головуючого
Редьки А.І.
суддів
Жука В.Г., Заголдного В.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 8 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Комсомольського міського суду Полтавської області від 16 серпня 2004 року, яким
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
раніше неодноразово судимого,
останній раз 11.10.2001р. Комсомольським
міським судом Полтавської області за
ст. 309 ч. 2 КК України на 2 роки позбавлення волі, -
засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Цим же вироком засуджено ОСОБА_2, вирок щодо якого у касаційному порядку не оскаржено.
В апеляційному порядку справа щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не розглядалася.
ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він за попередньою з мовою з ОСОБА_2 в період з 16 по 29 квітня 2004 року, повторно вчинили таємне викрадення майна ОСОБА_3 на суму 760 грн., ОСОБА_4 на суму 1130 грн. та ОСОБА_5 на суму 204 грн., шляхом проникнення у різні гаражі гаражного товариства НОМЕР_1 м. Комсомольська Полтавської області.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 вказує на неповне врахування судом усіх обставин, які пом'якшують покарання та просить, як убачається зі змісту скарги, вирок щодо нього змінити, пом'якшивши призначене йому покарання. Крім того, зазначає, що справа в апеляційному порядку була розглянута без його участі, не зважаючи на те, що він надсилав заяву про розгляд справи у його присутності.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено та кваліфікація його дій не оспорюються у касаційній скарзі та ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладеними у вироку доказах, зокрема показаннях засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які визнали свою вину повністю, показаннях потерпілих, свідків, даних протоколів слідчих дій та інших доказах.
Дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.
За цим законом йому призначено близьке до мінімального, передбаченого санкцією статті, покарання, з додержанням вимог ст. 65 КК України, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, які пом'якшують покарання. Обране покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
Посилання у скарзі ОСОБА_1 на порушення кримінально-процесуального закону під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є надуманими, оскільки, як убачається з матеріалів справи складені засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 апеляційні скарги були ними відкликані (а.с. 306, 318), внаслідок чого справа щодо них в апеляційному порядку не розглядалася.
Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону України не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів
У задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1 відмовити.
Редька А.І. Жук В.Г. Заголдний В.В.