Справа №127/11552/14-к
Провадження №11-кп/772/911/2014
Головуючий в суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
іменем України
04 грудня 2014 р. місто Вінниця
Апеляційний суд Вінницької області в складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
засудженого ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року про відмову в задоволенні заяви про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку суду,-
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року відмовлено в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 10 квітня 1998 року та ухвали судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 23 серпня 2000 року у справі відносно ОСОБА_8 за ст.ст.93 п.п. «а», «г», «і», 142 ч.3, 222 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року).
В апеляції засудженого ставиться питання про скасування ухвали суду та задоволення його заяви про приведення у відповідність вироку через невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. На думку апелянта, внаслідок прийняття Конституційним Судом України 29.12.1999 року рішення про неконституційність покарання у вигляді смертної кари, йому слід було замінити покарання на альтернативне, яке містила санкція діючої на той час ст.93 КК України, а саме позбавлення волі на строк від 8 до 15 років.
Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_7 , які у своїх виступах підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, міркування прокурора ОСОБА_6 про законність ухвали суду, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали судового провадження, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу засудженого слід залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області без змін.
Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_8 вироком судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 10 квітня 1998 року був засуджений за ст.ст.93 п.«а», «г», «і», 142 ч.3, 222 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) до виключної міри покарання - смертної кари - розстрілу з конфіскацією усього майна, яке є його власністю. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 23 серпня 2000 року на підставі Закону України від 22.02.2000 року №1483-ІІІ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України» покарання у вигляді смертної кари ОСОБА_8 замінено на довічне позбавлення волі з утриманням в тюрмі суворого режиму, з конфіскацією усього майна, яке є його власністю.
Доводи апеляційної скарги про необхідність заміни йому покарання на позбавлення волі на строк до 15 років відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 29.12.1999 року не ґрунтуються на законі, оскільки згаданим Рішенням Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року №11-рп/99 положення ст.24 Загальної частини та положення санкцій статей Особливої частини Кримінального кодексу України, які передбачали смертну кару як вид покарання, були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) і відповідно до п.2 цього ж Рішення втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Однак п.3 Рішення КСУ від 29.12.1999 року було визначено «Верховній Раді України привести Кримінальний кодекс України у відповідність з цим Рішенням Конституційного Суду України». Тому смертна кара, як вид покарання, не могла бути призначена лише після ухвалення рішення КСУ від 29.12.1999 року. Однак зазначене Рішення не тягне за собою перегляд вироків, постановлених раніше, тобто до 29.12.1999 року.
На виконання Рішення Конституційного Суду України від 29 грудня 1999 року №11-рп/99, Верховною Радою України 22 лютого 2000 року прийнято Закон України №1483-ІІІ «Про внесення змін до Кримінального, Кримінально-процесуального та Виправно-трудового кодексів України», яким покарання у вигляді смертної кари було замінено на довічне позбавлення волі та п.ІІ цього Закону було визначено, що перегляд вироків щодо осіб, засуджених до смертної кари, вироки щодо яких на час набрання чинності цим Законом не було виконано, здійснюється судом, який постановив вирок. У відповідності до цих положень Київським міським судом 23 серпня 2000 року вирок щодо ОСОБА_8 був приведений у відповідність до Закону, що пом'якшує покарання.
Тому висновки суду про відмову в задоволенні заяви засудженого про приведення у відповідність вироку судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 10 квітня 1998 року та ухвали судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 23 серпня 2000 року є обґрунтованими та апеляційний суд підстав для задоволення апеляції не знайшла.
Керуючись ст.ст.404-407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року про відмову в задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_8 про приведення у відповідність до чинного законодавства вироку судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 10 квітня 1998 року та ухвали судової колегії у кримінальних справах Київського міського суду від 23 серпня 2000 року у справі відносно ОСОБА_8 за ст.ст.93 п.п. «а», «г», «і», 142 ч.3, 222 ч.3, 42 КК України (в редакції 1960 року) залишити без змін.
Відповідно до ч.4 ст.532 КПК України судове рішення апеляційної інстанції набирає силу з моменту його проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той самий строк з моменту вручення копії ухвали.
Судді:
З оригіналом вірно: