Верховного Суду України у складі:
головуючого
Федченка О.С.,
суддів
Косарєва В.І., Філатова В.М.,
розглянула у судовому засіданні в м. Києві 13 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.
За вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 25 червня 2005 року, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, судимий:
14.11.2002 року за ст. 185 ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік;
13.12.2004 року за ст. 185 ч.2 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки,
засуджений: за ст. 190 ч.2 КК України (епізод від 08.10.2004 року) на 3 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України (епізод від 08.10.2004 року) на 4 роки позбавлення волі; за ст.ст. 15 та 190 ч.2 КК України на 2 роки позбавлення волі; за ст. 190 ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі; за ст. 185 ч.3 КК України на 4 роки позбавлення волі; за ст. 186 ч.3 КК України на 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, ОСОБА_1 суд визначив покарання у виді позбавлення волі на 5 років.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, ОСОБА_1 суд визначив остаточне покарання у виді позбавлення волі на 6 років.
Суд постановив стягнути з ОСОБА_1 на користь: ОСОБА_2 - 5015 грн., ОСОБА_3 - 660 грн., ОСОБА_4 - 50 грн., ОСОБА_5 - 1404 грн., ОСОБА_6 - 746 грн., ОСОБА_7 - 200 грн., ОСОБА_8 - 234 грн. 50 коп., ОСОБА_9 - 250 грн., ОСОБА_10 - 260 грн.; стягнуто із засудженого судові витрати в сумі 894 грн. 37 коп.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 14 вересня 2005 року цей вирок залишено без змін.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що в період з 08 жовтня 2004 року по 17 березня 2005 року, у м. Жовті Води Дніпропетровської області, шляхом обману та зловживанням довірою літніх громадян, користуючись їх хворобливим станом внаслідок обмеженого зору, слуху, можливості пересування, він вчинив ряд злочинів проти власності потерпілих, зокрема, шахрайських дій, крадіжок та грабежу.
Так, ОСОБА_1, представляючись потерпілим громадянам похилого віку працівником органів енергонагляду, незаконно потрапляв до їхніх помешкань, де зловживаючи довірою, повідомляв їм, що буде проводитись заміна лічильників, тому необхідно сплатити певну суму грошей. Коли потерпілі діставали гроші, він таким чином дізнавався, де вони їх зберігають, після чого відволікаючи увагу потерпілих різними проханнями, заволодівав їх грошима та майном.
Указаним способом ОСОБА_1 заволодів: 08 жовтня 2004 року - грошима потерпілого ОСОБА_2 в сумі 12 грн. та 760 євро; 19 грудня 2004 року - майном потерпілої ОСОБА_10 на суму 278 грн.; 15 січня 2005 року - майном потерпілої ОСОБА_7 на суму 190 грн.; 25 січня 2005 року - грошима потерпілої ОСОБА_11 в сумі 120 грн. та 100 євро; 14 лютого 2005 року - грошима потерпілої ОСОБА_8 в сумі 234 грн. 50 коп.; 24 лютого 2005 року - майном потерпілої ОСОБА_9 на суму 250 грн.; 03 березня 2005 року - майном потерпілої Сафронової на суму 50 грн.; 12 березня 2005 року - грошима потерпілої ОСОБА_12 в сумі 746 грн.; 15 березня 2005 року - грошима потерпілого ОСОБА_5 в сумі 904 грн.; 17 березня 2005 року - грошима потерпілої ОСОБА_3 в сумі 660 грн.
У касаційній скарзі, як видно із її змісту, засуджений ОСОБА_1 ставить питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень, посилаючись на однобічність та неповноту досудового і судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та порушення вимог КПК України, а також указує на суворість призначеного йому покарання.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційній скарзі засудженого, колегія суддів вважає, що її слід залишити без задоволення.
Відповідно до ч.1 ст. 398 КПК України підставами для скасування або зміни зазначених у ч.2 ст. 383 КПК України судових рішень є: істотне порушення кримінально-процесуального закону, неправильне застосування кримінального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Що стосується застосування кримінального закону, то колегія суддів вважає висновки суду про необхідність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1 за ст.ст. 190 ч.2, 15 та 190 ч.2, 185 ч.3, 186 ч.3 КК України таким, що відповідають дослідженим в судовому засіданні доказам, яким суд дав належну оцінку, і така кваліфікація є правильною.
Допитаний в ході досудового слідства та в судовому засіданні засуджений ОСОБА_1 не заперечував, що в зазначені у вироку дні та час, він приходив до потерпілих додому під виглядом працівника органів енергонагляду, обманюючи їх, брав певні суми грошей під приводом необхідності проведення заміни електролічильника.
При цьому на досудовому слідстві ОСОБА_1 також зазначав, що після того як брав у потерпілих дрібні суми грошей, він під різними дріб'язковими приводами відволікав їх увагу, та викрадав гроші та інше майно потерпілих.
Достовірність цих показань засудженого підтверджується показаннями допитаних у судовому засіданні потерпілих ОСОБА_13, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_7, ОСОБА_14 та свідків ОСОБА_15, ОСОБА_12, які також указували на те, що засуджений ОСОБА_1, нібито з метою заміни електролічильника, брав у них гроші, після чого, відволікаючи їх увагу різними проханнями, таємно викрадав в їх помешканнях гроші та майно.
Дані висновку дактилоскопічної експертизи свідчать про те, що на чашці, вилученій з квартири потерпілого ОСОБА_6, виявлено слід пальця руки, який належить засудженому ОСОБА_1 Крім того, вина засудженого підтверджується іншими дослідженими і наведеними у вироку доказами, які в своїй сукупності спростовують доводи касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 про його непричетність до вчинення зазначених у вироку неправомірних дій проти власності потерпілих.
Що стосується призначення ОСОБА_1 покарання, то вирішення судом першої інстанції цього питання відповідає вимогам ст. 65 КК України. Підстав для пом'якшення призначеного засудженому покарання колегія суддів не вбачає.
Посилання засудженого ОСОБА_1 на застосування до нього в ході досудового слідства недозволених методів розслідування, спростовуються даними долученої до справи постанови від 21 червня 2005 року про відмову в порушенні кримінальної справи, які указують на те, що зазначені факти були предметом прокурорської перевірки і не знайшли свого підтвердження.
Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства, які б могли вплинути на правильність висновку суду, колегією суддів по справі не виявлено.
Що стосується доводів засудженого про однобічність і неповноту досудового, судового слідств, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, то вони до компетенції касаційного суду не відносяться.
Крім того, як видно із змісту долученої до справи ухвали апеляційного суду, такі доводи ОСОБА_1 були предметом перевірки в апеляційній інстанції і також не підтвердились, у зв'язку з чим апеляційний суд, відповідно до вимог ст. 377 КПК України, зазначив в своїй ухвалі підстави, через які апеляцію засудженого було визнано необґрунтованою.
Також безпідставними вважає колегія суддів посилання засудженого у скарзі на неправильне визначення розміру стягнень на користь потерпілого ОСОБА_2 Із матеріалів справи видно, що як у своїй заяві до правоохоронних органів, так і у протоколі допиту потерпілий указував на заподіяння йому шкоди засудженим в сумі 5 015 грн. Підстав, які б ставили під сумнів правдивість показань потерпілого по справі не встановлено.
Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Косарєв В.І. Філатов В.М. Федченко О.С.