25 жовтня 2006 року м. Київ
Колегії суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого Смоковича М.І.,
суддів: Весельської Т.Ф., Горбатюка С.А., Мироненка О.В., Чумаченко Т.А.,
розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції адміністративну справу
за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Стрийського районного управління Пенсійного Фонду України (далі - Стрийського районного управління ПФУ), провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Стрийського міського суду Львівської області від 5 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року,
У грудні 2002 року ОСОБА_1. звернулася в суд зі скаргою на неправомірну бездіяльність Стрийського районного управління ПФУ.
Вимоги обґрунтовувала тим, що є інвалідом війни першої групи. Згідно довідки МСЕК її захворювання пов'язане з перебуванням на фронті.
Однак, суб'єкт оскарження вказав, що вона не має права на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».
Вважала відмову незаконною та просила зобов'язати суб'єкта оскарження призначити пенсію відповідно до зазначеного Закону.
Рішенням Стрийського міського суду Львівської області від 5 грудня 2005 року, залишеним без зміни ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року, в задоволенні скарги відмовлено.
У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1. просила судові рішення скасувати, покликаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення про задоволення скарги.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Відмовляючи у скарзі суди виходили з того, що ОСОБА_1. працювала в Збройних Силах СРСР, а не проходила військову службу.
Такий висновок судів відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.
Судами, на підставі досліджених доказів, яким дана правильна правова оцінка, встановлено, що заявниця не проходила військову службу в Збройних силах СРСР, а працювала по найму.
Закон України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України - військовослужбовців Збройних Сил України, а також військовослужбовців колишніх Збройних Сил СРСР.
Отже, висновки судів про те, що заявниця не має права на отримання пенсії за вище вказаним Законом є правильними.
Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
Таким чином, суди не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, підстав для їх скасування чи зміни не має.
Керуючись ст.ст. 223, 224, 231 КАС України, колегія суддів
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міського суду Львівської області від 5 грудня 2003 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 березня 2004 року по даній справі залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскарженою за винятковими обставинами до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.
Головуючий (підпис) Смокович М.І.
судді: (підпис) Весельська Т.Ф.
(підпис) Горбатюк С.А.
(підпис) Мироненко О.В.
(підпис) Чумаченко Т.А.
з оригіналом згідно суддя Смокович М.І.: