Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Косарєва В.І., Філатова В.М.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 на судові рішення щодо нього.
За вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 27 липня 2005 року ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, судимий:
26.11.1982 року за ст.ст. 117 ч.1, 206 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі;
03.04.1990 року за ст.ст. 140 ч.1, 117 ч.2, 118 ч.2 КК України на 7 років позбавлення волі;
14.11.1997 року за ст.ст. 17, 140 ч.2 КК України на 2 роки виправних робіт;
09.09.1998 року за ст.ст.17, 81 ч.3, 206 ч.2 КК України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі;
16.11.2000 роки за ст.ст. 140 ч.2,3, 145 ч.1, 81 ч.3, 89 ч.1, 208 КК України на 5 років позбавлення волі,
засуджений: за ст. 152 ч.2 КК України на 8 років позбавлення волі; за ст. 342 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_2 суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на 8 років.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 13 жовтня 2005 року цей вирок залишено без змін.
Вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим у тому, що 15 лютого 2005 року, приблизно о 23 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, на вул. Кравченко в с. Яковенково Балаклійського району Харківської області, він неодноразово зґвалтував потерпілу ОСОБА_3, після чого з місця вчинення злочину зник на своєму автомобілі “Москвіч Іж Комбі». Про те, що сталось потерпіла відразу по телефону повідомила в міліцію.
16 лютого 2005 року, приблизно о 01 год. 30 хв., працівники Балаклійського РВ МВС ОСОБА_8 та ОСОБА_9, на перехресті вулиць Харківської та Геологічної в м. Балаклії, виявили указаний автомобіль під керуванням ОСОБА_2 На вимогу працівників міліції зупинитись засуджений не реагував, а при затриманні він чинив їм активний опір - відмовлявся вийти з автомобіля, відштовхував працівників міліції, відмовлявся виконувати їх розпорядження.
У касаційних скаргах:
захисник ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо ОСОБА_2 судових рішень, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог КПК України, у зв'язку з чим, на думку захисника, справа підлягає закриттю за відсутністю складу злочину в діях ОСОБА_2, оскільки відсутні докази його участі у вчиненні злочинів, за які його засуджено;
засуджений ОСОБА_2, як видно із змісту його скарги, указує на безпідставність його засудження та наводить аналогічні посилання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційних скаргах засудженого і захисника, колегія суддів вважає, що ці скарги задоволенню не підлягають.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого за ст.ст. 152 ч.2, 342 ч.2 КК України такими, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
В ході досудового слідства та в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_3 давала послідовні однакові показання про обставини вчинення її зґвалтування засудженим ОСОБА_2, якого до цих подій вона не знала, але впізнала під час досудового слідства в ході проведення відповідної слідчої дії. З показань потерпілої видно, що із застосуванням фізичного насильства він затягнув її в лісопосадку де зґвалтував. Оскільки було дуже холодно, вона умовила його піти до неї додому. По дорозі додому ОСОБА_2 надів їй на голову свою шапку. Підійшовши до будинку, що знаходився неподалік, вона забігла в дім і зачинила двері, після чого повідомила про зґвалтування сестрі та матері, а потім в міліцію, указавши марку та номер автомобіля засудженого.
Достовірність показань потерпілої підтверджується дослідженими судом та наведеними у вироку показаннями свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, даними висновків судово-медичних експертиз, судово-імунологічних експертиз, судово-біологічної експертизи та криміналістичної експертизи.
Усі наявні у справі докази в своїй сукупності спростовують доводи касаційних скарг про непричетність ОСОБА_2 до вчинення наведених неправомірних дій щодо потерпілої ОСОБА_3
Посилання у скаргах засудженого та його захисника на безпідставне засудження ОСОБА_2 за ст. 342 ч.2 КК України спростовується показаннями свідків працівників міліції ОСОБА_10 та ОСОБА_8, які безпосередньо затримували засудженого за підозрою у вчиненні зґвалтування потерпілої ОСОБА_3
Щодо призначення ОСОБА_2 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення покарання засудженому колегія суддів не вбачає.
Що стосується доводів засудженого та захисника про допущені в ході досудового слідства порушення вимог КПК України, то колегія суддів вважає, що, зокрема, проведення очних ставок із засудженим, без участі захисника, під час зупинення досудового слідства по справі ніяким чином не вплинуло на правильність висновків суду про винуватість ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, за які його засуджено.
Крім того, із змісту долученої до справи заяви ОСОБА_2 видно, що він не заперечував проти проведення очних ставок без участі захисника.
Як свідчать дані протоколів огляду місця події від 16 лютого 2005 року, за місцем проживання потерпілої ОСОБА_3 було виявлено та вилучено шапку засудженого ОСОБА_2, що в судовому засіданні підтвердили поняті ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які були при цьому присутні, а тому дані цього протоколу суд обґрунтовано навів у підтвердження своїх висновків про доведеність вини засудженого.
Факт притягнення ОСОБА_2 за рішенням суду до адміністративної відповідальності за ст. 185 КпАП України, а також скасування цього судового рішення, не спростовує висновків суду про доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні неправомірних дій, передбачених ст. 342 ч.2 КК України і не може бути підставою для закриття провадження по справі в цій частині.
Зазначення у мотивувальній частині вироку показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_8 як показань потерпілих є помилковим, але колегія суддів вважає, що у даному випадку це не перешкоджає визнанню показань цих осіб за достовірний доказ. Тому, посилання у скаргах на безпідставність посилань суду на показання цих свідків є необґрунтованим.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Що стосується доводів засудженого та захисника про однобічність і неповноту досудового, судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони до компетенції касаційного суду не відносяться.
Крім того, як видно із змісту долученої до справи ухвали апеляційного суду, такі доводи були предметом перевірки в апеляційній інстанції і також не знайшли свого підтвердження, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в своїй ухвалі підстави, через які апеляції було визнано необґрунтованими.
Також безпідставними і такими, що суперечать даним, які містяться у матеріалах справи, є посилання засудженого на порушення його прав на захист під час досудового слідства. Із змісту протоколів роз'яснення обвинуваченому його прав, зокрема, від 21 лютого 2005 року, видно, що ОСОБА_2 просив допустити до участі захисника ОСОБА_1, що фактично і було зроблено слідчим 28 лютого 2005 року, про що свідчать дані відповідних протоколів слідчих дій.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційних скарг захисника ОСОБА_1 та засудженого ОСОБА_2 відмовити.
Косарєв В.І. Філатов В.М. Федченко О.С.