Запорізької області
Іменем України
04.07.06 № 5/140/06-АП
суддя Проскуряков К.В.
За позовом Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Запоріжжя, 69063, м. Запоріжжя, вул. Лепіка, 34
До 1- Товариства з обмеженою відповідальністю “Юкун», 69063, м. Запоріжжя, вул. Анголенка, 22
2- Приватного підприємства “Практик», 02099, м. Київ, вул.. Бориспільська, 9
про визнання недійсним господарського
зобов'язання оформленого договором
Суддя Проскуряков К.В.
Секретар судового засідання Горохов І.С.
За участю представників:
Від позивача - Пашаєв С.М. - предст., дов. № 230/10/10-010 від 11.01.2006р.
Величко О.М., предст. довір., № 14390/10/10-010 від 12.05.2006р.
Літвінова Ю.А., предст. довір., № 40383/10/10-010 від 24.11.2005р.
Від відповідача 1 - не з'явився.
Від відповідача 2 - не з'явився.
04.05.2006р. до господарського суду надійшла позовна заява ДПІ у Жовтневому районі м. Запоріжжя про визнання недійсним господарського зобов'язання оформленого договором на поставку продукції (товару) б/н від 01.01.2004р. укладеного між ТОВ “Юкун» та ПП “Практик», на загальну суму 99 120,20 грн. згідно п. 1 ст. 207, п. 1 ст. 208 ГК України.
04.05.2006р. порушено провадження в адміністративній справі, засідання суду призначено на 19.06.2006р. Ухвалою суду від 19.06.2006р. у зв'язку з неявкою у судове засідання представників відповідача 1 та 2, розгляд справи було відкладено до 04.07.2006р. У судовому засіданні 04.07.2006р. оголошену вступну та резолютивну частини постанови.
Позивач підтримав позовні вимоги з тих підстав, що спірний договір укладено з метою, яка за відомо суперечила інтересам держави та суспільства, оскільки, рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918/05р., визнано недійсними установчі (статутні) документи, скасовано державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість. Дане рішення набрало законної сили. Рішенням встановлено, що реєстрація підприємства проводилась з використанням документів Стецюка В.В., який ніякого відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не мав. Він погодився на реєстрацію підприємства з метою отримання винагороди, а не з метою здійснення підприємницької діяльності від імені ПП “Практик». Внаслідок чого, спірне господарське зобов'язання суперечить суспільному ладу, не відповідає інтересам держави та суспільства. Умисел на укладення спірного господарського зобов'язання з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства був присутній у відповідача -2. Також згідно відповіді УПМ ДПА України від 23.07.2004р. № 5129/7вх/26-3515 ПП “Практик» з моменту реєстрації надавав звітність з нульовими показниками, що свідчить про відсутність будь-якої діяльності на підприємстві. Просить позов задовольнити.
Відповідачі 1 та 2 у судові засідання від 19.06.2006р. та 04.07.2006р. не з'явились про причини неявки суду не повідомили, позовні заяви з доданими до них матеріалами повернулись з відмітками пошти про відсутність адресатів за вказаними адресами.
Відповідно до ч. 2 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства в разу неприбуття у судове засідання представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Розглянувши наявні докази у справі, суд вважає їх достатніми для вирішення справи по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд,
В період часу з 29.08.2005р. по 09.09.2005р. та з 12.09.2005р. по 16.09.2005р. згідно наказу ДПА у Запорізькій області від 08.09.2005р. № 391, термін проведення перевірки продовжено на 5 робочих днів, була проведена позапланова документальна перевірка дотримання вимог податкового законодавства по податку на прибуток та податку на додану вартість ТОВ “Юкун».
За результатами перевірки складено акт № 168/14-026/32585126 яким встановлено, що ТОВ “Юкун» мало взаємовідносини з ПП “Практик» у період: січень 2004р., вересень 2004р., жовтень 2004р.
01.01.2004р. між ПП “Практик» та ТОВ “Юкун» було укладено договір на поставку продукції (товарів), згідно із умовами якого, ПП “Практик» зобов'язується поставити, а ТОВ “Юкун» оплатити та прийняти продукцію. Якість продукції повинна відповідати діючим ГСТам, ТУ і підтверджуватись сертифікатами якості. Кількість поставляє мої продукції повинно відповідати кількості узгодженому додатково з ТОВ “Юкун». Сума договору на момент його укладення складає 200 000 грн.
Згідно даних книги обліку придбання товарів (робіт, послуг) ТОВ “Юкун» до складу податкового кредиту були віднесені суми податку на додану вартість по податковим накладним, які були виписані ПП “Практик»:
- податкова накладна б/н від 30.01.2004р. на суму 24 718,98 грн.;
- податкова накладна б/н від 10.09.2004р. на суму 50 486,04 грн.;
- податкова накладна б/н від 13.10.2004р. на суму 23 915,18 грн.
Загальна сума господарського зобов'язання згідно із договором б/н від 01.01.2004р. на поставку продукції (товарів) складає 200 000 грн.
Перевіркою також встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918 статут та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі з 31.12.2003 року визнано недійсним, юридичну особу припинено.
Вказаним рішенням встановлено, що Стецюк В.В. на ім'я якого було зареєстровано приватне підприємство “Практик» підписував статут та інші документи не з метою створення та діяльності ПП “Практик», а також був його засновником, а з метою отримання від невідомої особи, який йому пропонував підписувати, грошової винагороди у сумі 50 доларів США. Сам він не вносив до статутного фонду підприємства жодної копійки та майна, бо не мав для цього коштів, і не отримував ніякого свідоцтва підприємства, що він є засновником підприємства.
Згідно відповіді УПМ ДПА України від 23.07.2004р. № 5129/7вх/26-3515 ПП “Практик» з моменту реєстрації надавав звітність з нульовими показниками, що свідчить про відсутність будь-якої діяльності на підприємстві.
Позивач просить визнати недійним договір, оскільки він на його думку суперечить інтересам держави та суспільства, та його укладено з метою за відомо суперечною інтересам держави та суспільства.
Оцінивши представлені докази, вважаю що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.
Згідно положень Закону України “Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, запобігання злочинам та іншим правопорушенням. Для реалізації покладених на органи державної податкової служби завдань, однією із функцій державних податкових інспекцій, передбачена функція з подання до суду позовів до підприємств про визнання угод недійсними.
Згідно із ч. 1 ст. 207 ГК України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Розглядаючи спір щодо визнання недійсною угоди, укладеної з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, господарський суд на підставі відповідних доказів у встановленому законом порядку встановлює обставини щодо наявності чи відсутності порушення норм права сторонами, які уклали таку угоду.
Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд повинен з'ясувати наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання певних юридичних наслідків, оскільки угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом, тому у кожній справі про визнання угоди недійсною кожна із сторін, повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються їх доводи та заперечення.
Угоди визнаються недійсними на підставі ст. 207 ГК України за наявності мети не сплачувати податки, оскільки такі дії суперечать ст. 67 Конституції України, якою встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Також, пунктом 1 ст. 9 Закону України “Про систему оподаткування» від 25.06.1991р. № 1251 передбачено обов'язок платників податків сплачувати належні суми податків і зборів у встановлені законами терміни.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Незнаходження підприємства за місцем реєстрації та неподання звітності до державної податкової служби при фактичному здійсненні господарської діяльності є підставою вважати, що посадові особи та засновник підприємства умисно вчиняли вказані дії, спрямовані на приховання прибутків, одержаних на підставі угод з іншими суб'єктами підприємництва.
Тому угоди, укладені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, за відомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Необхідною умовою для визнання угоди недійсною на підставі ст. 207 ЦК України і настання відповідних наслідків є наявність господарського зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Доказами спрямованості умислу суб'єкта оспорюваних угод на приховування від оподаткування прибутків та доходів можуть бути, зокрема, надані податковими органами відомості про відсутність підприємства, організації (сторони угоди) за юридичною та фактичною адресою, про визнання недійсними в установленому чинним законодавством порядку установчих (статутних) документів, про неподання податкової звітності до органів державної податкової служби, про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності та інше.
Ведення підприємством господарської діяльності без сплати встановлених податковим законодавством України податків та зборів є підставою вважати, що посадова особа/засновник вчиняла вказані дії умисно з тим, щоб, здійснюючи господарську діяльність, приховувати прибутки, одержані на підставі угод з іншими субєктами підприємництва.
Тому угоди, укладені від імені цих підприємств, предметом яких є одержання доходів, слід розцінювати як такі, що укладені з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.
Перевіркою встановлено, що рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.07.2005р. у справі № 2-3918 статут та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість з моменту його видачі з 31.12.2003 року визнано недійсним, юридичну особу припинено. Стецюк В.В., який є засновником підприємства не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльністю від імені ПП “Практик», а погодився на реєстрацію лише з метою отримання винагороди.
Згідно ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Викладені обставини справи, свідчать про те, ПП “Практик» при укладанні спірного договору діяло з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Згідно із ч. 1 ст. 208 ГК України передбачено, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, то за наявності наміру в обох сторін -уразі виконання зобов'язання обома сторонами -в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язаннями, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Враховуючи те, що намір при укладанні спірної угоди наявний лише у однієї сторони , а саме у ПП “Практик» то відповідно до вимог ч. 1 ст. 208 ГК України, усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Однак, позивачем не надано документів, які б свідчили про факт повного виконання господарського зобов'язання оформленого договором б/н від 01.01.2004р. укладеного між ПП “Практик» та ТОВ “Юкун», накладні, податкові накладні та докази оплати, що унеможливлює здійснення наслідків передбачених у ч. 1 ст. 208 ГК України при наявності наміру лише у однієї із сторін, у зв'язку з не доведеністю позивачем виконання спірного договору.
Враховуючи вище викладене доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню лише частково, а саме, в частині визнання договору б/н від 01.01.2004р. не дійсним.
Відповідно до п. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсним договір б/н від 01.01.2004р., укладений між Приватним підприємством “Праткик» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Юкун».
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя К.В.Проскуряков
Відповідно до ст.. 254, 168 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі -з дня складання у повному обсязі.
Постанова оформлена і підписана у повному обсязі 13.07.2006р.