18 жовтня 2006 року м.Київ
Колегія суддів
Вищого адміністративного суду України в складі:
головуючого - судді Харченка В.В., суддів: Берднік І.С., Васильченко Н.В., Кравченко О.О., Матолича С.В., при секретарі Кулеші А.О., за участю представників відповідача Краснікова Ю.О. та Бузовєря Є.В., представника позивача Кучеренка А.М., розглянувши в судовому засіданні в порядку касаційного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень, за касаційною скаргою Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2006 року, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агротехінвест,-
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2005 року, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2006 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоградзернопродукт» до Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання недійсними податкових повідомлень рішень задоволено частково.
Визнано недійсними податкові повідомлення - рішення Західно-Донбаської ОДПІ від 22 червня 2005 року: № 0002082342/0 про визначення зобов'язання ТОВ «Павлоградзернопродукт" з податку на додану вартість у сумі 10625,52 грн., № 0002092342/0, про застосування штрафних санкцій до ТОВ "Павлоградзернопродукт" у сумі 170 грн. за зменшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток у 2004 році.
В частині позовних вимог щодо визнання недійсним податкового повідомлення - рішення № 0002092342/0 від 22.06.2005 року, про визначення зобов'язання позивача зі сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 250,78 грн. та щодо стягнення з Західно-Донбаської ОДПІ судових витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвокату у сумі 3000 грн. відмовлено.
Вказані судові рішення в частині задоволення позову вмотивовано недоведеністю відповідачем обставини продажу позивачем продукції за цінами, нижчими від звичайних.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями Західно - Донбаська об'єднана державна податкова інспекція звернулася з касаційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2006 року скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні вимог відмовити.
Касаційна скарга вмотивована порушенням судами норм матеріального права, зокрема норм пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість» та підпункту 7.4.1. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено по справі судами першої та апеляційної інстанцій підставою прийняття оспорюваних рішень є акт від 13.06.2005 р. № 161-23/1-3957.
Згідно висновків даного акту перевіркою встановлено порушення п.4.2 ст.4 Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" № 283/97-ВР від 22.05.97 р., внаслідок чого занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 7 083,68 грн.; п.п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого зменшено від'ємне значення об'єкту оподаткування з податку на прибуток за 2004 рік на 35 418,45 грн.; п.4, п.8, п.13 Постанови Кабінету Міністрів України № 303, внаслідок чого позивачу донараховано зобов'язання з уплати збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 80,78грн.
Порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", встановлене відповідачем, полягало у тому, що позивачем було невірно визначено об'єкт оподаткування при операціях з пов'язаною особою - ТОВ «Агротехінвест».
Зокрема відповідачем у зазначеному акті вказано, що позивачем не вірно визначено валовий дохід від реалізації продукції вказаному підприємству, оскільки, на думку відповідача, продукцію було реалізовано за цінами, нижчими за звичайні.
З застосуванням звичайних цін відповідачем і було визначено податкові зобов'язання позивача зі сплати податку на додану вартість та податку на прибуток.
З правомірністю такого колегія суддів не погоджується виходячи з нижчевикладеного.
Пунктом 4.3 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами» передбачено можливість визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами.
Згідно з п.п. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 цього Закону методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального податкового органу, погодженим з державним органом, уповноваженим провадити державну регуляторну політику, і є загальною для всіх платників податків.
Відповідно до п. 3 Методики визначення сум податкових зобов'язань за непрямими методами, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 27.05.2002 № 697, рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов'язань приймає керівник органу державної податкової служби. В цьому рішенні обов'язково зазначаються підстави його прийняття.
Пунктом 3 вказаної методики встановлено, що непрямі методи визначення сум податкових зобов'язань застосовуються виключно за наявності підстав, передбачених пунктом 4.3 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Наведене також встановлено і п.п. 4.3.4 п. 4.3 ст. 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами», яким встановлено, що застосування непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків у випадках, не передбачених цим пунктом, не дозволяється.
Згідно з п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.
Визначення податкового зобов'язання за непрямими методами передбачає інший, ніж це передбачено для решти випадків донарахування податкового зобов'язання, порядок доведення суми донарахованих податків.
Якщо загальними нормами підпункту 4.2.3 пункту 4.2. статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків, то згідно з виключенням з цього пункту, у випадку застосування непрямих методів, згадана норма не застосовується.
У такому випадку обов'язок доведення правомірності донарахованих сум покладається на податковий орган, крім того, у відповідності до підпункту 4.3.5 пункту 4.3. статті 4 згаданого Закону рішення про сплату податкових зобов'язань приймається у судовому порядку за поданням керівника (його заступника) відповідного податкового органу.
Отже, наведеними нормами прямо визначено порядок нарахування та стягнення зобов'язань, нарахованих за непрямими методами, який передбачає стягнення таких зобов'язані у судовому порядку у випадку доведення правомірності їх нарахування податковим органом.
Натомість відповідачем було розраховано податкові зобов'язання позивача за загальним методом, рішення про застосування непрямих методів не приймалося, що унеможливлює оцінку наявності чи відсутності порушення вимог Закону України "Про податок на додану вартість", та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" в діях позивача.
З огляду на викладене касаційна скарга вбачається такою, що задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 220, 221, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
ухвалила:
Касаційну скаргу Західно - Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 1 листопада 2005 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 2 лютого 2006 року - без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення.
Головуючий /підпис/ В.В.Харченко
Судді /підпис/ І.С.Берднік
/підпис/ Н.В. Васильченко
/підпис/ О.О.Кравченко /підпис/ С.В. Матолич
З оригіналом вірно
суддя Н.В.Васильченко