24 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
Головуючого Співака В.І.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманко О.І.,
Загороднього А.Ф.,
Заїки М.М.,
при секретарі Дашківській О.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.05р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15.02.06р. у справі за його скаргою на дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та управління Державного казначейства в Хмельницькій області щодо визнання недійсним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ та стягнення збитків, -
встановила:
У березні 2005 року ОСОБА_1. звернувся до суду зі скаргою на дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та управління Державного казначейства в Хмельницькій області щодо визнання недійсним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ та стягнення недосплаченого грошового забезпечення у сумі 3856,05 грн., виплату 11489,71 грн. за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди у сумі 3000 грн.
Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.05р., залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 15.02.06р. скаргу ОСОБА_1. задоволено частково. Наказ начальника УМВС України у Хмельницькій області НОМЕР_1 в частині притягнення ОСОБА_1. до дисциплінарної відповідальності визнано незаконним та стягнуто з УМВС України у Хмельницькій області в зв'язку з цим на користь позивача 3925 грн. не отриманої надбавки за вислугу років та премії, 300 грн. в відшкодування моральної шкоди, 600 грн. за надання юридичної допомоги та сплачене державне мито 51 грн. В решті вимог відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_1. просить судові рішення судів першої та апеляційної інстанції в частині відмови у скасуванні наказу начальника УМВС України у Хмельницькій області НОМЕР_2 про звільнення позивача скасувати, та поновити його на службі та стягнути на його користь грошове та речове утримання за час вимушеного прогулу, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі та рішення судів щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судами вірно встановлено, що ОСОБА_1. було правомірно звільнено з органів внутрішніх справ відповідно до пункту 64 «а» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх Української РСР, але не було досліджено дотримання порядку звільнення відповідно до Положення. Так відповідно до пункту 48 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх Української РСР, атестація осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу проводиться на кожній із займаних посад через чотири роки, а також при призначенні на вищу посаду, переміщенні на нижчу посаду і звільненні з органів внутрішніх справ, якщо переміщення по службі або звільнення провадиться по закінченні року з дня останньої атестації, а у виняткових випадках незалежно від цього строку. Судами першої та апеляційної інстанції не було встановлено чи була необхідність при звільнені ОСОБА_1. проводити зазначену атестацію.
Відповідно до пункту 1.6 Інструкції про організацію роботи з пенсійного забезпечення військовослужбовців внутрішніх військ та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України і членів їхніх сімей від 31.10.03р. № 1276 за бажанням військовослужбовця перед звільненням і призначенням пенсії за направленням управлінь (відділів, відділень) роботи з персоналом органів внутрішніх справ та кадрових служб військових частин проходять медичне обстеження військово-лікарськими комісіями у встановленому порядку. Судами не встановлено чи виявляв бажання на проходження медичного обстеження військово-лікарською комісією ОСОБА_1. перед звільненням.
Крім того судами не було досліджено доручення Президента України від 12.03.04р. № 1-1/282 та розпорядження МВС України від 29.03.04р. № 274, та не встановлено чи могли ці розпорядження бути підставою звільнення з органів внутрішніх справ ОСОБА_1.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково. Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.05р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15.02.06р.необхідно скасувати, так як вони постановлені з порушенням норм процесуального права, що могло призвести до неправильного вирішення справи та враховуючи, що вказані порушення не можуть бути усунені судом касаційної інстанції справу необхідно направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 04.10.05р. та ухвалу апеляційного суду Хмельницької області від 15.02.06р. у справі за його скаргою на дії управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області та управління Державного казначейства в Хмельницькій області щодо визнання недійсним наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності, скасування наказу про звільнення з органів внутрішніх справ та стягнення збитків - скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий (підпис) В.І. Співак
Судді (підписи) С.В. Білуга
О.І. Гаманко
М.М. Заїка
А.Ф. Загородній
Згідно з оригіналом суддя М.М. Заїка