24.11.2014 Єдиний унікальний номер 205/8089/14-ц
Справа №2/205/4220/14
205/8089/14-ц
24 листопада 2014 року м. Дніпропетровськ
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
при секретарі Перцевій М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за ОСОБА_1 діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -
Позивачка діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, 23 вересня 2014 року звернулась до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів (а.с.2-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що мати дитини - ОСОБА_3, вихованням свого малолітнього сина, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не займається, його долею не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, тим самим ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків.
Позивачка являється бабусею малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з нею та знаходиться на її утриманні.
Відомості про батька дитини внесені до актового запису про народження відповідно до ст.. 135 Сімейного кодексу України.
В наслідок бездіяльності матері створилися умови, які шкодять інтересам дитини, у зв'язку з чим позивачка просить суд, позбавити батьківських прав ОСОБА_3, 1984 року народження, у відношенні до її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. Також, позивачка просила стягнути з ОСОБА_3 аліменти на утримання її малолітнього сина - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, на відкритий в Державному ощадному банку України рахунок, допустивши негайне виконання рішення в частині місячного платежу.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. Про день час та місце судового засідання повідомлялася у встановленому законом порядку. До суду надала заяву, в якій просила справу розглядати без своєї присутності, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити в повному обсязі. Не заперечувала проти заочного розгляду справи.
Відповідачка у судове засідання не з'явилась. Про день, час та місце судового засідання повідомлялась у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомила, письмових заяв про розгляд справи за її відсутністю до суду не надходило.
Третя особа - представник органу опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки у судове засідання не повідомив, письмових заяв про розгляд справи без своєї участі до суду не надходило.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
При вирішенні спору щодо спірних правовідносин суд застосовує положення Конституції України, законів України, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, практику Верховного Суду України.
Відповідно до ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 51 Конституції України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Згідно статті 165 Сімейного кодексу України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
З урахуванням вимог ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», ст.1 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» дитина, яка залишилася без піклування батьків у зв'язку з позбавленням їх батьківських прав отримує визначене відповідно до законодавства становище дитини, позбавленої батьківського піклування, яке надає їй право на повне державне забезпечення і отримання передбачених законодавством пільг.
Підставою звернення позивача до суду із позовом на захист прав та інтересів неповнолітнього є припинення особистих немайнових та майнових прав і обов'язків відповідачки у відношенні до сина, що спрямовано на набуття правового статусу дитини, позбавленої батьківського піклування та отримання нею, у зв'язку із цим, особливого захисту і допомоги з боку держави.
З'ясувавши обставини по справі, дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
В ході судового розгляду справи встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року у ОСОБА_3 народився син - ОСОБА_2, про що зроблено актовий запис про народження №1783 (а.с.11). Відомості про батька дитини внесені відповідно до ч.1 ст. 135 Сімейного кодексу України (а. с. 13).
Згідно висновку комісії органу опіки та піклування Ленінської районної у місті ради № 1/14-388 від 29.08.2014 року (а.с.4), встановлено, що мати дитини - ОСОБА_3, 1984 р.н., вихованням та матеріальним утриманням дитини - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, не займається, не піклується про стан її здоров'я, не забезпечує необхідних умов для життя, виховання та розвитку дитини, тим самим проявляє байдужість до подальшої її долі. Згідно рішень суду, ОСОБА_3 було позбавлено батьківських прав відносно її дітей: ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8.
Малолітній ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але фактично дитина проживає за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.9,10).
Ленінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області встановлено, що ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1, не проживає та де саме вона знаходиться на теперішній час невідомо (а.с.5).
Вихованням та матеріальним утриманням дитини займається бабуся - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, з якою проживає онук (а.с.4,9).
Відповідно до акту обстеження умов проживання від 28.07.2014 року, встановлено, що родина проживає у чотирьохкімнатній квартирі, санітарний стан якої є задовільним, для дитини існує окрема кімната з меблями, достатня кількість одягу, білизни. За даною адресою зареєстровані: ОСОБА_1, 1957 року народження, ОСОБА_9, 1975 року народження, ОСОБА_10, 1989 року народження. До малолітнього ОСОБА_2 в родині ставляться з увагою та любов'ю (а.с.12).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний та духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
За ч. 2, 5 ст. 150 Сімейного кодексу України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє їх від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відповідно до ст.ст. 3, 155 Сімейного кодексу України, дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли з ними не проживає. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Між тим, згідно вимог пункту 2 частини 1 статті 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Згідно п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» №3 від 30.03.2007 року, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Суд, оцінивши здобуті по справі докази за внутрішнім переконанням щодо їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємності зв'язку у сукупності, розглянувши спір в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку, що мати дитини ОСОБА_3 не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя. Не забезпечує малолітньому необхідного харчування, медичного догляду, лікування, не спілкується із сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, тим самим дійсно ухиляється від виховання та утримання свого сина. Тому, доводи позивачки з приводу свідомого нехтування відповідачкою свого батьківського обов'язку суд вважає обґрунтованими, у зв'язку із чим позовні вимоги щодо позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав підлягають задоволенню.
У відповідності до статті 166 Сімейного Кодексу України, особа позбавлена батьківських прав втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; перестає бути законним представником дитини; втрачає право на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; не може бути усиновлювачем та піклувальником; не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною.
Також, відповідно до ч.2 ст. 166 Сімейного кодексу України, особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
Отже, на підставі викладеного, суд приходить до висновку про необхідність стягнути з відповідачки аліменти в розмірі 1/6 частини із всіх видів її заробітку (доходу) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в судовому порядку, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до повноліття дитини, тому що відповідачка, будучи матір'ю дитини зобов'язана її матеріально утримувати.
Відповідно до частини 3 статті 88 ЦПК України, якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави. Суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки судовий збір в розмірі 243,60 грн., а також, на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 9, 55, 124, 51 Конституції України, ст.ст.150, 155, 164, 165, 166, Сімейного кодексу України, ст.ст. 7, 12 Загальної декларації про права людини, ст.13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав», ст. 67 ЦК України, ст.ст.10,11,15,57-60,88,197,212,213-215,224-226 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 діючи в інтересах малолітнього ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: орган опіки та піклування Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, - задовольнити частково.
Позбавити батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянку України, у відношенні до малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянки України, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, аліменти на утримання її малолітнього сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі 1/6 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, щомісячно, починаючи з 23.09.2014 року і до досягнення дитиною повноліття чи змін у майновому становищі сторін, допустивши негайне виконання рішення суду в частині місячного платежу.
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянки України, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_11, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2, судовий збір у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три грн.. 60 коп.).
Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_15, громадянки України, РНОКПП:НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1, на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн. (двісті сорок три грн.. 60 коп.).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя В. С. Шавула