Справа № 169/776/14-к
Провадження № 1-кп/169/76/14
09 грудня 2014 року смт Турійськ
Турійський районний суд Волинської області в складі :
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судового засідання кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 , громадянки України, з професійно-технічною освітою, працюючої бухгалтером Кульчинської сільської ради Турійського району Волинської області, неодруженої, раніше не судимої,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, з угодою про визнання винуватості,-
ОСОБА_4 , будучи службовою особою, працюючи на посаді бухгалтера Кульчинської сільської ради Турійського району Волинської області, протягом червня-жовтня 2014 року умисно не виконувала передану їй головою даної сільської ради на виконання постанову головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Турійського районного управління юстиції (далі - ВДВС Турійського РУЮ) від 05 червня 2014 року щодо відрахування по 20% щомісячно з її заробітної плати коштів на депозитний рахунок ВДВС Турійського РУЮ на виконання виконавчого листа №755/19789/2013-ц про стягнення з ОСОБА_4 в користь Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") боргу в сумі 1 349.77 грн., який було видано 06 листопада 2013 року Дніпровським районним судом м.Києва відповідно після набрання законної сили ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 24 жовтня 2013 року про видачу виконавчого листа на примусове виконання рішення третейського суду про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Дельта Банк" заборгованості по кредитному договору на загальну суму 1 251.00 грн. та третейського збору у розмірі 98.77 грн.
Таким чином, обвинувачена ОСОБА_4 своїми діями, що виразилися в умисному невиконанні службовою особою ухвали суду, що набрала законної сили, вчинила злочин, передбачений ч.2 ст.382 КК України.
З реєстру матеріалів досудового розслідування вбачається, що 13 листопада 2014 року ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
19 листопада 2014 року між прокурором прокуратури Турійського району Волинської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України укладено угоду про визнання винуватості, за змістом якої підозрювана ОСОБА_4 повністю визнає свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, сторони узгодили, що покарання підозрюваній ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.382 КК України, призначається у виді 2 (двох) років позбавлення волі, без призначення на підставі ч.2 ст.69 КК України додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.382 КК України, у виді позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю, та зі звільненням її на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України: 1) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; 2) періодично з"являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію, підозрювана ОСОБА_4 погоджується з таким видом і мірою покарання. В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Слідчим 19 листопада 2014 року складено обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 , який 20 листопада 2014 року затверджено прокурором та надіслано до суду разом із угодою.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши угоду на відповідність вимогам Кримінального процесуального кодексу України та закону, суд приходить до висновку, що угода може бути затверджена з таких мотивів.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч.ч. 2, 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.
Частиною 5 ст. 469 КПК України передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.
Судом встановлено, що злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України є злочином середньої тяжкості, правову кваліфікацію кримінального правопорушення органами досудового розслідування здійснено правильно, угоду про визнання винуватості укладено після повідомлення ОСОБА_4 про підозру, потерпілих у даному кримінальному провадженні немає, узгоджена сторонами міра покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки передбачена санкцією ч.2 ст.382 КК України, домовленість сторін щодо непризначення ОСОБА_4 додаткового покарання та звільнення її від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та покладенням на неї у зв'язку з цим виконання певних обов'язків цілком узгоджується з положеннями ч.2 ст 69, ст.ст.75, 76 КК України, зміст угоди про визнання винуватості відповідає вимогам ст.472 КПК України та її умови не суперечать іншим вимогам закону, не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб.
Також судом з'ясовано, що обвинувачена ОСОБА_4 цілком розуміє права, визначені п.1 ч 4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч.2 ст.473 КПК України, характер обвинувачення, щодо якого вона визнає себе винуватою, вид покарання, яке буде їй призначено у разі затвердження угоди судом.
Обґрунтованих і достатніх підстав вважати, що укладення угоди між сторонами не було добровільним, тобто є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді, а також, що фактичні підстави для визнання винуватості обвинуваченою відсутні чи остання не має можливості виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, судом встановлено не було, що не заперечувала у судовому засіданні і обвинувачена ОСОБА_4 .
Умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального кодексу України та Кримінального кодексу України.
З огляду на вказане суд приходить до висновку про наявність в даному випадку передбачених законом підстав для затвердження угоди і призначення обвинуваченій ОСОБА_4 узгодженого сторонами покарання.
Керуючись ст.ст. 314, 370, 374, 472-475 КПК України, суд,-
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19 листопада 2014 року між прокурором прокуратури Турійського району Волинської області ОСОБА_3 та підозрюваною ОСОБА_4 .
Визнати винуватою ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 382 КК України.
Призначити ОСОБА_4 узгоджене сторонами покарання із застосуванням ч.2 ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 . ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо вона протягом іспитового строку 1 (один) рік не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов'язки, передбачені ст.76 КК України:
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Волинської області через Турійський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий