24.12.2014 р. Справа № 904/8644/14
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест", м. Київ
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК", м. Трускавець, Львівська область
про стягнення 23 783,63 грн.
За участю представників сторін:
від позивача не з'явився;
від відповідача не з'явився.
Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним акціонерним товариством "Фарлеп-Інвест" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 23 783,63 грн., з яких 21 963,76 грн. - основний борг, 290,65 грн. - 3% річних та 1 529,22 грн. - інфляційні втрати.
Ухвалою суду від 20.11.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 10.12.2014р. Ухвалою суду від 10.12.2014р. розгляд справи відкладено до 24.12.2014р.
Позивач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, надіслав клопотання (вх.№54741/14 від 17.12.2014р.) про розгляд справи у відсутності представника Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" за наявними у ній матеріалами.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, вимог ухвал суду не виконав, причин неявки представника та невиконання вимог ухвал суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №82200 0052803 9 від 15.12.2014р. - вручено 18.12.2014р. Станом на 24.12.2014р. від відповідача відзив, клопотання, заяви, докази витребувані судом на адресу суду не надходили.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд, -
встановив:
12.09.2013р. між Приватним акціонерним товариством «Фарлеп-Інвест» (надалі - оператор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК» (надалі - абонент) укладено договір №6112/13 про надання телекомунікаційних послуг, відповідно до умов якого оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги (надалі - послуги), а абонент отримує та зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов договору.
Відповідно до п.1.2. договору перелік та обсяг, які надаються оператором абоненту відповідно до договору, їх вартість та характеристики зазначаються в додатках до договору, які є його невід'ємними частинами.
Згідно із п.3.1.7. договору абонент зобов'язується оплачувати рахунки за послуги в повному обсязі та не пізніше 20 числа місяця, що настає після повного розрахункового періоду (1 календарний місяць). У разі неотримання рахунка до 15 числа місяця, що настає після розрахункового періоду, або здійснення розрахунків без застосування квитанцій, абонент повинен звернутися до оператора для отримання інформації про належну до сплати суму.
Пунктом 4.1. договору передбачено, що оплата послуг здійснюється на підставі рахунків оператора у строки, вказані в рахунку. При здійснені оплати рахунку абонент зобов'язаний вказати у своєму платіжному дорученні номер цього договору та номер рахунку, який він оплачує. Всі витрати пов'язані зі сплати виставленого рахунку, несе абонент.
Як зазначено у позовній заяві, станом на 01.10.2014р. загальна сума простроченої заборгованості відповідача складає 21 963,76 грн.
Позивач стверджує, що вказана заборгованість утворилась внаслідок несплати відповідачем послуг зв'язку за лютий 2014р. на суму 14 480,77 грн., за березень 2014р. в розмірі 1 392,31 грн., за квітень 2014р. в розмірі 1 247,81 грн., за травень 2014р. в розмірі 1 506,60 грн., за червень 2014р. в розмірі 1 076,74 грн., за липень 2014р. в розмірі 1 167,25 грн. та за серпень 2014р. в розмірі 1 092,28 грн.
Крім того, керуючись ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в розмірі 1 529,22 грн. та 3% річних в розмірі 290,65 грн.
Таким чином загальний розмір заборгованості, який позивач просить стягнути з відповідача становить 23 783,63 грн., з яких 21 963,76 грн. - основний борг, 290,65 грн. - 3% річних та 1 529,22 грн. - інфляційні втрати.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити повністю з наступних підстав.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.
Повноваження держави щодо управління та регулювання зазначеної діяльності, а також права, обов'язки та засади відповідальності фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у даній діяльності або користуються телекомунікаційними послугами визначені Законом України „Про телекомунікації" від 18.11.2003р. № 1280-ІУ із змінами та доповненнями.
Згідно п.5 ст.33 Законом України „Про телекомунікації" споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладення, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.
Згідно ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
В матеріалах справи містяться рахунки, які виставлялись відповідачу за договором №6112/13 про надання телекомунікаційних послуг від 12.09.2013р., а саме рахунок за період з 01.02.2014р. по 28.02.2014р. на суму 14 480,77 грн., рахунок за період з 01.03.2014р. по 31.03.2014р. на суму 15 873,08 грн., рахунок за період з 01.04.2014р. по 30.04.2014р. на суму 17 120,89 грн., рахунок за період з 01.05.2014р. по 31.05.2014р. на суму 18 627,49 грн., рахунок за період з 01.06.2014р. по 30.06.2014р. на суму 19 704,23 грн., рахунок за період з 01.07.2014р. по 31.07.2014р. на суму 20 871,48 грн. та рахунок за період з 01.08.2014р. по 31.08.2014р. на суму 21 963,76 грн.
В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем заборгованості в розмірі 21 963,76 грн., а отже суд дійшов висновку що відповідач своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати за отримані телекомунікаційні послуги на умовах передбачених договором не виконав, відзив на позов відповідач не надав.
У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача 21 963,76 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не заперечується відповідачем та підлягає задоволенню.
За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.
Здійснивши перерахунок розміру інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 290,65 грн. - 3% річних та 1 529,22 грн. - інфляційних втрат є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню.
В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
З огляду на вищенаведені норми процесуального закону та як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, що досліджені в ході судових засідань.
Сплата судового збору підтверджується платіжним дорученням №532422 від 11.09.2014р. - 1 827,00 грн., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 43, 33, 34, 43, 49, 75, 82-84, 115, 116 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Стебницька, буд.73, код ЄДРПОУ 19096149) на користь Приватного акціонерного товариства "Фарлеп-Інвест" (01011, м.Київ, пров.Кутузова, буд.3, код ЄДРПОУ 19199961) 21 963,76 грн. - основного боргу, 290,65 грн. - 3% річних, 1 529,22 грн. - інфляційних втрат та 1 827,00 грн. - судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.
4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повний текст рішення
виготовлено 29.12.2014р.
Суддя Петрашко М.М.