок судів попередніх інстанцій, що продаж зазначеної нежитлової будівлі було здійснено позивачем як фізичною особою є помилковим.
Таким чином, зважаючи на те, що ОСОБА_2 реалізувала об'єкт нерухомості в межах своєї господарської діяльності, то доходи, отримані нею від продажу КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», обкладається єдиним податком та не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника.
Посилання відповідача на те, що позивачем перевищено встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розмір виручки (500 тис. грн.), у зв'язку з чим ОСОБА_2 зобов'язана була перейти на загальну систему оподаткування та сплачувати податкові зобов'язання, в тому числі з податку з доходів фізичних осіб, є безпідставним, оскільки не ґрунтується на належних та допустимих доказах.
Так, статтею 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» встановлено, що дохід від продажу об'єкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі КП «ІНФОРМАЦІЯ_1» за адресою: АДРЕСА_1, вартість об'єкту нерухомості визначено у розмірі 42000,00грн.
Згідно звіту суб'єкта малого підприємництва фізичної особи платника єдиного податку за І квартал 2008 року обсяг виручки позивача склав 2467,00грн. (без врахування доходу від продажу нерухомого майна).
Таким чином, загальний дохід ОСОБА_2 за І квартал 2008 року не перевищив встановлений Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» розмір виручки у розмірі 500тис.грн.
Посилання відповідача, що дійсна ціна, за якою було реалізовано будівлю КП «ІНФОРМАЦІЯ_1», склала 1434000,00грн. є необґрунтованими, оскільки матеріали кримінальної справи та вирок Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 29.04.2010 не можуть слугувати допустимим доказом оціночної вартості об'єкта нерухомості, а договір купівлі-продажу від 03.03.2008 недійсним в установленому законом порядку не визнався.
За таких обставин, висновок податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є необґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000012000/0 - протиправним.
З положень Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що у суду касаційної інстанції відсутні повноваження щодо прийняття нового рішення з інших підстав ніж судами попередніх інстанцій у випадку правильного по суті вирішення справи.
Враховуючи викладене, зважаючи на те, що суди першої та апеляційної інстанції дійшли правильного висновку щодо протиправності податкового повідомлення-рішення від 09.06.2010 №0000012000/0 безвідносно мотивування такого висновку, судові рішення підлягають залишенню без змін.
Керуючись статтями 160, 210, 221, 223, 224, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Миргородської об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2011 по справі №2а-2947/10/1670 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, на підставі та у строки, передбачені статтями 235 - 238, 240 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: __________________ Т.М. Шипуліна
Судді: __________________ Л.І. Бившева
__________________ А.М. Лосєв