Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Косарєва В.І., Філатова В.М.
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
За вироком Чигиринського районного суду Черкаської області від 17 червня 2005 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Росії, раніше не судимий,
засуджений: за ст. 296 ч.4 КК України на 4 роки позбавлення вол; за ст. 121 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на 7 років.
За цим же вироком засуджено ОСОБА_4 щодо якого вирок не оскаржується.
Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 27 вересня 2005 року зазначений вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні злочинів за наступних обставин.
27 січня 2005 року, приблизно о 18 годині, ОСОБА_1 та ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, зайшли до квартири АДРЕСА_1, у якій проживала потерпіла ОСОБА_5, де із хуліганських мотивів, грубо порушуючи громадський порядок та діючи з особливою зухвалістю, використовуючи незначний привід, за допомогою заздалегідь приготовлених дерев'яних ніжок від столу, вони побили потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які знаходились у цій квартирі, спричинивши їм легкі тілесні ушкодження. Після цього засуджені залишили місце подій. Але, через декілька хвилин вони повернулись до квартири ОСОБА_8 і безпричинно вибили вхідні двері.
Того ж вечора, приблизно о 20 годині, біля під'їзду будинку АДРЕСА_2, на ґрунті особистих неприязних відносин, ОСОБА_1 умисно завдав потерпілому ОСОБА_6 два удари ногою по спині, один удар ногою по голові та один удар ножем в спину, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудей з пошкодженням правої легені, що супроводжувалось внутрішньою та зовнішньою кровотечею, від чого ОСОБА_6 помер на місці події.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_2 ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень з направленням справи на новий судовий розгляд, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування кримінального закону та порушення КПК України. Він вважає, що ОСОБА_1 діяв у стані необхідної оборони;
законний представник ОСОБА_3, як видно із змісту її скарги, просить скасувати судові рішення щодо ОСОБА_1, а справу направити на нове розслідування, посилаючись на порушення прав засудженого, у зв'язку з тим, що він не володіє українською мовою, на застосування в ході досудового слідства до нього недозволених методів розслідування, а також порушення її прав як законного представника, оскільки їй не було надано можливості виступити в дебатах під час розгляду справи в суді першої інстанції;
засуджений ОСОБА_1, як вбачається із змісту його касаційної скарги, вважає себе засудженим безпідставно, оскільки зазначених у вироку злочинів він не вчиняв, та посилається на порушення вимог КПК України.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах захисника, законного представника і засудженого, колегія суддів вважає, що їх слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, на думку колегії суддів, висновки суду першої інстанції про винуватість засудженого у вчиненні ним перелічених у вироку злочинів, а також кваліфікація дій ОСОБА_1 за ст.ст. 296 ч.4, 121 ч.2 КК України відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам і така кваліфікація є правильною.
Так із показань самого ОСОБА_1 видно, що 27 січня 2005 року, приблизно о 18 годині, під час перебування у квартирі ОСОБА_4, де засуджені вживали спиртні напої, вони почули шум з сусідньої квартири. Взявши дерев'яні ніжки від столу для можливого нанесення ними тілесних ушкоджень, вони вдвох пішли до квартири ОСОБА_8, щоб розібратися. Коли їм відчинили двері, вони побачили, що ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 розпивають спиртні напої. Тоді вони стали бити потерпілих принесеними з собою дерев'яними ніжками по різним частинам тіла, а ОСОБА_7 вивели з квартири і зіштовхнули його зі сходів. Крім цього, ОСОБА_4 розбив у квартирі ОСОБА_8 вікно. Приблизно через 10 хвилин, вони знову повернулись до квартири ОСОБА_8, оскільки забули там одну із ніжок. Так як їм не відчиняли двері, вони їх вибили. Неповнолітня дочка потерпілої ОСОБА_8 почала плакати і вони повернулись додому. Через деякий час, коли ОСОБА_4 вийшов на вулицю, він побачив з вікна, що ОСОБА_4 лежить на землі, а зверху на ньому знаходиться потерпілий ОСОБА_6 Взявши кухонного ножа, він теж вийшов на вулицю. ОСОБА_4 просив допомогти стягнути з нього ОСОБА_6 У зв'язку з цим він спочатку ногою вдарив потерпілого по спині та голові, після чого завдав потерпілому удару ножем в спину. Коли ОСОБА_4 звільнився від тіла потерпілого, вони разом відтягли ОСОБА_6 на дитячий майданчик, де сховали в металевій споруді, а самі залишили місце подій.
Як видно із матеріалів справи такі ж показання засуджений ОСОБА_1 неодноразово давав в ході досудового слідства в присутності захисника, законного представника і перекладача.
Аналогічного змісту показання дав суду засуджений ОСОБА_4 Крім того, із його показань видно, що коли він був на вулиці до нього підійшов потерпілий ОСОБА_6 і став питати про бійку, яку вони з ОСОБА_1 влаштували перед цим в квартирі ОСОБА_8 Потерпілий був дуже п'яний і погано тримався на ногах, а тому не втримався і упав на нього. При цьому ОСОБА_6 однією рукою тримався за його шию. Коли прибіг ОСОБА_1, він попросив допомогти йому стягнути з нього потерпілого, на що ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_6 спочатку ногою, а потім тіло потерпілого ослабло і він зміг звільнитись від нього. Тоді ОСОБА_1 сказав йому, що вдарив потерпілого ножем, і вони сховавши тіло, втікли.
Достовірність указаних показань засуджених підтверджується показаннями потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_7, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_5, а також даними висновку судово-медичної експертизи, згідно яких причиною смерті ОСОБА_6 є проникаюче колото-різане поранення грудної клітини з ушкодженням правої легені, що супроводжувалось внутрішньою та зовнішньою кровотечею, внаслідок чого настало недокрів'я внутрішніх органів, та даними висновків судово-медичних експертиз, згідно яких у ОСОБА_8 і ОСОБА_7 були виявлені легкі тілесні ушкодження.
Аналіз досліджених судом першої інстанції доказів свідчить про відсутність по справі даних, які б указували на наявність в діях потерпілого ОСОБА_6 реального посягання на життя чи здоров'я засудженого ОСОБА_4, що вимагало застосування до нього того насильства, яке було застосовано ОСОБА_1 У зв'язку з цим посилання у скаргах на те, що ОСОБА_1 діяв у межах необхідної оборони колегія суддів розцінює як безпідставні і такі, що не відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
З врахуванням причин та обставин застосування з боку засуджених фізичного насильства до потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_6 і ОСОБА_7 також правильною є кваліфікація судом першої інстанції цих дій засуджених як хуліганство, вчинене групою осіб із застосуванням заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень предмета.
За таких обставин посилання у касаційних скаргах на безпідставне засудження ОСОБА_1 за ст.ст. 296 ч.4, 121 ч.2 КК України, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Вирішення судом першої інстанції питання призначення ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України, оскільки судом було враховано ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, встановлені по справі обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Підстав для пом'якшення призначеного покарання засудженому колегія суддів не вбачає.
В результаті перевірки матеріалів справи не підтвердились доводи скарг захисника, законного представника і засудженого ОСОБА_1 стосовно порушення його прав в ході досудового слідства, у зв'язку з тим, що він не володіє українською мовою. Із змісту відповідних постанов видно, що дану справу було порушено 28 січня 2005 року, а вже 29 січня 2005 року до участі у цій справі в якості перекладача було залучено спеціаліста з російської мови ОСОБА_11, яка, як видно із матеріалів справи, приймала участь у слідчих діях в ході досудового слідства та під час судового розгляду справи. Цим же перекладачем здійснено переклад тексту вироку, копію якого було вручено засудженому ОСОБА_1
Дані протоколу судового засідання підтверджують, що питання застосування до засуджених недозволених методів розслідування під час досудового слідства перевірялось і не підтвердилось.
Також безпідставними є посилання у скаргах на порушення КПК України у зв'язку із ненадання законному представнику ОСОБА_3 можливості прийняти участь в дебатах під час розгляду справи в суді першої інстанції. Відповідно до ст.ст. 318, 441 КПК України участь законного представника неповнолітнього підсудного в дебатах в ході судового розгляду не передбачена.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновків суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Згідно ст. 94 КПК України приводом для порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення слідчим, прокурором ознак складу злочину. Тільки за заявою потерпілих можуть бути порушені кримінальні справи, передбачені ст.ст. 125 ч.1, 126 ч.1, 356 КК України. У зв'язку з цим посилання у скарзі законного представника на незаконність порушення слідчим кримінальної справи за ст. 296 КК України є безпідставним.
Що стосується доводів скаржників про однобічність і неповноту досудового, судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони до компетенції касаційного суду не відносяться.
Крім того, як видно із змісту долученої до справи ухвали апеляційного суду, такі доводи були предметом перевірки в апеляційній інстанції і також не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в своїй ухвалі підстави, через які апеляції було визнано необґрунтованими.
Також не можуть бути підставами для скасування або зміни постановлених щодо ОСОБА_1 судових рішень касаційним судом доводи скаржників про допущені в ході судового розгляду порушення прав потерпілого ОСОБА_6, оскільки згідно п.1 ч.2 ст. 384 КПК України, засуджений, його законний представник і захисник вправі подати касаційні скарги виключно у частині, що стосується інтересів засудженого, а не потерпілого.
Крім того, як видно із змісту протоколу судового засідання потерпілій ОСОБА_5, яка на момент проведення дебатів була одна присутня у судовому засіданні, було надано слово в дебатах. Також із змісту цього протоколу видно, що судом першої інстанції вживались заходи для забезпечення явки у судове засідання потерпілого ОСОБА_6, але це не дало позитивних результатів. У кінці судового слідства ніхто із учасників судового розгляду не заперечував проти того, щоб закінчувати розгляд справи без цього потерпілого.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 України, колегія суддів
у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_2, законного представника ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Косарєв В.І. Філатов В.М. Федченко О.С.