Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"24" грудня 2014 р.Справа № 922/1890/14
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Шарко Л.В.
при секретарі судового засідання Воронько В.В.
розглянувши справу
за позовом ФОП ОСОБА_1, м. Лозова 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Лозівська паливна компанія", с. Царедарівка
до ДП Дослідне господарство "Комсомолець" інституту рослинництва ім. Юр"єва Української Академії аграрних наук
про виконання договірних зобов'язань
за участю представників:
позивача - ОСОБА_3, довіреність №3275 від 24.12.12 р.,
відповідача - не з'явився,
3-ї особи (ТОВ "Лозівська паливна компанія") - Милий А.І. (керівник),
колишній керівник ДПДГ "Комсомолець" - ОСОБА_5, паспорт серії НОМЕР_2 виданий Вовчанським РВУМВС України в Харківській області 14.05.2001 року,
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд зобов'язати відповідача повернути позивачу дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів. Також до стягнення заявлені судові витрати. В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання з боку відповідача покладених на нього зобов'язань за договором позики № 1 від 11 квітня 2013 року щодо повернення позики (дизельного пального) у визначений цим договором строк у зв'язку із чим, просить суд зобов'язати відповідача повернути дизельне пальне в кількості 9924 літрів.
Рішенням Господарського суду Харківської області від 24.06.2014 у справі № 922/1890/14 (суддя Жиляєв Є.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 (колегія суддів у складі: Здоровко Л.М. - головуючий суддя, судді Плахов О.В., Шутенко І.А.), зобов'язано Державне підприємство "Дослідне господарство "Комсомолець" Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дизельне пальне, яке відповідає нормам державних стандартів в кількості 9 924 літрів, що було передане відповідачу згідно з договором позики № 1 від 11.04.2013.
Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.14р. скасовано рішення Господарського суду Харківської області від 24.06.2014 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 20.08.2014 у справі № 922/1890/14. Справу №922/1890/14 направлено на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.
На підставі витягу автоматизованої системи документообігу суду від 29.10.14р. справу призначено для нового розгляду судді Шарко Л.В.
Ухвалою суду від 03.11.14р. справу 922/1890/14 призначено для розгляду в судовому засіданні на 17.11.2014р.
16.12.14р. представник позивача надав клопотання, в якому просить суд залучити для участі у справі для дачі пояснень працівника підприємства підпорядкованого Інституту сільського господарства Північного сходу Національної академії аграрних наук України, колишнього директора ДП ДГ "Комсомолець" ОСОБА_5, який працює директором ДП ДГ "Іванівка" (код ЄДРПОУ 00729853) з приводу отримання ДП ДГ "Комсомолець" дизельного пального в кількості 9924 літрів, яке відповідає державним стандартам на підставі договору позики від 11 квітня 2013 року та акту приймання передачі до нього.
Ухвалою суд від 16.12.14р. клопотання представника позивача про виклик в судове засідання колишнього директора ДП ДГ "Комсомолець" ОСОБА_5 - задоволено, викликано в судове засідання для надання пояснень щодо суті спору колишнього директора ДП ДГ "Комсомолець" ОСОБА_5, який з'явився у судове засідання 24.12.14р. та надав усні та письмові пояснення щодо того, що він особисто надавав всі необхідні документи по договору позики від 11.04.13 року головному бухгалтеру ДП ДГ "Комсомолець", підтверджує факт передачі дизельного пального в кількості 9924 літрів. Зазначає, що вказана позика дозволила провести весняно-польові роботи в повному обсязі.
23.12.14р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву в якому проти позову заперечує, просить суд в задоволенні позову відмовити.
24.12.14 р. представник позивача надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
24.12.14 р. представник третьої особи надав супровідний лист з документами для долучення до матеріалів справи, які долучено судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судовому засіданні 24.12.14р. підтримав позовні вимоги, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання 24.12.14р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані судом документи не надав.
Представник третьої особи в судовому засіданні 24.12.14р. вирішення питання щодо суті спору покладає на розсуд суду.
Колишній керівник
Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.
Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноважених представників, судом встановлено наступне.
11 квітня 2013 року між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (далі ФОП ОСОБА_1 або Позикодавець) і ДП ДГ "Комсомолець" (далі Підприємство або Позичальник) було укладено договір позики №1 (далі Договір) відповідно до якого Підприємству позичалось дизельне пальне в кількості 9924 літрів, яке відповідає державним стандартам ЕВРО 5 виробництва Мозирського нафтопереробного заводу (далі НПЗ) і належить ФОП ОСОБА_1
Відповідно до п. п. 2.2, 3.1, 3.2, 4.2 Договору термін його дії закінчився 11 липня 2013 року. Після закінчення строку позики ДП ДГ "Комсомолець" зобов'язувався повернути Позикодавцю майно у тій самій кількості, такого самого роду і такої самої якості, що були передані йому Позикодавцем.
ДП ДГ "Комсомолець" в обумовлені строки борг не повернуло. Про можливість не своєчасного повернення дизельного пального ФОП ОСОБА_1 Позичальник не повідомляв.
ДП ДГ "Комсомолець" відповідно до своєї статутної діяльності не здійснює торгівельної діяльності пов'язаної з реалізацією паливно-мастильних матеріалів. Дані про наявність дизельного пального відповідної якості на складах Підприємства відсутні.
Так, 01 жовтня 2013 року ФОП ОСОБА_1 з метою безпосереднього врегулювання спору з ДП ДГ "Комсомолець", яке порушило його майнові права, відповідно до ст.6 ГПК України звернувся до нього з претензією. Згідно поштового повідомлення 11.10.2013 вона була отримана керівництвом Підприємства.
В порушення зазначених норм ДП ДГ "Комсомолець" письмової відповіді за результатами розгляду претензій ФОП ОСОБА_1 до цього часу не надало. Кошти за невиконання умов договору на зазначений ним рахунок не перерахувало. Зазначене свідчить, що Позичальник свідомо ухилився від безпосереднього досудового врегулювання спору.
11 квітня 2013 року між сторонами було складено та підписано акт приймання- передачі об'єкта позики до договору № 1 від 11 квітня 2013 року за яким позивач (позикодавець) передав, а відповідач (позичальник) прийняв 9924 літрів дизельного пального і який не містить визначеності якості, роду переданого дизельного палива.
Відповідач свої зобов'язання щодо повернення предмету позову, який відповідає вимогам умов договору, не здійснив, що і стало підставою для звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Надаючи правову кваліфікацію доказам які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.
За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Станом на момент розгляду справи, відповідач не повернув Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів та не надав суду жодних доказів, які б спростовували дану вимогу.
Відповідно до статті 55 Конституції України, статей 15,16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Враховуючи, що відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України, позикодавець повинен повернути таку ж кількість речей такого ж роду та такої якості та те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував поверення позивачу дизельного пального, суд вважає позовні вимоги позивача правомірні та обґрунтовані, такі, що не спростовані відповідачем, тому підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 509, 526, 598-599, 629,1046, 1047 Цивільного кодексу України; ст.ст. 173, 174, 179, 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Зобов'язати Державне підприємство дослідницьке господарство "Комсомолець" (код ЄДРПОУ 05460462, адреса: 64644 Харківська область, Лозівський р-н, с. Комсомольське) повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) дизельне пальне, яке відповідає державним стандартам в кількості 9924 літрів.
Стягнути з Державного підприємства дослідницьке господарство "Комсомолець" (64644 Харківська обл, Лозівський р-н, с. Комсомольське, код ЄДРПОУ 05460462) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1) витрати по сплаті судового збору в сумі 2733,08 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для оскарження. Зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 29.12.2014 р.
Суддя Л.В. Шарко