Справа № 316/1220/14-ц Провадження № 22-ц/772/3653/2014Головуючий в суді першої інстанції Васильєва Т. Ю.
Категорія 27Доповідач Якименко М. М.
"19" грудня 2014 р. м. Вінниця
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого : Якименко М.М.,
суддів : Вавшка В.С., Колоса С.С.
при секретарі : Пантелеймоновій А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області в м. Вінниці цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року ,-
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості було відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням ПАТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин справи, що мають значення, просить його скасувати та ухвалити нове, яким первісний позов задовольнити в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2006 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» (далі Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до якого Банком відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 1 000,00 гривень з правом збільшення кредитного ліміту, із сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, який відповідач зобов'язався повернути в порядку та в строки, передбачені кредитним договором, зокрема в Заяві і Правилах надання банківських послуг.
Внаслідок порушення взятих на себе кредитних зобов'язань у відповідача станом на 28.02.2014 року виникла заборгованість в розмірі 15133,79 гривень, з яких 2488,12 гривень - заборгованість за кредитом, 11448,82 гривень - заборгованість по процентам за користування кредитом, 500,00 штраф (фіксована частина) та 696,85 гривень штраф (процентна складова).
Висновок суду, що правовідносини, які виникли між сторонами регулюються ст.ст. 526, 530, 623-625, 629, 1049 ЦК України є правильним.
Ст. 256 ЦК України визначає поняття позовної давності.
Ст.ст.257, 258 ЦК України визначено строки для загальної та спеціальної позовної давності.
Ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності , про застосування якої заявлено стороною у спорі , є підставою для відмови у позові.
В ході розгляду справи відповідачем була подана заява про застосування судом строків позовної давності.
Так, судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору ОСОБА_2 було видано кредитну картку , строк дії якої , згідно п.3.1.1 розділу ІІ Умов і правил надання банківських послуг, вказаний на лицевій стороні картки ( місяць і рік). Картка дійсна до останнього календарного дня вказаного місяця. П.3.1.3 передбачені відповідні умови продовження строку дії картки на новий строк, що здійснюється шляхом надання клієнту кредитної картки з новим строком дії, та згідно заяви ОСОБА_2 Термін дії картки відповідача складав два роки, тобто до останнього числа жовтня 2008 року.
Судом було також встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на те, що Банком було продовжено строк дії картки на новий строк або продовження користування карткою чи картковим рахунком відповідачем після закінчення строку дії виданої йому платіжної картки чи отримання ОСОБА_2 від Банку нової платіжної картки.
Також судом встановлено, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, останнє використання кредитної картки відповідачем було здійснено 14.02.2007 року.
Приймаючи до уваги зазначене, а також, те, що строк дії картки закінчився останнього числа жовтня місяця 2008 року, а з позовом Банк звернувся лише 21.05.2014 року, тобто з пропуском встановленого строку позовної давності, висновок суду про відмову в задоволенні позову з цих підстав є правильним.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, оскільки рішення суду першої інстанції прийняте без порушення норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" відхилити.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала набуває законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: