Справа № 177/2927/14-ц
Провадження № 2/177/1213/14
Іменем України
19 грудня 2014 року
Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Приміч Г. І.
за участі: секретаря Ференц Я. З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Придніпровської товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на будинок , -
Позивач звернулася до суду з зазначеною позовною заявою 13.10.2014 року та просила суд визнати дійсним договір купівлі-продажу садового будинку з усіма прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: садового будинку «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літньої кухні «Б», душа «В», вбиральні «Г», замощення «ІІ», укладений 11.04.1998 року між позивачем та ОСОБА_2 посвідчений Придніпровською товарною біржею за реєстровим № 341-Н/98; визнати за позивачем право власності на садовий будинок з усіма прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 11.04.1998 року між нею та відповідачем по справі - ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу садового будинку з усіма прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, який складається з: садового будинку «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літньої кухні «Б», душа «В», вбиральні «Г», замощення «ІІ», який був зареєстрований в Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі під реєстровим номером 341-Н/98.
Відповідно до зазначеного договору купівлі-продажу садового будинку позивач сплатила ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 11800,00 грн., після стала активно користуватись ним, доглядати, а відповідач, отримавши в повному обсязі оплату згідно договірної вартості будинку, звільнив його від побутового майна та здійснив виселення з нього.
Однак, на теперішній час позивач не має можливості на власний розсуд розпорядитися придбаним на законних підставах садовим будинком з господарчими побудовами, зокрема продати його, так як свого часу не була дотримана вимога нотаріального посвідчення вищевказаного договору купівлі продажу від 11.04.1998 року.
Позивач та її представник ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, представник позивача надав заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити (а.с.29,34).
Відповідач - ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с.36,37).
Представник відповідача Придніпровської товарної біржі в судове засідання також не з'явився, надав заяву про розгляд справи за відсутності представника, проти задоволення позовних вимог не заперечував, вказуючи на те, що така угода була укладена згідно діючого на той час держзаконодавства (а.с.30-33,38).
В зв'язку з неявкою в судове засіданні всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, давши оцінку доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі з наступних законних підстав.
Судом встановлено, що 11.04.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір купівлі-продажу садового будинку з прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: садовий будинок «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літньої кухні «Б», душа «В», вбиральні «Г», замощення «ІІ», який належав відповідачу - ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу , посвідченого 05.04.1995 рок Третьою Криворізькою державною нотаріальною конторою, реєстровий номер 1-1835 та який продав його ОСОБА_1.(а.с.7,24).
Вказаний договір купівлі-продажу був зареєстрований в Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі за реєстровим номером 341-Н/98 (а.с.7, 38), однак нотаріально він не був посвідчений.
У зв'язку з тим, що вищевказаний договір купівлі продажу від 11.04.1998 року не був нотаріально посвідчений, що тягне за собою недійсність угоди в силу ч. 1 ст. 47 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року, позивач не має можливості на власний розсуд розпорядитися придбаним на законних підставах нерухомим майном - садовим будинком з господарчими будівлями та спорудами, що змусило її звернутися до суду за захистом свого майнового права.
Зважаючи на те, що оспорюваний договір купівлі-продажу був укладений в 1998 році, тобто до набрання чинності Цивільним кодексом України в редакції 2003 року, тому до вказаних правовідносин належить застосувати положення чинного на той момент законодавства, зокрема ЦК УРСР в редакції 1963 року.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про власність», який діяв на момент укладення угоди, громадянин набуває права власності на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Згідно зі ст. 224 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року за договором купівлі - продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до вимог ст. 227 цього ж Кодексу, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недотримання цієї вимоги тягне недійсність договору. Також договір купівлі-продажу житлового будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Проте, згідно ст.15 Закону України «Про товарні біржі» в редакції, яка діяла на час укладання договору купівлі-продажу в 1998 році, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягали нотаріальному посвідченню. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
При підписанні спірного договору між сторонами було досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, як те передбачає ст. 153 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року. Так, позивач сплатила відповідачу, а відповідач отримав грошові кошти у сумі 11800,00 грн., після чого ОСОБА_1 прийняла предмет договору в своє володіння, користувалась предметом договору, що в повній мірі підтверджується самим договором купівлі-продажу від 11.04.1998 року (а.с.7), що не заперечує відповідач в своїй заяві (а.с. 36).
Однак позивач не має права здійснити розпорядження зазначеним майном, оскільки вказаний договір нотаріально не посвідчений, що свідчить про те, що він не набув форми, передбаченої ст. 227 Цивільного кодексу УРСР в редакції 1963 року для договорів купівлі - продажу, за якою, якщо хоча б однією з сторін є громадянин, договір купівлі-продажу житлового будинку має бути нотаріально посвідчений, що тягне за собою недійсність угоди.
Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК УРСР в редакції 1963 року, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, яка потребує нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою виконавчої сторони визнати угоду дійсною. В цьому разі подальше нотаріальне посвідчення угоди не потребується.
Отже, як встановлено судом, позивач вчинила всі залежні від неї дії, спрямовані на посвідчення договору купівлі-продажу в нотаріальній конторі, однак у зв'язку з тим, що відповідач ухиляється від явки до нотаріуса, не з'явився і в судове засідання, здійснити нотаріальне посвідчення договору позивач не має змоги, що порушує її майнові права та інтереси.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
З огляду на викладені обставини, враховуючи, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу є консенсуальним, тобто права і обов'язки сторін виникають в момент досягнення ними згоди щодо всіх істотних умов, суд вважає, що здійснений між сторонами правочин відповідав вимогам закону, справжній волі сторін, ними було досягнуто згоди з усіх істотних умов, ці істотні умови були сторонами виконані в повному обсязі, інших підстав нікчемності правочину, окрім недотримання вимоги про нотаріальне посвідчення договору не має, а здійсненню нотаріального посвідчення перешкоджає неподолана обставина, яка не залежить від волі позивача, зокрема ухилення відповідача від нотаріального посвідчення угоди, суд вважає за можливе визнати дійсним договір купівлі-продажу, укладений між сторонами 11.04.1998 року та зареєстрований в Криворізькій філії Придніровської товарної біржі.
Що стосується вимог позивача про визнання права власності на житловий будинок з усіма прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, суд, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 328 чинного Цивільного Кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ч.3 ст. 334 чинного Цивільного Кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Оскільки садовий будинок з прилеглими до нього господарчими побудовами, розташований за адресою: АДРЕСА_1, до складу якого входять: садовий будинок «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літня кухня «Б», душ «В», вбиральня «Г», замощення «ІІ», загальною вартістю станом на 17.10.2014 року - 30400,00 грн. (а.с. 12), який розташований на земельній ділянці площею 0,057 га для ведення садівництва (а.с.39) позивачем придбано внаслідок укладення угоди, не забороненої законом, а саме - договору купівлі-продажу від 11.04.1998 року, зареєстрованого в Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі № 341-Н/98, який судом визнано дійсним, тому суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині визнання права власності за вказане нерухоме майно слід задовольнити.
Керуючись ст. 203, 328, 334 Цивільного кодексу України, ст.ст. 47, 153, 224, 227, ЦК УРСР в редакції 1963 року, ст.15 Закону України «Про товарні біржі», ст.ст. 10, 11, 60, 208, 209, 212-218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Придніпровської товарної біржі про визнання договору купівлі-продажу будинку дійсним та визнання права власності на будинок, - задовольнити.
Визнати договір купівлі-продажу садового будинку з прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входять: садовий будинок «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літня кухня «Б», душ «В», вбиральня «Г», замощення «ІІ», укладеного 11.04.1998 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, зареєстрований в Криворізькій філії Придніпровської товарної біржі 11.04.1998 року № 341-Н/98, - дійсним.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на нерухоме майно - садовий будинок з прилеглими до нього господарчими побудовами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 до складу якого входять: садовий будинок «А-2» житловою площею 43,6 кв.м., загальною площею 53,6 кв.м., літня кухня «Б», душ «В», вбиральня «Г», замощення «ІІ», який розташований на земельній ділянці для ведення садівництва, загальною площею 0,057 га, кадастровий номер 1221884000-04-001-2547, яка знаходиться у власності ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: