Справа № 127/31685/13-к
Провадження №11-кп/772/879/2014
Категорія: крим.
Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Доповідач : ОСОБА_2
18 грудня 2014 р.
Апеляційний суд Вінницької області
в складі:
головуючого судді: ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі: ОСОБА_5
розглянув « 18» грудня 2014 року у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12013010380000556 по обвинуваченню
ОСОБА_6 ,
народження ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця м. Вінниці, українця,
громадянина України, раніше не судимого
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 150 КК України, за участю сторін кримінального провадження:
прокурора: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_6
захисника - адвоката: ОСОБА_8
за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від « 01» жовтня 2014 року, -
Вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 01жовтня 2014 року ОСОБА_6 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 150 КК України та призначено йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади з виконанням організаційно - розпорядчих чи адміністративно - господарських функцій строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 75 КК України, звільнено ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк 2 роки.
На підставі ст. 76 КК України на ОСОБА_6 покладено обов'язки, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально - виконавчої інспекції про зміну місця проживання та навчання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально - виконавчої інспекції.
Згідно вироку суду, в липні 2010 року ОСОБА_6 на території торгового складу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , використовував найману працю неповнолітніх, по збору та сортування сміття на вулицях м. Вінниці, з метою отримання прибутку. Після цього, вигадавши не офіційну назву «Сміттєвий король», ОСОБА_6 розпочав проводити набір громадян, в тому числі і неповнолітніх. Так, він маючи умисел щодо експлуатації дітей, саме ОСОБА_9 , 1993 р.н., ОСОБА_10 1995 р.н. та ОСОБА_11 , 1995 р.н., та розуміючи, що останні є неповнолітні, без належної оплати з метою отримання прибутку, залучав ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до шкідливих та важких умов праці. Так в період часу з 08.07.2010 р. по 23.07.2010 р. ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , займались прибиранням сміття, сортуванням, розвантаженням та завантаженням пластикових пляшок, боєм скла. Діючи з прямим умислом ОСОБА_6 не забезпечив неповнолітніх індивідуальними засобам захисту, належним проживанням та харчуванням, застосував штрафні санкції, чим спричини істотну шкоду для фізичного розвитку та освітнього рівня ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 .
В своїй апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 ставить питання про скасування вироку Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2014 року щодо нього, в в'язку з його незаконністю. Просить ухвалити новий вирок, яким його виправдати.
Вважає, що в ході судового розгляду кримінального провадження взагалі не було встановлено чи отримував він будь - який прибуток внаслідок роботи неповнолітніх ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , так як не являвся ані директором ані власником ( співвласником) даної фірми, працював на рівні з іншими працівниками, виконував різну роботу. На його думку, суд першої інстанції фактично обмежився показами потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які в своїх показах зазначили, що вважали його організатором їхніх робіт лише через те, що він купував їм їжу, та давав кошти на дрібні потреби.
Відповідно до ст. 403 КПК України прокурор у кримінальному провадженні відмовився від апеляційної скарги на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01.10.2014 року відносно ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 150 КК України.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого ОСОБА_6 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, міркування прокурора про законність та обґрунтованість вироку щодо ОСОБА_6 , перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_6 задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_6 у експлуатації дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання праці з метою отримання прибутку, вчинені щодо кількох дітей - є обґрунтованими і кваліфікація його дій за ч.2 ст. 150 КК України є правильною.
Посилання в апеляційній скарзі ОСОБА_6 на те , що судове слідство проведені неповно, не об'єктивно та упереджено, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи і ґрунтуються на припущеннях та на суперечливих і недостатніх доказах є безпідставними.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що судом по даному провадженню дотримано вимоги кримінально - процесуального законодавства, спрямованих на встановлення в справі об'єктивної істини.
Викладені у вироку висновки суду про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні вказаного злочину відповідають фактичним обставинам справи.
Суд ретельно перевіряв у судовому засіданні доводи обвинуваченого ОСОБА_6 аналогічні тим, які викладені в апеляційній скарзі про те, що він не вчиняв інкримінованого йому злочину і не використовував працю неповнолітніх і судом дана їм об'єктивна оцінка.
Так, зокрема, мотивуючи висновки про винуватість ОСОБА_6 в експлуатації дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання праці з метою отримання прибутку, вчинені щодо кількох дітей, суд обґрунтовано послався на показання потерпілої ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні пояснила, що влітку 2010 року, на період літніх канікул, вона вирішила знайти собі сезонну роботу та заробити собі трохи грошей перед навчанням. Її двоюрідна сестра ОСОБА_12 прийшла до неї додому з оголошенням про набір на роботу в м. Вінниці з оплатою праці від 100-200 гривень на день, при цьому вік не мав значення. ОСОБА_12 зателефонувала за тим номером, що був вказаний у оголошенні, та ОСОБА_12 запропонували приїжджати. 07.07.2010 ОСОБА_12 поїхала до м. Вінниці, для того щоб довідатись про роботу та в цей же день остання повернулась та розповіла, що робота непогана, необхідно займатись сортуванням пластику та скла, з проживанням проблем не буде, тільки харчуватись за власний рахунок. Після цього вона розповіла своїй матері про роботу і так як робота була не важкою мати погодилась її відпустити. 08.07.2010 р. вона разом зі своєю сестрою поїхали до м. Вінниці. Перший день вони ночували на квартирі в районі Старого міста. На наступний день зранку, вона з своєю подругою ОСОБА_12 поїхали до офісу, що за адресою: АДРЕСА_1 та зайшли до офісу. В даному офісі її ОСОБА_13 ознайомив з умовами договору і вона написала заяву на місяць роботи. Згідно даного договору, вона мала працювати з 08:00 годин ранку до 18:00 год. Як їй сказали, фірма має назву «Сміттєвий король» та її очолює ОСОБА_6 .
Під час роботи заборонялося користуватися мобільними телефонами та відпочивати більше 10 хвилин. Після кожної години роботи заборонялося без дозволу виходити набирати воду. Про оплату праці в договорі нічого не вказувалось, гроші тільки обіцяли на словах.
Після оформлення вона приступила до виконання роботи. В перший день вона працювала на складі та сортувала макулатуру, пляшки як пластикові так пластмасові, а також займалась розвантажуванням та завантажуванням вищевказаний пляшок, також прибирання сміття або бою скла на складі. Дану роботу вона виконувала без засобів індивідуального захисту, респіратора та спеціальних гумових рукавичок. Усією роботою керував ОСОБА_13 , який їм говорив, що дозволено роботи, а що ні.
Одного разу вона разом з іншими працівниками виїздили до лісу де було розташоване сміттєве звалище, де вона збирала пляшки, папір, пінопласт, пластик та інше сміття. В цілому більшість днів вона виконувала фізичну роботу. Відпрацювавши два тижні вона попросила, щоб з нею розрахувались, тоді їй виплатили 25 грн. авансом, хоча повинні були заплатити набагато більше, хоча згідно оголошення за 1 робочий день мали сплачувати від 100 до 200 гривень. Умови праці були просто жахливі, спали в офісі в кімнатах по 5-7 чоловік, в кімнаті був один диван та 5 надувних матраців, які постійно спускали, а тому їй доводилось спати на підлозі та стільцях. За весь час її роботи, а саме за 21 день вона заробила 75 грн.
Коли вона просила, щоб з нею розрахувались на неї ніхто не звернув уваги. 29.07.2010р. вона разом із сестрою позичили в знайомих гроші та поїхали додому. Також вона зазначила, що ОСОБА_6 знав, що вона на той момент, а саме на момент роботи на фірмі «Сміттєвий король» була неповнолітньою. На даний час ОСОБА_6 розрахувався із нею в повному обсязі, ніяких претензій матеріального та морального характеру вона до останнього не має.
Потерпіла ОСОБА_9 в судовому засіданні першої інстанції вказала, що влітку 2010 року на період літніх канікул вона вирішила знайти собі сезонну роботу та заробити собі трохи грошей перед навчанням. ЇЇ знайома ОСОБА_11 , повідомила, що працює на роботі в м. Вінниці і що фірмі необхідні працівники. 13.07.2010 року, вона зі своєю подругою ОСОБА_10 поїхали в м. Вінницю влаштовуватись на фірму, про яку розповідала ОСОБА_11 . Коли вона з подругою приїхала на фірму, назва якої була « ОСОБА_14 », їм бухгалтер цієї фірми на ім'я ОСОБА_15 сказала трошки почекати та через хвилин 15 прийшов чоловік, який представився ОСОБА_16 , з відділу кадрів, який пояснив, яку необхідно виконувати роботу, а саме що вони будуть займатися сортуванням сміття і що їх невдовзі забезпечать житлом. ОСОБА_17 також сказав, що розраховуватись буде через кожних дві неділі за виконану роботу. В середньому ставка за виконану роботу в день буде становити 100 грн. Трудового договору вона ні з ким не укладала, заяву про влаштування також не писала. ОСОБА_17 показав куди необхідно йти, коли вона разом з подругою прийшли до місця роботи, то побачили, що близько десяти чоловік сортують сміття. Вона одразу приступила до виконання роботи.
На даній роботі вона працювала з 08:00 годин ранку до 19:00 годин вечора. Оскільки їй не було де проживати, їй запропонували переночувати одну ніч у приватному будинку, а з наступного дня вони проживали в офісі в кімнаті по 5-7 чоловік. В кімнаті був лише один диван, спали вони на надувних матрацах. На даній роботі вона пропрацювала 11 днів і весь час займалася тільки сортуванням сміття. Умови праці були просто жахливі. Також вона зазначила, що ОСОБА_6 знав, що вона на той момент, а саме на момент роботи на фірмі «Сміттєвий король» була неповнолітньою.
На даний час ОСОБА_6 із нею розрахувався у повному обсязі і ніяких претензій ні матеріального ні морального характеру до нього вона не має.
Дані покази підтвердила в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_10 .
Із показів свідка ОСОБА_18 , даними в ході судового слідства, вбачається, що в травні - серпні 2010 року вона працювала на фірмі «Сміттєвий король» офіс - менеджером, разом з обвинуваченим ОСОБА_6 та потерпілими. Фірма займалася збором та сортуванням сміття. ОСОБА_6 розподіляв та контролював роботу потерпілих та інших працівників, а також здійснював оплату праці.
Відповідно до карти первинного обліку інформації, яка надійшла по телефону 29 липня 2010 року о 14 год. 16 хв. по вул. Немирівське шосе, 84 в м. Вінниці використовують найману працю без документів відносно неповнолітніх осіб ( н. п. 109, т. 1).
Суд першої інстанції обґрунтовано послався на ст. 190 КГпП, відповідно до якої забороняється застосування праці осіб молодше вісімнадцяти років на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах.
Відповідно до п. 25 « Переліку важких робіт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх», затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 року № 46 застосування праці неповнолітніх у виробництвах, професіях і на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, а саме, сортувальниками, зайнятими сортуванням вторинної сировини і макулатури забороняється на всіх підприємствах, установах і організаціях незалежно від форм власності і видів їх діяльності.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у учиненні інкримінованого злочину не визнав, разом з тим зазначив, що працював в якості грузчика, а в подальшому бригадира на фірмі, яка займалася збором та сортуванням вторинної сировини - сміття, працював не офіційно. Він не являвся власником даної фірми, однак в його обов'язки входило звільнення працівників з роботи, він частково виплачував зароблені кошти, купував воду. Також ОСОБА_6 зазначив, що з потерпілими по даному кримінальному провадженню він розрахувався.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_6 в тій частині, що він не вчиняв даного злочину спростовуються показаннями потерпілих, свідків, і матеріалами кримінального провадження, з яких вбачається, що останній усвідомлював та бачив, що здійснює експлуатацію дітей.
Слід також зазначити, що ОСОБА_6 , починаючи з 24 травня 2011 року, відповідно до постанови слідчого СВ Староміського РВ ВМУ УМВС України у Вінницькій області, перебував у розшуку.
Таким чином, у справі зібрано достатньо доказів, які прямо і побічно викривають ОСОБА_6 в експлуатації дітей, які не досягли віку, з якого законодавством дозволяється працевлаштування, шляхом використання праці з метою отримання прибутку. Кваліфікація його дій за ч.2 ст. 150 КК України є правильною.
Міра покарання обвинуваченому ОСОБА_6 є достатньою для виправлення та перевиховання останнього, тому апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги обвинуваченого відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, суд -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 01 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_6 , - залишити без змін.
На ухвалу суду може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі 3-х місяців, з моменту її оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 .
Згідно з оригіналом: