"23" грудня 2014 р. Справа № 915/1476/14
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Ліпчанської Н.В.
Суддів Лисенко В.А., Савицького Я.Ф..
При секретарі судового засідання Молодові В.С.
За участю представників сторін:
від позивача - Старчик А.А., довіреність № 14-90, дата видачі : 18.04.14р.
від відповідача - Ходикін М.М., довіреність № 09-01/78, дата видачі : 15.10.14р.
Розглянувши апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз Україна" та Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
на рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014р.
у справі № 915/1476/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна"
до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль"
про стягнення заборгованості в розмірі 456.633,31 грн..
Встановив:
В вересні 2014 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Далі - ПАТ НАК "Нафтогаз Україна") звернулось до господарського суду Миколаївської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" (Далі - Товариство) про стягнення пені в розмірі 371.713,46 грн., 79.093,90 грн. - 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 5.825,95 грн..
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" посилається на неналежне виконання з боку відповідача взятих на себе зобов'язань за Договором купівлі - продажу природного газу №13/2481-БО-22, а саме за несвоєчасну оплату за поставлений газ.
Згідно п.6 ст.231 Господарського кодексу України, ст.ст.258; 549-551 Цивільного кодексу України, п.7.2 Договору, передбачено, що у разі невиконання Покупцем п.6.1 умов Договору, він зобов'язується сплатити Покупцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.
Крім того, згідно положень ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідач просив місцевий господарський суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що у відповідності до п.3.4 Договору, вони зобов'язані здійснити остаточний розрахунок до 14 - го числа місяця наступного за місяцем поставки газу але при умові зазначення сторонами обсягів фактично використаного газу в актах за кожен місяць поставки які мають бути підписані і повернуті ПАТ "НАК "Нафтогаз України" не пізніше 8-го числа ПАТ "Миколаївська ТЕЦ". Зобов'язання щодо оплати по Договору виникає саме з вказівки на подію - узгодження обсягів та ціни газу у відповідних актах шляхом їх підписання сторонами, а тому прострочення по Договору виникає після настання цієї події.
Також, відповідач зазначає, що газ за Договором використовувався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживалась бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами про що свідчать відповідні акти приймання - передачі природного газу.
Крім того, відповідач вказує, що позивачем не вірно визначені періоди нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач надав клопотання про зменшення розміру пені в якому зазначив, що ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" є стратегічно важливим та соціально значимим теплопостачальним підприємством м. Миколаєва. Вказує, що станом на 01.01.2014 року заборгованість споживачів теплової енергії перед ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" збільшилась до 30.529.102,36 грн..
Також, за даними звіту про фінансові результати за 6 місяців 2014 року ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" зазнало збитків від звичайної діяльності за звітний період у розмірі 2.077.000,00 грн. та непокритий збиток минулих років, за балансом на 30.06.2014 року, складає 39.545.000 грн., при цьому статутний капітал становить 62.513.000,00 грн., а тому у випадку сплати штрафних санкцій зачіпаються не лише майнові інтереси ПАТ "Миколаївська ТЕЦ", а й третіх осіб.
До того, на момент подачі позовної заяви ПАТ "Миколаївська ТЕЦ" повністю виконало свої договірні зобов'язання щодо сплати поставленого природного газу.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014р., винесеним суддею Семенчук Н.О. позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з ПАТ "Миколаївська теплоелектроцентраль" на користь ПАТ НАК "Нафтогаз України" 3% річних в розмірі 78.869,29 грн., пені в розмірі 185.856,73 грн. та 9.011,21 грн. судового збору. В решті позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням, 11.11.2014р. ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати дане рішення в частині відмови у стягненні пені в розмірі 185.856,73 грн.. В іншій частині рішення залишити без змін.
Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач вважає, що зменшуючи розмір пені, місцевим господарським судом не надано належної оцінки майнового стану ПАТ НАК "Нафтогаз Україна", Відповідачем не було надано до суду належних доказів винятковості даної обставини.
18.11.2014р. Товариство звернулось до Одеського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014р. та прийняти нове рішення. Стягнути з ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4508,07 грн..
Товариство вважає, що прострочення сплати за січень та лютий 2013 року за Договором виникає з 14.11.2013р., а враховуючи відсутність боргу на цю дату відсутня і сама прострочка.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши доводи апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційні скарги без задоволення, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено матеріалами справи, 28.12.2012 року між ПАТ НАК "Нафтогаз Україна" та Товариством був укладений договір купівлі - продажу природного газу № 13/2481-БО-22, відповідно до умов якого Продавець зобов'язався передати у власність Покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711210000, або/та природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору (п. 1.1 Договору). Газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.1.2 Договору). (а.с. 13-18)
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
У відповідності до п. 6.3 Договору, в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначити номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим Договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості. Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.
У п. 11.1 сторони передбачили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Так, на виконання вимог Договору позивач протягом січня - квітня, жовтня - грудня 2013 року поставив відповідачеві імпортований природний газ на загальну суму 30.955.298,44 грн., що підтверджується 7-ма актами приймання - передачі природного газу:
- Акт приймання - передачі природного газу за січень 2013 року на суму 6927339,70 грн. (а.с. 21);
- Акт приймання - передачі природного газу за лютий 2013 року на суму 5179188,70 грн. (а.с. 22);
- Акт приймання - передачі природного газу за березень 2013 року на суму 5016027,94 грн. (а.с. 23);
- Акт приймання - передачі природного газу за квітень 2013 року на суму 2386808,83 грн. (а.с. 24);
- Акт приймання - передачі природного газу за жовтень 2013 року на суму 2593752,56 грн. (а.с. 25);
- Акт приймання - передачі природного газу за листопад 2013 року на суму 3387982,26 грн. (а.с. 26);
- Акт приймання - передачі природного газу за грудень 2013 року на суму 5464198,45 грн. (а.с. 27).
Даний товар був отриманий відповідачем, що підтверджується підписом уповноваженої особи на вказаних актах та засвідчені печаткою підприємства.
Відповідно до умов договору, відповідач за отриманий природний газ у січні 2013 р. повинен був здійснити остаточну оплату до 14.02.2013, у лютому 2013 року газу - до 14.03.2013 , у березні 2013 року - до 14.04.2013 , у квітні 2013 року - до 14.05.2013, у жовтні 2013 року - до 14.11.2013 року, у листопаді 2013 року - до 14.12.2013 року, у грудні 2013 року - до 14.01.2014 року.
Однак, відповідач всупереч умовам договору розрахувався за спожитий природний газ несвоєчасно.
У відповідності до вимог ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
Приписами ст. 530 Цивільного кодексу України обумовлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього Договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем пункту 6.1 умов цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
У відповідності до п. 9.3 Договору, строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим Договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.
За неналежне виконання вимог Договору в частині своєчасної оплати вартості отриманого газу позивач нарахував відповідачу пеню в розмірі 371.713,46 грн. за період з 14.02.2013 року по 15.01.2014 року.
В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, Відповідач надав клопотання в якому просив суд на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 218, 219, 233 ГК України зменшити розмір пені.
Право суду, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір штрафу, який підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, передбачене пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, вказана процесуальна норма застосовується виключно у сукупності з нормами права матеріального, які передбачають можливість зменшення розміру пені, а саме частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. За приписами статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання господарський суд об'єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, котрі заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначний період прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки таким наслідкам, поведінки винної сторони, зокрема вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків тощо. При цьому наявність обставин, що мають істотне значення, при застосуванні зазначених правових норм, вирішується на підставі оцінки судом усіх матеріалів справи.
Підпунктом 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Враховуючи відсутність негативних наслідків, викликаних простроченням виконання зобов'язання, та беручи до уваги незначний період прострочення відповідачем оплати отриманого газу, та оскільки в матеріалах справи відсутні докази понесення іншими особами збитків, внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманого за Договором природного газу, та відсутні докази понесення позивачем значних негативних наслідків внаслідок порушення відповідачем свого зобов'язання з оплати вартості отриманого за Договором природного газу, місцевий господарський суд зменшив розмір пені яка підлягає стягненню у розмірі 185.856,73 грн..
Крім того, судова колегія зазначає, що Відповідачем у повному обсязі був погашений основний борг, отже збитки, які поніс Позивач, є мінімальними, тоді як штрафні санкції надмірно великі.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нарахувано 3% річних в розмірі 79.093,90 грн. за період з 14.02.2013 року по 15.01.2014 року.
Судова колегія погоджується із перерахунком місцевого господарського суду, суми нарахованих 3 % річних, яка повинна складати 78869,29 грн..
Згідно наданого до позовної заяви розрахунку позивач просить суд стягнути інфляційні за листопад 2013 року, які нараховані за зобов'язаннями жовтня 2013 року та інфляційні грудня 2013 року, які нараховані за зобов'язаннями листопада в розмірі 5825,95 грн..
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних в розмірі 5825,95 грн., місцевий господарський суд зазначив, що згідно Роз'яснення Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції" № 02-5/223 від 12.05.1999 року (зі змінами та доповненнями) та Рекомендацій відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ викладених у листі Верховного Суду України № 62-97Р від 03.04.1997 року, індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. При здійсненні розрахунку індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат. Отже при стягненні інфляційних за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, якщо термін прострочення становить менше ніж місяць, то індекс інфляції при визначенні заборгованості не нараховується, вказана правова позиція також зазначена в Постанові Вищого Господарського Суду України по справі № 29/75-10-1823 від 24.11.2010 року та по справі № 4/54-10-18-18 від 19.01.2011 року.
Враховуючи вищевикладене судова колегія погоджується із висновком місцевого господарського суду, щодо відмови в стягненні інфляційних збитків з Відповідача за період листопад, грудень 2013 року в розмірі 5825,95 грн..
Слід також зазначити, що висновок місцевого господарського суду щодо встановлення причин невиконання відповідачем грошового зобов'язання, а саме враховуючи ті обставини, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на підставі статті 233 ГК України та пункту 3 статті 83 ГПК України.
Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що під час розгляду справи місцевим господарським судом були встановлені всі фактичні обставини справи на основі повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають цим обставинам і їм надана правомірна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для скасування рішення не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 99;101;103-105
ГПК України суд, -
Постановив:
Апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз Україна" та Публічного акціонерного товариства "Миколаївська теплоелектроцентраль" - залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 21.10.2014р. по справі № 915/1476/14 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Повний текст постанови підписано 26.12.2014р.
Головуючий суддя Ліпчанська Н.В.
Суддя Лисенко В.А.
Суддя Савицький Я.Ф.