Справа № 127/9600/14-ц Провадження № 22-ц/772/3370/2014Головуючий в суді першої інстанції Овсюк Є. М.
Категорія 69 Доповідач Зайцев А. Ю.
"25" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Зайцева А.Ю.,
суддів: Денишенко Т.О., Луценка В.В.,
при секретарі: Торбасюк О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту участі у бойових діях, -
ОСОБА_1 звернувся в суд з заявою про встановлення факту участі у бойових діях.
Заява мотивована тим, що під час кадрової військової служби на офіцерських посадах МО СРСР заявника було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини НОМЕР_1 в м. Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР, для виконання урядового службово-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов'язаних з масовими анти суспільними проявами при надзвичайних обставинах. Накази по стройовій частині про направлення заявника у вказаному періоді в службове відрядження та повернення з нього підтверджуються архівними довідками (ГДА МО України за №1390 від 25.09.2012 року та МО України №11/4/1133 від 20.03.2012 року, довідкою Вінницького обласного ВК №ХП61089 від 05.10.2012 року). У квітні 1990 року заявник був призначений на посаду командира мотострілецького взводу (в/ч 35710 - Мотострілецький полк). Саме в цей період на території кавказьких республік, в тому числі в Азербайджанській РСР та Вірменській РСР відбувались непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні Сили СРСР в цих регіонах виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін. Під час проходження військової служби заявник безпосередньо брав участь у бойових діях, у складі військової частини виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, піддавав ризику своє життя і здоров'я. Підрозділ в якому проходив службу заявник виконував службові обов'язки в бойовій екіпіровці, брав участь у ліквідації наслідків збройного конфлікту між азербайджанськими та вірменським населенням, де конфліктуючи сторони мали вогнепальну - в тому числі і бойову зброю, яку вони вилучали. Крім цього його підрозділ охороняв військовий та цивільний аеропорт м. Гянжа та трасу Тбілісі-Баку. Факт перебування заявника на території кавказької республіки також підтверджено нотаріально посвідченими показами свідків. Також заявник в заяві зазначає, що при зверненні до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про встановлення відповідного статусу, йому було відмовлено, дані обставини стали підставою для звернення до суду з цією заявою в якій просить встановити юридичний факт участі у бойових діях у період проходження служби з березня 1990 року по вересень 1990 року у військовій частині НОМЕР_1 , м. Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2014 року заяву задоволено. Встановлено юридичний факт, що ОСОБА_1 , під час проходження служби у військовій частині № НОМЕР_1 міста Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР у період з 22 березня 1990 року по 31 серпня 1990 року, брав участь у бойових діях.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ІНФОРМАЦІЯ_2 подав апеляційну скаргу в яких просить скасувати рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2014 року та ухвалити нове рішення яким в задоволенні заяви відмовити, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, заслухавши думку представника апелянта, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що під час кадрової військової служби на офіцерських посадах МО СРСР заявника було направлено у відрядження з березня 1990 року по вересень 1990 року до військової частини НОМЕР_1 в м. Гянжа (м. Кіровобад) Азербайджанської РСР, для виконання урядового службово-бойового завдання по охороні громадського порядку та забезпеченню державної безпеки пов'язаних з масовими анти суспільними проявами при надзвичайних обставинах. Накази по стройовій частині про направлення заявника у вказаному періоді в службове відрядження та повернення з нього підтверджуються архівними довідками (ГДА МО України за №1390 від 25.09.2012 року та МО України №11/4/1133 від 20.03.2012 року, довідкою Вінницького обласного ВК №ХП61089 від 05.10.2012 року).
У квітні 1990 року заявник був призначений на посаду командира мотострілецького взводу (в/ч 35710 - Мотострілецький полк). Саме в цей період на території кавказьких республік, в тому числі в Азербайджанській РСР та Вірменській РСР відбувались непоодинокі етнічні конфлікти, що супроводжувались збройними сутичками. Збройні Сили СРСР в цих регіонах виконували бойові завдання, метою яких було захист мирного населення та приборкання конфліктуючих сторін.
Судом першої інстанції в рішенні суду зазначено, що під час проходження військової служби заявник безпосередньо брав участь у бойових діях, у складі військової частини виконував завдання в умовах надзвичайного стану та при збройних конфліктах, піддавав ризику своє життя і здоров'я. Підрозділ, в якому проходив службу заявник, виконував службові обов'язки в бойовій екіпіровці (автомат АК-74 з набоями, штик-ніж, каска, бронежилет, пістолет ПМ також з набоями), брав участь у ліквідації наслідків збройного конфлікту між азербайджанськими та вірменським населенням, де конфліктуючи сторони мали вогнепальну - втому числі і бойову зброю яку ми вилучали. Крім цього мій підрозділ охороняв військовий та цивільний аеропорт м. Гянжа та трасу Тбілісі-Баку.
Задовольняючи вимоги заявника суд першої інстанції виходив з того, що заявник просив не встановити факт проходження служби, а встановити саме факт участі в бойових діях під час проходження служби, що не є тотожними поняттями.
Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.
Суд першої інстанції в рішенні не зазначив, що відповідно до постанови № 8 від 08.02.1994 року № 63 Про організаційні заходи щодо застосування Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Грузинська РСР, Узбецька РСР, Абхазька АРСР, Нагірно-Карабаська АО не входять до переліку держав і періодів бойових дій на їх території, яким надавалась допомога за участю військовослужбовців Радянської Армії, Військово-Морського Флоту.
Крім того, вирішуючи дану справу суд першої інстанції не вірно прийшов до висновку, що факт участі в бойових діях може бути встановлений в судовому порядку, оскільки встановлення факту, що має юридичне значення в судовому порядку можливе тоді, коли діючим законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення (Лист Верховного Суду України від 01.01.2012 р. Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення).
Судом першої інстанції при винесенні рішення не було враховано, що відповідно до протоколу № 11733 від 21.01.2013 року комісією ОВК прийнято рішення про відсутність законних підстав для надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій (а.с. 10) і це рішення заявник не позбавлений права оскаржити у судовому порядку, що і буде вірним способом захисту порушених на думку заявника прав.
Суд першої інстанції, в порушення вимог закону, не з'ясував вказаних обставин та прийшов до помилкового висновку про можливість встановлення в такому порядку факту участі у бойових діях, зазначивши, що встановлення цього факту відрізняється від встановлення факту проходження військової служби.
Відповідно до ч.1 п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів прийшла до висновку, що вирішуючи спір суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, які регулюють дані правовідносини, а тому рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у задоволенні заяви.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.05.2014 року по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 за участю заінтересованої особи ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту участі у бойових діях - скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий: А.Ю. Зайцев
Судді: Т.О. Денишенко
В.В. Луценко
З оригіналом вірно: