Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2013/14-к
Номер провадження 1-кп/213/222/14
Іменем України
04 грудня 2014 року Інгулецький районний суд м.Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривому Розі кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за
№12014040740000522 у відношенні
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м.Славута Хмельницької області, громадянина України, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , освіта середня, одруженого, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, працює ТОВ «Мідас КР» старшим охоронцем, раніше не судимого,
за ст. 125ч.2 КК України,
за участю сторони обвинувачення:
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
потерпілого ОСОБА_7 ,
за участю сторони захисту: захисника ОСОБА_8
обвинуваченого ОСОБА_9 ,
26 березня 2014 року приблизно о 13.00 год. ОСОБА_9 та його сусід ОСОБА_7 знаходились біля будинку АДРЕСА_2 , де на грунті неприязних стосунків між останніми та раптово виниклої сварки, у ОСОБА_9 , виник злочинний умисел, направлений на спричинення умисних тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , реалізовуючи який ОСОБА_9 раптово наніс ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в голову, а саме, в область лівої скроневої кістки, чим завдав потерпілому ОСОБА_7 тілесні ушкодження, у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, гематоми в проекції лівої скроневої кістки, які згідно висновку судово-медичної експертизи за №722 від 11.04.2014 року за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), згідно п.2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995р. №6.
Своїми протиправними умисними діями ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст.125ч.2 КК України.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 себе винуватим у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст.125ч.2 КК України не визнав та суду пояснив, що 26.03.2014 року він був на роботі. Ближче до обіду йому зателефонувала його дружина ОСОБА_10 та повідомила, що у неї конфлікт з сусідом ОСОБА_7 , що його собака постійно гавкає, вона робила зауваження, а він викликав міліцію, та міліція вже приїхала. Він на службовому автомобілі приїхав додому. Неподалік стояла машина міліції. Він підійшов, привітався з працівниками міліції, а ОСОБА_7 , коли він підійшов, викинув руки, через що він відскочив від нього. ОСОБА_7 він не бив. Крім того, вважає, що від одного удару у потерпілого не могло бути струсу мозку, а всі медичні довідки та документи є фальшивими, куплені потерпілим, але довести цього він не може, оскільки ніхто це не підтвердить. Його дружина ОСОБА_10 в ході досудового розслідування проти нього покази не давала. Вона пояснювала, що коли їй дав підписати пояснення слідчий, вона їх не читала, оскільки квапилася до маленької дитини, яку залишила вдома. Його сусід ОСОБА_7 завів собаку бійцівської породи, який вільно бігав по подвір'ю, постійно гавкав, та лякав маленьку дитину. Його дружина скаржилась, що дружина ОСОБА_7 зневажливо висловлювалась у відношенні неї та їх дітей. Після конфлікту він пропонував ОСОБА_7 помиритися, але той категорично відмовив йому, та миритися не побажав.
Він вважає, що цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 не обґрунтований, не підтверджений будь-якими доказами, тому просить у його задоволенні відмовити. Крім того, просить суд врахувати, що в нього на утриманні двоє неповнолітній дітей, 2000 року народження, та 2013 року народження, дружина не працює. Просить застосувати до нього Закон України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року, та на підставі ст.1 п. «в» цього Закону звільнити його від покарання.
В ході досудового розслідування ОСОБА_9 від дачі пояснень відмовився /а.с.41,т.2/.
Незважаючи на повне невизнання своєї вини обвинуваченим, його вина у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст.125ч.2 КК України та встановлені судом фактичні обставини, підтверджуються зібраними у судовому засіданні належними та допустимими доказами, а саме: поясненнями потерпілого, свідків, а також письмовими матеріалами кримінального провадження.
Так, потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що з сусідами ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , у нього склалися неприязні стосунки, оскільки раніше ті займалися прийомом металобрухту, а його собака гавкав, та заважав їм це робити. Сусіди кидали каміння, петарди у його двір.
26.03.2014 року у дворі свого будинку за адресою: АДРЕСА_2 , разом із своїм старшим сином ОСОБА_13 , вони ремонтували каналізацію біля забору до сусідів ОСОБА_14 . Близько 11-ї години до його ніг зі сторони сусідів ОСОБА_14 «прилетіла» та розірвалася петарда. Він підійшов до забору, але там нікого не було. Він пішов до сусідів ОСОБА_14 , щоб з'ясувати хто кинув петарду. Вийшла дружина обвинуваченого ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , у нецензурній формі відповіла йому та не побажала з'ясовувати це питання. Він попередив, що викличе міліцію, на що вона відповіла що їй байдуже, та стала висловлювати погрози на його адресу. Він викликав наряд міліції. По приїзду міліції, він став давати пояснення дільничному інспектору, та стояв поруч з міліцейським автомобілем, який зупинився навпроти його будинку. У його дворі знаходився його син - ОСОБА_13 , який повів собаку до вольєри. Приблизно через 5 хвилин приїхав білий автомобіль Рено Логан, з якого вийшов його сусід ОСОБА_16 , який підійшов та привітався з одним із співробітників міліції. В цей час він зробив крок назад, щоб пропустити ОСОБА_15 , та дати йому змогу привітатися з другим працівником міліції, проте ОСОБА_17 сказав: «як ти мені надоїв», та раптово наніс йому один удар кулаком правої руки в область скроні голови, вище лівого вуха, при цьому висловлювався нецензурною лайкою та висловлював погрози. Працівники міліції стали заспокоювати ОСОБА_15 , та зупиняти його протиправні дії. Це все бачив його син ОСОБА_18 , якому він сказав знімати все на мобільний. Потім він сів до автомобілю, щоб давати пояснення, але так як ОСОБА_9 продовжував лаятися, вони з інспектором пішли до його будинку, де він дав пояснення та написав заяву.
Після цього йому стало дуже погано, крутилася голова, була блювота, та він був вимушений звернутися до 11-ї міської лікарні, де йому поставили діагноз: ЗЧМТ, струс головного мозку, зробили знімок, та дали направлення на стаціонарне лікування. Проходити лікування на стаціонарі він відмовився, оскільки переживав за роботу, тому лікувався амбулаторно10 днів. Лікар прописав йому курс лікування, він приймав ліки, йому робили уколи. Весь цей час він ходив на роботу, оскільки специфіка його роботи така, що вони працюють за викликами, а якщо викликів немає, то він міг відпочивати. Коли він погано почувався, то мінявся змінами.
Оскільки обвинувачений постійно йому погрожував, він переживав за свою сім'ю. Замість того, щоб купити нову пральну машину, вимушений був купити камеру відео спостереження. Неправомірними діями ОСОБА_9 йому заподіяна моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 6090 грн. Він підтримує свій цивільний позов. Моральна шкода - це шкода заподіяна його здоров'ю, численні погрози його життю, приниження його честі та гідності, це постійний страх та переживання за можливість спричинити шкоду його рідним та його майну. Крім того, просить стягнути з ОСОБА_9 судовий збір, який він сплатив, за подачу позовної заяви, в сумі 243 грн. Вважає, що поведінка обвинуваченого не свідчить про його каяття, тому він не бажає з ним примирятися, просить його суворо покарати, та не застосовувати до нього амністію.
Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що 26.03.2014 року біля 11.00 години, він з батьком ОСОБА_7 знаходився у дворі свого будинку та ремонтував каналізацію, неподалік від забору до сусідів ОСОБА_14 . Біля них «пролетіла» з ділянки ОСОБА_14 та розірвалась близько ніг петарда. Батько пішов до сусідів з'ясовувати, в чому справа, а він залишився у дворі. Чув, як батько кликав сусідку ОСОБА_12 , після чого остання вийшла з будинку та у нецензурній формі від спілкування відмовилась. Тоді батько викликав міліцію. Коли приїхав наряд міліції, батько давав пояснення, а він пішов завести собаку. Повертаючись назад, він побачив, як під'їхав автомобіль Рено Логан білого кольору, з нього вийшов сусід ОСОБА_20 , який підійшов до одного із співробітників міліції привітався, після чого проходячи біля батька, наніс йому один удар кулаком правої руки в область лівого вуха, при цьому висловлювався нецензурною лайкою. Працівники міліції відтягнули ОСОБА_21 в сторону, а останній висловлював погрози. Він зняв на мобільний телефон місце, де впала петарда, також знімав події, що відбувалися вже після того, як ОСОБА_17 вдарив батька. Потім вони з батьком та дільничним інспектором пішли до кухні писати заяву. Батьку стало зле, і він одразу поїхав до лікарні.
Свідок ОСОБА_22 суду пояснив, що 26.03.2014року він знаходився в добовому наряді в мобільній групі у складі СОГ Інгулецького РВ КМУ. Приблизно о 12.05год. він отримав повідомлення від чергового ОСОБА_23 про те, що за адресою АДРЕСА_2 між громадянами виникла сварка. Після цього він разом із СОГ направились на зазначену адресу, де було встановлено, що між сусідами виникла сварка. Біля паркану будинку № 10 по вул.Листа, на капоті службового автомобіля він відбирав пояснення від ОСОБА_7 . Поруч з автомобілем знаходився також водій СОГ ОСОБА_24 . Під час того, як він відбирав пояснення від ОСОБА_7 , під'їхав автомобіль, з якого вийшов ОСОБА_9 , який привітався з ОСОБА_25 , а потім почав висловлюватися нецензурною лайкою у бік ОСОБА_7 . Він намагався його заспокоїти, однак останній підійшов до ОСОБА_7 та вдарив того кулаком правої руки в область голови, в ліву скроневу частину. ОСОБА_7 не падав, свідомості не втрачав. Вони почали відтягувати та заспокоювати ОСОБА_9 . Після чого він продовжив відбирати пояснення. В той же день ОСОБА_7 написав заяву по факту спричинення йому тілесних ушкоджень. Він не бачив, щоб ОСОБА_7 піднімав вгору руки, коли до нього підійшов ОСОБА_9 .
Свідок ОСОБА_24 суду пояснив, що в той день, дату не пам'ятає, надійшов виклик за адресою по АДРЕСА_3 направив його з ОСОБА_22 , як оперативну групу на сімейний конфлікт. Вони приїхали на цей виклик. На питання ОСОБА_26 потерпілий ОСОБА_27 пояснив, що у їхній двір сусіди кидали петарди, про що він написав відповідну заяву або пояснення. ОСОБА_22 відбирав пояснення, а він стояв біля автомобіля. Під'їхав службовий автомобіль білого кольору, вийшов ОСОБА_9 , підійшов привітався з ними. Потім виникла сварка, приводом для сварки стали петарди та собака. Потім він вже звернув увагу, як ОСОБА_26 почав кричати ОСОБА_14 : «Що ти робиш?». ОСОБА_27 сказав, що ОСОБА_14 його вдарив. Меренко заспокоював ОСОБА_14 . З цієї ситуації він зробив висновок, що ОСОБА_9 вдарив ОСОБА_7 . Особисто він не бачив, як саме ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_27 . Він стояв зі сторони водія біля задньої двері автомобіля. ОСОБА_22 відбирав пояснення по центру капота. Він не може пояснити, чого в його поясненнях в ході досудового слідства слідчий зазначив, що він бачив удар. В ці пояснення він не вчитувався.
Свідок ОСОБА_28 суду пояснив, що 26.03.2014 року з 08.00 год. він знаходився у добовому наряді разом з ОСОБА_29 . Близько 11.00 годин до ОСОБА_21 зателефонувала його дружина ОСОБА_12 , та повідомила, що в неї виник конфлікт з сусідом через його собаку. ОСОБА_9 був старший наряду, тому він поїхав з ним до нього до дому. Під'їхавши до місця проживання ОСОБА_21 , вони побачили автомобіль чергової частини міліції. Перед автомобілем стояв ОСОБА_30 та дільничний інспектор Меренко, який щось писав. Інший співробітник стояв біля водійської двері авто. ОСОБА_17 вийшов з автомобіля, та пішов в сторону, де знаходилися працівники міліції. Він також вийшов з авто, та стояв біля нього, розмовляв з ОСОБА_10 . Коли ОСОБА_14 підійшов до потерпілого, той підняв руки, а ОСОБА_14 відскочив. Він не бачив як ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_27 . Його увага не була зосереджена на ОСОБА_14 , він відволікався, тому не бачив удару. Чому в його поясненнях в ході досудового розслідування зазначено, що він бачив, як ОСОБА_17 вдарив ОСОБА_31 , пояснити не може, але таких пояснень слідчому він не давав.
Свідок ОСОБА_10 суду пояснила, що за цією адресою вони з чоловіком ОСОБА_9 проживають з 2001 року. ОСОБА_30 став проживати біля них трохи пізніше. Стосунки спочатку були нормальні. Всі сварки почалися через собаку Дудника, і тільки тоді, коли вона народила дитину. Собака вільно гуляє по подвір'ю сусіда, і вона постійно переживає за свою малу дитину. 26.03.2014 року вона знаходилась вдома. Близько 11год. до воріт підійшов сусід ОСОБА_32 , та почав кликати хазяїна. Вона виглянула у двір, та спитала що трапилось, на що останній повідомив, що викличе міліцію, оскільки у нього у дворі розірвалась петарда. Вона відповіла що нехай викликає, можливо розберуться з його собакою, який постійно гавкає, лякає дитину. Зателефонувала своєму чоловікові ОСОБА_33 та повідомила, що сусід викликав міліцію, на що він сказав, що зараз приїде. Приїхала міліція, а потім приїхав її чоловік. Він підійшов до працівників міліції, привітався з ними. Потім почалася сварка. Дудника ніхто не бив. Потім прибігли сестра дружини і теща ОСОБА_27 , стали їм погрожувати і ображати. ОСОБА_30 купив ці довідки, щоб їм помститися.
В ході досудового розслідування свідчення проти свого чоловіка вона не давала. Чому слідчий в її поясненнях зазначив, що вона бачила, як її чоловік ударив ОСОБА_31 , їй не відомо. Ці пояснення дійсно підписані нею, але вони були виготовлені слідчим раніше, та вона їх не читала, а підписала, оскільки квапилася до дитини, яку залишила вдома.
Їй відомо, що чоловік дзвонив ОСОБА_27 , просив забрати заяву, на що той не погодився.
Свідок ОСОБА_34 суду пояснив, що він працює слідчим СВ Інгулецького РВ КМУ, та в його провадженні знаходилась справа у відношенні ОСОБА_9 . Він вже не пам'ятає всіх обставин, за яких відбувався допит свідка ОСОБА_10 . Її пояснення він друкував з її слів, заздалегідь не друкував. Тиску на свідка не здійснював, вона прочитала протокол та добровільно підписала його, про що свідчать її підписи. Також пояснив, що він призначав судово-медичну експертизу. Для цього була витребувана амбулаторна картка потерпілого, після того, як закінчилося амбулаторне лікування 04.04.2014 року, та разом з постановою направлена на експертизу. Ніяких зауважень щодо експертизи не надходило. Закінчував досудове розслідування інший слідчий.
Допитаний в судовому засіданні судово-медичний експерт ОСОБА_35 суду пояснив, що за постановою слідчого він проводив судово-медичну експертизу у відношенні потерпілого ОСОБА_7 . Слідчим йому були надані медичні документи: довідка, амбулаторна картка хворого, яких було достатньо для проведення експертизи. Свій висновок від 11.04.2014 року у відношенні ОСОБА_7 він підтримує, повністю підтверджує його правильність та достовірність. Суду пояснив, що при проведенні судово-медичної експертизи він виявив ті характерні симптоми, які свідчили про наявність у потерпілого захворювань, які зазначені у висновку. Він опитував потерпілого ОСОБА_7 , йому були надані медичні документи, в яких було достатньо інформації щодо симптомів захворювання та наявності у потерпілого струсу головного мозку. Для встановлення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не має значення, чи знаходився хворий на стаціонарному лікуванні, чи лікувався амбулаторно. З медичних документів вбачається, що потерпілий ОСОБА_7 проходив курс лікування, внаслідок чого стан його здоров'я покращився.
Вина обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ст.125ч.2 КК України, підтверджується також письмовими матеріалами кримінального провадження:
- заявою потерпілого ОСОБА_7 , щодо заподіяння йому тілесних ушкоджень громадянином по імені ОСОБА_36 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та притягнення його до відповідальності /а.с.4,т2/;
- рапортом ДІМ Інгулецького РВ КМУ ОСОБА_22 від 26.03.2014 року, в якому зазначено, що 26.03.2014 року за викликом був виїзд оперативної групи на вул. Листа, де виник конфлікт між сусідами будинків АДРЕСА_4 . Під час, коли він відбирав пояснення у ОСОБА_7 підійшов громадянин, особа якого встановлена - ОСОБА_9 , який наніс удар рукою в область голови ОСОБА_7 , після чого ОСОБА_7 написав відповідну заяву /а.с.5.т.2/;
- рапортом чергового Інгулецького РВ КМУ, про те що до чергової частини надійшло повідомлення з 11-ї міської лікарні про надання медичної допомоги ОСОБА_7 , який пояснив, що приблизно о 13-й годині його побив сусід /а.с.6.т2/;
- довідкою травматологічного пункту КЗ « Криворізька міська лікарня №11» ДОР від 26.03.2014 року №2060, з якої вбачається, що ОСОБА_7 , 1969 року народження приблизно о 13-й годині отримав кримінальну травму, діагноз: ЗЧМТ, ушиб лівої скроневої області, струс головного мозку? Рекомендована консультація невропатолога /а.с.7-8,т.2/;
- висновком судово-медичної експертизи №722 від 11.04.2014 року, у підсумках якого зазначено, що при судово-медичній експертизі у потерпілого ОСОБА_7 виявлено: Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку. Гематома в проекції лівої скроневої кістки. Характер тілесних ушкоджень у потерпілого свідчить про те, що ушкодження у нього виникли від дії тупого твердого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею, можливо внаслідок удару кулаком, взутою ногою, або при ударі о тупий твердий предмет, який мав такі-ж властивості. Виявлені у потерпілого ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шість днів, але не більше як три тижні (21 день), - п.2.3.3. „Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995року. Термін виникнення тілесних ушкоджень відповідає 26.03.2014 року /а.с.17-18.т.2/;
- долученим до матеріалів кримінального провадження СД диском №5422005, наданим потерпілим ОСОБА_7 із зображенням місця вибуху петарди, місця події, та відео телефонної розмови обвинуваченого з потерпілим, з якого видно, що ОСОБА_9 пропонує потерпілому ОСОБА_7 помиритися, але останній від зазначеної пропозиції відмовився /а.с.51/ наданий потерпілим ОСОБА_7 /а.с.51,т.2/.
Оцінивши у сукупності зібрані у судовому засіданні докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125ч.2 КК України за ознаками умисного нанесення легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, доведена в судовому засіданні повністю, а кваліфікація його дій за ст.125ч.2 КК України є правильною.
При цьому суд критично відноситься до пояснень свідка ОСОБА_10 відносно того, що потерпілому ОСОБА_7 обвинувачений ОСОБА_9 удару не наносив, оскільки вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_9 , та бажає таким чином пом'якшити його відповідальність.
Суд також критично відноситься до пояснень в судовому засіданні і обвинуваченого ОСОБА_9 , який заперечує факт нанесення ним удару потерпілому, оскільки обґрунтовує він невизнання своєї вини тим, що від одного удару не може бути таких тілесних ушкоджень, які виявлені у Дудника, а всі його медичні довідки є фальшивими, та відповідно заперечує не факт нанесення удару, а можливі наслідки. Крім того, жодного доказу вищезазначених голослівних тверджень обвинуваченим суду не надано. А отже своїм правом на збирання та надання доказів сторона захисту не скористувалася.
Суд вважає, що дає свої пояснення обвинувачений ОСОБА_15 таким чином, щоб уникнути кримінальної відповідальності, або пом'якшити свою відповідальність.
До того ж пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 спростовуються послідовними, однаковими і на протязі досудового розслідування, і в суді поясненнями потерпілого ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_22 , ОСОБА_19 , поясненнями в суді свідка ОСОБА_34 , поясненнями судмедексперта ОСОБА_35 , висновком судово-медичної експертизи, іншими письмовими матеріалами справи, які узгоджуються поміж собою, не суперечать один одному, а тому є достовірними та належними, та у своїй сукупності доводять вину обвинуваченого ОСОБА_9 у скоєнні кримінального правопорушення, яке йому інкриміновано.
Слід зазначити, що пояснення в судовому засіданні свідків ОСОБА_28 та ОСОБА_24 , не зважаючи на те, що вони відрізняються від їх пояснень в ході досудового розслідування в частині того, що вони в суді стверджували, що особисто не бачили, як ОСОБА_14 наніс удар потерпілому ОСОБА_27 , в цілому не суперечать встановленим судом обставинам, оскільки ОСОБА_28 заявив, що він не бачив цієї події ( тобто можливо відволікався), а ОСОБА_24 пояснював, що все ж- таки з ситуації, яка склалася він зробив висновок, що ОСОБА_14 вдарив ОСОБА_27 , хоч в цей момент він на них не дивився. Ці пояснення є непрямими доказами вини обвинуваченого.
Визначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості, особу обвинуваченого, обставини, які пом'якшують та обтяжують його покарання.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_9 не виявлено.
До обставин, які пом'якшують покарання ОСОБА_9 є наявність у нього на утриманні 2-х неповнолітніх дітей: 2000 та 2013 року народження.
Суд також враховує особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Виходячи з вищезазначеного, суд вважає за доцільне та справедливе призначити ОСОБА_9 покарання у вигляді виправних робіт. При цьому підстав застосування до обвинуваченого ОСОБА_9 ст.75 КК України суд не вбачає, через його відношення до скоєного.
Суд вважає, що підлягає задоволенню клопотання обвинуваченого та його захисника щодо застосування до нього ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року із змінами, які внесено згідно Закону від 06.05.2014 року.
Так судом встановлено, що ОСОБА_9 дійсно має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей: ОСОБА_37 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_38 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у відношенні яких він батьківських прав не позбавлявся, що підтверджено відповідними доказами /т.1. а.с.72-73, 180/.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про застосування амністії в Україні», встановивши в стадії судового розгляду кримінальної справи наявність акта амністії, що усуває застосування покарання за вчинене діяння, суд за доведеності вини особи, постановляє обвинувальний вирок із звільненням засудженого від відбування покарання. У судовому засіданні не встановлено підстав, передбачених ст. 4 вищезазначеного Закону, або ст.8 Закону України «Про амністію у 2014» року, які перешкоджають застосування амністії до обвинуваченого ОСОБА_9 . При цьому заперечення потерпілого ОСОБА_7 щодо застосування до обвинуваченого амністії, також не є перешкодою для її застосування, оскільки це є правом обвинуваченого.
Вирішуючи питання щодо цивільного позову, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, якій фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яка особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів його сім'ї чи близьких родичів.
Суд вважає, що заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, вже є доказом спричинення йому моральної шкоди. Щодо заподіяння йому душевних страждань, то суд вважає, що потерпілий не надав суду жодного відповідного доказу, який би це підтверджував. Посилання потерпілого ОСОБА_7 на те, що ОСОБА_9 до цього часу продовжує свою протиправну поведінку, висловлює погрози, отруїв його собаку, не є доказом заподіяння моральних страждань у цій справі, оскільки виходить за межі цієї справи. Крім того, обґрунтування розміру моральної шкоди, зазначеної обвинуваченим, вартістю придбаної відеокамери спостереження, також не є належним та допустимим. Виходячи з вищезазначеного, враховуючи ступінь тяжкості заподіяних потерпілому ОСОБА_27 тілесних ушкоджень, а також матеріального стану обвинуваченого, який має 2-х неповнолітніх дітей, суд вважає, що справедливим буде компенсація моральної шкоди у розмірі 1500 грн. Не підлягає задоволенню вимога потерпілого ОСОБА_27 про стягнення з обвинуваченого судового збору за подачу позовної заяви, оскільки оригіналу квитанції ОСОБА_7 суду не надав.
Керуючись ст.ст. 373-375 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.125 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 1 /одного року/ іспитових робіт, з утриманням із ОСОБА_9 на користь держави 10% заробітної плати.
Звільнити ОСОБА_21 від відбування призначеного цим вироком покарання на підставі ст.1 п. «в» Закону України «Про амністію у 2014 році» від 08.04.2014 року зі змінами відповідно до Закону від 06.05.2014 року.
Стягнути з ОСОБА_21 на користь ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди, заподіяної злочином 1500 /одну тисячу п'ятсот/ гривень.
Речовий доказ: СД диск №5422005, наданий потерпілим ОСОБА_7 , який зберігається у матеріалах кримінального провадження, залишити при матеріалах кримінального провадження.
Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику кримінального провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційну скаргу на вирок може бути подано до апеляційного суду Дніпропетровської області через Інгулецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя: