23.12.14р. Справа № 904/3734/14
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельна компанія "СКЕЛЯБУДІНВЕСТ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦБУДКОНСТРУКЦІЯ"
про визнання недійсним додаткової угоди до договору підряду
За участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні Позивача - Публічне акціонерне товариство "Авіаційна компанія "Дніпроавіа"
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
Позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Відповідача - Чабан В.А., довіреність №14-01/10 від 10.01.14р.
Третьої особи - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
Позивач просив визнати недійсним п. 4 додаткової угоди № 2 від 20.03.12р. (далі додаткова угода) до договору підряду від 29.04.11р. № 11-97- П (далі Договір), укладеного сторонами, в частині доповнення підпункт 2.1 п.2 Договору умовою наступного змісту: "за виконання функцій генпідрядника субпідрядник, тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Скелябудінвест" перераховує на рахунок Генпідрядника грошові кошти у розмірі 1 % від вартості виконаних робіт субпідрядником на підставі підписних актів приймання виконаних робіт за формою КБ - 2 в та довідок КБ - 3".
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що оплата за функції Генпідрядника входить до вартості робіт, яка визначена договором між Відповідачем та Замовником (Третя особа) і зобов'язання з оплати функцій Генпідрядника не могло перекладатись на субпідрядника та посилається при цьому на ст.203, 215, 229, 230, 838 ЦК України.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровського області від 29.07.14р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.14р. рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 23.10.14р. рішення господарського суду Дніпропетровської області від 29.07.14р. та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.08.14р., прийняті у справі №904/3734/14, скасовано, а справу направлено до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд в іншому складі суду.
При перегляді прийнятих судових рішень, Вищий господарський суд прийшов до висновку, що судами фактично не надано належної оцінки взаємовідносин, як між сторонами у справі так і взаємовідносинам з третьою особою. Зазначена обставина вплинула на прийняття судових рішень, якими було в позові відмовлено. При новому розгляді справи судам необхідно дати належну оцінку, як взаємовідносинам сторін у справі так і взаємовідносинам з третьою особою, врахувавши при цьому приписи статті 838 ЦК України, п. 61 Умов та ч. 1 ст. 229 ЦК України.
Автоматизованою системою ДСС, справу № 904/3734/14 передано на новий розгляд судді Юзікову С.Г. Справу призначено до розгляду у судовому засіданні. Розгляд справи відкладався.
Позивач явку повноважних представників у жодне судове засідання не забезпечив, документи, витребувані судом, не надав.
Відповідач позов заперечує посилаючись на те, що з позовних вимог Позивача не зрозуміло в чому саме помилився Позивач та яким способом Відповідач ввів його в оману, хоча вже в апеляційній та касаційній скаргах, Позивач не наполягає на помилці та обману, а схиляється до якихось нерозумних та несправедливих умов господарських відносин. Позивачем, в порушення вимог ГПК України, не надано жодних належних та допустимих доказів стосовно вчинення ним вказаного правочину (п. 4 Додаткової угоди № 2 до Договору підряду № 11-97П) під впливом помилки, обману. Також, 03.12.13р. Господарським судом Дніпропетровської області винесено рішення у справі №904/8667/13 яким задоволено позов ТОВ "БК "СКЕЛЯБУДІНВЕСТ" до ПАТ "АК "ДНІПРОАВІА", третя сторона ТОВ "СБК" про стягнення заборгованості в сумі 1 883 810,39 грн. В рамках вказаного спору Позивачем не ставились під сумнів питання помилковості при підписанні спірної додаткової угоди, не наводилось доводів щодо введення останнього в оману при укладенні спірного правочину та нерозумні, несправедливі умови господарських відносин.
Третя особа погодилась з позицією Відповідача, надала додаткові пояснення. Справу просила проводити без участі представника.
Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Оскільки явка у судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача, господарський суд
26.03.10р. ПАТ "Авіаційна компанія "Дніпроавіа" (Третя особа) з Відповідачем укладено Договір підряду № 10 - 36 - П (Третя особа - замовник, Відповідач - підрядник) - (а.с. 48-49).
Предметом Договору підряду є виконання Відповідачем на свій ризик власними силами, способами та методами роботи по будівництву ангару для базового технічного обслуговування літаків - В - 737, Е - 145, за адресою : аеропорт м. Дніпропетровськ.
29.04.11р. сторонами у справі укладено договір підряду № 11-97П (Відповідач - підрядник, Позивач - субпідрядник) - а.с. 11-13.
Предметом Договору є виконання субпідрядником на свій ризик, власними силами та способами, методами роботи по внутрішнім оздоблювальним роботам на першому та другому поверхах ангару для літаків на об'єкті аеропорт у м.Дніпропетровськ.
До договору підряду № 11-97П сторонами укладені додаткові угоди № 1 від 18.08.11р. та № 2 від 20.03.12р.
Додаткова угода № 2 від 20.03.12р. підписана, як сторонами у справі (Відповідач - генпідрядник, Позивач - субпідрядник) так і третьою особою, як замовником робіт.
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди №2 підпункт 1.1 п. 1 договір підряду № 11-97П викладено у наступній редакції: "Замовник замовляє, а Генпідрядник залучає Субпідрядника, а субпідрядник виконує на свій ризик власними силами, способами та методами будівельно-монтажні роботи: внутрішні оздоблювальні роботи на першому та другому поверхах на будівництві об'єкта: Ангар для базового технічного обслуговування літаків В-737, Е-145, ВАТ "АК "Дніпроавіа", м. Дніпропетровськ, Аеропорт для замовника. Генпідрядник організовує роботи та контролює відповідність виконаних робіт будівельним нормам, а Замовник сплачує вартість виконаних робіт. За функції Генпідрядника Субпідрядник сплачує плату на мовах визначених цим договором".
У пункті 4 Додаткової угоди №2 зазначено, що підпункт 2.1. п. 2 (Договору) доповнюється наступним: "за виконання функцій Генпідрядника, субпідрядник перераховує на рахунок Генпідрядника грошові кошти у розмірі 1 % від вартості виконаних робіт субпідрядником на підставі підписаних актів приймання виконаних робіт за формою КБ - 2 - в та довідок КБ - 3."
За Додатковою угодою №2 абзац 4 підпункту 5.1 п.5 викладено в наступній редакції: Остаточний розрахунок виконаних Субпідрядником робіт проводиться замовником на підставі акту приймання виконаних робіт форми КБ-2в довідки КБ-3, підписаних Субпідрядником, замовником, за погодженням з Генпідрядником. Акт приймання виконаних робіт готує Субпідрядник і передає для розгляду і погодження Генпідряднику, після чого акт передається Замовникові до 25 числа поточного місяця.
У п.7 Додаткової угоди №2 підпункт 5.3 пункту 5 Договору викладено у наступній редакції:Оплата Генпідряднику Субпідрядник проводить після кожного підписаного акту приймання виконаних робіт за формою КБ-2в та довідки КБ-3 впродовж п'яти банківських днів.
Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Взаємовідносини між сторонами у справі та третьою особою регулюються законодавством про підряд.
Відповідно до ч. 1 ст. 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.
Відповідно до пункту 61 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.05р. № 668 (далі Умови) підрядник може, якщо інше не встановлено договором підряду, залучати до виконання робіт інших осіб (субпідрядників). При цьому договори субпідряду укладаються та виконуються з дотриманням вимог, визначених цими Загальними умовами.
Підрядник відповідає за результати роботи субпідрядників і виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.
Пунктом 62 Умов передбачено, що генеральний підрядник несе відповідальність перед субпідрядниками за невиконання або неналежне виконання замовником своїх зобов'язань за договором підряду, а перед замовником - за невиконання зобов'язань субпідрядниками. Генеральний підрядник координує виконання робіт субпідрядниками на будівельному майданчику, створює умови та здійснює контроль за виконанням ними договірних зобов'язань. Замовник і субпідрядник не можуть пред'являти один до одного претензії, пов'язані з порушенням умов договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.
Враховуючи зазначені норми законодавства, Відповідач за Договором виступає перед субпідрядником (Позивач), як замовник.
Відповідач виступає, як Генеральний підрядник перед замовником (Третя особа) і їх взаємовідносини врегульовані у договорі підряду № 10-36 п від 26.03.10р., укладеним ними.
Відповідно до ч. 1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Відповідно до п. 3.9 постанови пленуму Вищого Господарського суду України № 11 від 29.05.13р., за змістом ст. 229 ЦК України правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною правочину предмета чи інших істотних умов останнього, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна вважати, що правочин не було б вчинено. Помилка повинна мати істотне значення, зачіпати природу правочину або такі якості його предмета, які значно знижують можливість його використання за призначенням. При цьому істотною вважається така помилка, наслідки якої неможливо усунути або їх усунення вимагає значних витрат від особи, що помилилася, - з урахуванням її майнового становища, характеру діяльності тощо. Обставини, з приводу яких помилилася особа, мають бути наявними на час вчинення правочину.
Обов'язок доведення відповідних обставин покладається на позивача.
Не вважається помилкою щодо якості продукції (товару, іншого майна) неможливість її використання або утруднення в її використанні, які сталися після виконання хоча б однією з сторін зобов'язань, що виникли з правочину, і не пов'язані з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка у мотивах правочину (тобто в обставинах, у зв'язку з якими особа вчиняє правочин) або незнання стороною правочину норм законодавства.
Частиною 1 ст. 230 ЦК України визначено, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.
Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Згідно з п. 19 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.
Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (стаття 229 ЦК), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.
Не є помилкою щодо якості речі неможливість її використання або виникнення труднощів у її використанні, що сталося після виконання хоча б однією зі сторін зобов'язань, які виникли з правочину, і не пов'язане з поведінкою іншої сторони правочину. Не має правового значення помилка щодо розрахунку одержання користі від вчиненого правочину.
Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.
Згідно з п. 20 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.09р. N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.
Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів вчинення ним оскаржуваного правочину (п. 4 Додаткової угоди № 2 до Договору підряду № 11-97П) під впливом помилки, обману.
При цьому, додаткова угода № 2 до Договору стосувалася відносин сторін з третьою особою щодо порядку здачі виконаних робіт та загальних розрахунків за виконані роботи, стосунки Генпідрядника з Субпідрядником щодо розрахунків між ними не стосувались розрахунків Генпідрядника з Третьою особою, що вбачається з договорів підряду № 10 - 36 - П від 26.03.10р. і № 11-97П від 29.04.11р.
Окреме погодження умов оплати Замовником з Генпідрядником, а також погодження умов оплати Генпідрядником з Субпідрядником за окремими договорами не може вважатись обманом сторони, яка не була учасником певного правочину при укладанні іншого самостійного правочину.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України господарські витрати у справі слід покласти на Позивача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Господарські витрати покласти на Позивача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане _________________