Справа № 138/2382/14-ц Провадження № 22-ц/772/2897/2014Головуючий в суді першої інстанції Вітковський С. В.
Категорія 27Доповідач Копаничук С. Г.
11 грудня 2014 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Копаничук С.Г.
Суддів: Нікушина В.П., Сопруна В.В.
при секретарі: Кирилюк Л.М.
за участю представника позивача - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 03 вересня 2014 року, -
В серпні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення збитків (курсової різниці), 3% річних та моральної шкоди посилаючись на те, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.08.2012 року, що набрало законної сили, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в розмірі 23970 грн. У зв'язку з тим, що рішення суду в повному обсязі не виконане, борг відповідачем сплачений частково і зміною курсу долара США, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки (курсову різницю) в сумі 11030 грн., 3% річних - 1989 грн. та відшкодувати моральну шкоду у розмірі 3000 грн.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 03.09.2014 року в задоволені позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення курсової різниці та моральної шкоди - відмовлено.
Додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 3% річних в розмірі 1974, 33 грн. та 243,30 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить рішення суду скасувати через порушення судом норм матеріального права, а по справі ухвалити нове, яким позов задовольнити повністю. Зазначив, що суд не врахував, що до позовної вимоги про стягнення курсової різниці підлягає застосування ст.22 ЦК України, тому вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню. Суд не надавав належної оцінки обставинам тривалого невиконання відповідачем рішення про стягнення позики і спричинення цим душевних страждань, що є підставою для стягнення моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, осіб ,що беруть участь в справі, перевіривши матеріали справи, рішення суду та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно із ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Суд першої інстанції встановив, що рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.08.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь позивача борг за договором позики в сумі 23970 грн. Відповідач на виконання даного рішення, сплатив кошти в рахунок погашення заборгованості в сумі 1843,67 грн., що еквівалентно 230 доларів США. На даний час зобов'язання не виконано, борг в повному обсязі не повернуто.
Ухвалюючи рішення про відмову в стягненні коштів (курсової різниці) суд першої інстанції вірно виходив з того, що офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці, тому відсутні правові підстави для задоволення позову. Відмовляючи в стягненні моральної шкоди суд підставно виходив з того, що позивач не надав доказів, що під час виконання вищевказаного рішення суду, йому була спричинена моральна шкода, в контексті ст.23 ЦК України.
Доводи скарги про те, що до позовної вимоги про стягнення курсової різниці підлягає, застосування ст.22 ЦК України є безпідставними, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодження речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.08.2012 року позов ОСОБА_4 задоволено, стягнуто з ОСОБА_3 на його користь борг за договором позики в грошовій одиниці України - гривні, а не в доларах США. При цьому, в силу закріпленого у ст. 11 ЦПК України принципу диспозитивності, позивач просив стягнути з відповідача суму боргу в грошовій одиниці - гривні.
В даній справі позовні вимоги ОСОБА_4 фактично полягають у стягненні курсової різниці валют, яка утворилася після ухвалення вказаного судового рішення у зв'язку із знеціненням гривні відносно долара США.
Ні ст.16 ЦК України, ні жодним іншим законом, ні умовами укладеного між сторонами договору позики не встановлена можливість позикодавця захистити своє порушене право в обраний спосіб.
Відповідно до ст. 1, ч.1 ст.36 ЗУ «Про Національний банк України» офіційний валютний курс - курс валюти, офіційно встановлений Національним банком України як уповноваженим органом держави. Національний банк встановлює офіційний курс гривні до іноземних валют та оприлюднює його.
Отже, офіційний курс гривні до іноземних валют в різні періоди часу може змінюватися (зростати або падати), однак дана обставина не дає підстав стороні у зобов'язанні, спір щодо якого вже вирішений судом, пред'являти після цього до іншої сторони додаткові вимоги про стягнення курсової різниці.
Таким чином, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно визначив спірні правовідносини та правові норми ,що їх регулюють і дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в позові, а доводи скарги щодо вказаного є необґрунтованими.
Доводи апеляційної скарги про неврахування судом обставини тривалого невиконання відповідачем рішення про стягнення позики і спричинення цим моральної шкоди, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Відповідно до п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду від 31.03.95 N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями) під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: в приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справи про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Також підлягають з'ясуванню, чим підтверджується факт заподіяння моральної шкоди чи фізичних страждань немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі оцінюється заподіяна моральна шкода.
Відповідно правил частин 1 та 4 статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач не довів тих обставин, на які посилався як на підставу своїх вимог, зокрема, факту наявності моральної шкоди (душевних страждань, змін в самопочутті, стані здоров'я, способі життя, спілкування, реальність вимушених змін в житті, тощо) та обґрунтування її розміру, оскільки будь-яких доказів вказаного позивач не надав.
Доводи скарги щодо безпідставної відмови у стягненні трьох відсотків річних правового значення не мають, оскільки додатковим рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду від 21.10.2014 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вказані кошти.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Рішення суду відповідає матеріалам справи і вимогам закону, постановлене з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 03 вересня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: