Справа № 127/19473/14-ц
Провадження № 2/127/6465/14
(ЗАОЧНЕ)
24.12.2014 року Вінницький міський суд Вінницької області в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,
при секретарі Завадюк О.І.,
за участю: прокурора Кащук О.О.,
позивача ОСОБА_1,
представника позивача - адвоката Лещенко С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача ОСОБА_3 за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради про позбавлення батьківських прав, мотивуючи свої вимоги тим, що 25.01.2009 року у Вінницькому міському відділі РАГС між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, актовий запис №105, який в послідуючому на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.01.2012 року у цивільній справі №2-2631-2011р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було розірвано.
Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Однак, після розлучення сторін, відповідач припинив приймати участь у вихованні дитини та її матеріальному забезпеченні, таким чином став ухилятись від виконання батьківських обов'язків. Так, відповідач перестав піклуватись про фізичний, духовний розвиток дитини, оскільки перестав спілкуватись з сином, відвідувати його, займатись його вихованням, та будь-яким іншим чином проявляти інтерес до його особистого життя, не створює умов для отримання дитиною освіти, не сплачує аліменти на утримання дитини.
Вищевикладені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лещенко С.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові, не заперечували проти винесення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з'явився із невідомих суду причин, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке знаходиться в матеріалах справи.
Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Вінницької міської ради за довіреністю Марценюк Л.Є. до судового засідання не з'явилась, однак від останньої надійшла письмова заява про розгляд справи у її відсутність, підтримує висновок Служби у справах дітей Вінницької міської ради про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5 та просить позов задовольнити.
Згідно ч.2 ст.158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявляти клопотання про розгляд справи у її відсутність.
Оскільки у справі достатньо доказів для встановлення прав та взаємовідносин сторін та враховуючи те, що позивач та її представник не заперечують, відповідно до ст.224 ЦПК України, суд ухвалює заочне рішення.
Вислухавши пояснення сторін, думку прокурора, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, в судовому засіданні достовірно встановлено, що 25.01.2009 року у Вінницькому міському відділі РАГС між сторонами по справі було зареєстровано шлюб, актовий запис №105, який в послідуючому на підставі рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 30.01.2012 року у цивільній справі №2-2631-2011р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу було розірвано (а.с.5).
Згідно додаткового рішення Замостянського районного суду м. Вінниці від 27.04.2012 року у цивільній справі №2-2631-2011р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відновлено ОСОБА_1 дошлюбне прізвище - «ОСОБА_1» після розірвання шлюбу з ОСОБА_3 (а.с.6).
Однак, після розлучення сторін, відповідач припинив приймати участь у вихованні дитини та її матеріальному забезпеченні, таким чином став ухилятись від виконання батьківських обов'язків. Так, відповідач перестав піклуватись про фізичний, духовний розвиток дитини, оскільки перестав спілкуватись з сином, відвідувати його, займатись його вихованням, та будь-яким іншим чином проявляти інтерес до його особистого життя, відповідач не створює умов для отримання дитиною освіти, не сплачує аліменти на утримання дитини.
Відповідно до довідки дошкільного навчального закладу №39 від 08.05.2014 року вих.№23 неповнолітній ОСОБА_5 відвідує дошкільний навчальний заклад №39 з вересня 2013 року по теперішній час. За час перебування дитини в дошкільному навчальному закладі батько ОСОБА_3 не приймав участі в виховному процесі сина (а.с.8).
Згідно довідки, виданої керівником гуртка з «КУДО» Юкальчук І.А. 07.08.2014 року, встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 відвідує з січня 2014 року по теперішній час секцію з «КУДО», що знаходиться за адресою: м. Вінниця, вул. Стахурського, 22, в приміщенні ЗОШ №10 м. Вінниці. За весь період часу дитину приводить та забирає виключно мати ОСОБА_1 (а.с.57).
З огляду на наведене, неповнолітній ОСОБА_5 веде активний спосіб життя, навчається в дошкільному навчальному закладі. Однак, всі витрати пов'язані з навчанням, вихованням, утриманням дитини несе лише позивач, так як відповідач у матеріальній підтримці сина також участі не приймає.
А відтак, нехтування відповідачем своїми батьківськими обов'язками по відношенню до малолітнього сина негативно позначається на житті дитини, так як перешкоджає її максимальному культурному розвитку, формуванню сучасного кругозору, підготовці до самостійного дорослого життя, становленню дитини як особистості.
Відповідно до ст.150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Вони повинні піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Окрім того, відповідно до п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30.03.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Тому, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до вимог ч.4 ст.155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Згідно п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Як вбачається з матеріалів справи відповідач дійсно свідомо ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню сина.
Окрім того, суд враховує, що згідно висновку про доцільність позбавлення відповідача ОСОБА_3 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_5, наданого виконавчим комітетом Вінницької міської ради від 01.12.2014 року, враховуючи неналежне виконання батьком обов'язків по вихованню та утриманню сина протягом 2 років, орган опіки та піклування Вінницької міської ради вважає доцільним позбавити відповідача батьківських прав відносно неповнолітнього сина (а.с.51-52).
Згідно ст.ст.10, 60 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають ріні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
А тому, суд, оцінюючи допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позовні вимоги знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, а тому підлягають задоволенню.
Судові витрати залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 150, 155, 164-167 СК України, ст.ст. 10, 60, 88, 158, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: