Провадження № 2-а/168/24/14
Справа № 168/924/14
24.12.2014 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Хаврони О.Й.,
з участю секретаря - Ковальчука А.А.
за участі позивача - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу ДАІ з обслуговування смт.Стара Вижівка та району про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення,
Позивач просить скасувати постанову інспектора ВДАІ Плевако В.В. від 05.11.2014р. про притягнення його адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, і якою його визнано винуватим у керуванні транспортним засобом, не маючи при собі реєстраційних документів, яких не пред'явив на вимогу інспектора. Позивач вважає дану постанову такою, що складена з порушенням вимог закону та порушує його права, зокрема з таких підстав: він керував транспортним засобом з дотриманням вимог ПДР, після зупинки його автомобіля інспектор ДАІ не пояснив причину зупинки, не надав доказів вчинення ним будь-якого правопорушення, не пред'явив посвідчення працівника ДАІ та почав вимагати надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для перевірки, при цьому його колега заборонив зйомку розмови. Вказані документи він показав інспектору, забезпечивши можливість їх прочитати та оглянути, однак у руки інспектора не передавав. Вважає, що зупинка, а в подальшому й перевірка його документів, була незаконною, йому не роз'яснено зміст ст.63 Конституції та ст.268 КУпАП, не враховано вимоги ст. 33 КУпАП при накладенні штрафу. Просить постанову скасувати, оскільки в його діях відсутній склад правопорушення.
У судовому засіданні позивач дав пояснення аналогічні наведеним та додав, що автомобіль ДАІ їхав позаду його автомобіля, синій проблисковий маячок не працював, працював червоний, що не є відповідно до ПДР підставою для зупинки транспортного засобу, тому він міг не зупинятись, жодних знаків про зупинку транспортного засобу інспектори ДАІ йому не подавали. Він сам зупинив автомобіль, щоб висадити сина, який пішов до будинку знайомого щось забрати, а згодом мав повернутись. У цей час до нього підійшов інспектор ДАІ Плевако В.В., на пропозицію якого він пред'явив посвідчення водія, а реєстраційний документ на автомобіль в цей час знаходився в сина, син повернувся через деякий час і тоді він показав реєстраційний документ відповідачу, який на цей момент вже склав протокол. Зазначив, що в момент керування транспортним засобом в автомобілі були всі необхідні документи, однак реєстраційний документ на автомобіль зберігався в сина. Свої заперечення він виклав у протоколі. Також додав, автомобіль ДАІ був несправний, оскільки не працювали проблискові маячки, причину зупинки інспектор ДАІ йому не назвав, у випадку якщо була підстава для зупинки, то вона мала б бути відображена у протоколі, чого не було зроблено, протоколів щодо вчинення будь-яких інших порушень щодо нього не було складено. Вважає, що працівники ДАІ до нього ставляться упереджено й зупинили його через те, що раніше він нібито, керуючи мопедом, не зупинився на їх вимогу, чим вигадують йому неіснуючі порушення чи обвинувачення. У постовій відомості на 05.11.2014 р., наданій відповідачем, не вказано місце, де повинні були знаходитись працівники ДАІ. У дорученні «Про проведення оперативно-профілактичних заходів» та в Плані його проведення від 23.04.2014 р. не зазначено час закінчення таких заходів, таким чином не доведено, що станом на 05.11.2014 р. вживання таких заходів не було припинено, інспектори ДАІ не повідомили йому причину зупинки, суть вчиненого порушення Плевако В.В. пред'явив йому своє службове посвідчення тільки після складення протоколу, крім того, у випадку вчинення правопорушення, передбаченого ст.126 КУпАП автомобіль мав би бути тимчасово затриманий, чого не було зроблено; також, вважає, що оскільки працівники ДАІ не бачили, що в них не працюють проблискові маячки, то цілком можливо, що вони не побачили, як з його автомобіля виходив син.
Відповідач Плевако В.В. в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, пояснив, що автомобіль позивача було зупинено в зв'язку з проведенням оперативно-профілактичних заходів «П'яний водій-злочинець», при цьому він перебував у форменому одязі, рухався службовим автомобілем із увімкненими проблисковими маячками, зокрема червоного кольору, чим було подано сигнал водію про зупинку транспортного засобу. Після зупинки водія він назвав свою посаду та пояснив йому причину зупинки. Припускає, що можливо його колега, який також спілкувався з позивачем, і не називав посади. Водій на його пропозицію пред'явив лише посвідчення водія. Оскільки реєстраційних документів, передбачених в ПДР, водій не надав, він почав складати протокол про вчинення адміністративного правопорушення. У момент зупинки транспортного засобу позивача жодних пасажирів в автомобілі позивача не було, ніхто з нього не виходив. Лише на момент, коли протокол було вже складено, до позивача прийшов хтось із його знайомих і приніс йому реєстраційні документи на автомобіль. Призначаючи адміністративне стягнення позивачу у виді штрафу в розмірі 800 грн., виходив з наявних на момент складення протоколу даних, доказів щодо його матеріального стану позивач не надав того, при складенні протоколу позивач поводив себе зухвало, спілкувався на підвищених тонах, намагався ображати працівників ДАІ. Вважає свої дії правомірними, просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення позивача, відповідача, свідка, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що в позові слід відмовити з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою інспектора ДАІ Плевако В.В. від 5.11.2014 р. серії ПС2 № 031013 позивача притягнено до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення виді штрафу в розмірі 800 грн.
Згідно з постановою позивач в зазначеній в ній час, керував транспортним засобом марки ВАЗ 21063, не маючи при собі реєстраційні документи на автомобіль, на вимогу працівника ДАІ не пред'явив, чим порушив п.2.4 ПДР України.
Позивач та відповідач факт керування позивачем транспортним засобом 05.11.2014 р. не заперечують.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з п.2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі: посвідчення водія на право керування транспортним засобом, реєстраційний документ на транспортний засіб, поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. П.2.4 ПДР зобов'язує водія на вимогу працівника міліції пред'явити для перевірки. зазначені документи.
Доводи позивача про те, що інспектор ДАІ не пояснив йому причину зупинки спростовуються його ж поясненнями в позовній заяві, поясненнями в судовому засіданні та поясненнями відповідача. З пояснень позивача та відповідача також встановлено, що останній пред'явив службове посвідчення, крім того, відповідач був у форменому одязі, та на службовому авто.
На думку позивача зупинка його транспортного засобі та перевірка документів була незаконною, оскільки він не порушував ПДР (інакше це було б відображено в протоколі), що свідчить також про упереджене ставлення з боку інспекторів ДАІ до нього.
Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки право вимагати у водія надати посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу для перевірки є правомірною вимогою згідно з п.2.4. ПДР, факт надання чи не надання працівником ДАІ доказів вчинення водієм будь-якого правопорушення, а також наявність розбіжностей щодо причини зупинки в поясненнях свідка та відповідача, не звільняє водія від обов'язкового виконання вимог п.2.4 ПДР. Як зазначив позивач ПДР він знає, має достатній стаж водіння.
Факт упередженого ставлення до позивача не знайшов підтвердження в суді, є припущенням. Причиною зупинки було, зокрема проведення оперативно-профілактичних заходів на території Старовижівського району під умовною назвою «Швидкість» та «П'яний воді-злочинець», розробленого на виконання доручення Управління МВС України у Волинській області. Крім того, відповідно до п. 13. Наказу від 27.03.2009 р. № 111 «Про затвердження Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС» проведення цільових заходів (операції, відпрацювання, оперативні плани) є підставою для зупинки працівником Державтоінспекції МВС транспортного засобу для перевірки документів на право користування і керування транспортним засобом, документів на транспортний засіб. Дані оперативно-профілактичні заходи проводяться в період часу з 23.04.2014 р. до особливого розпорядження, даних про існування якого суду не надано. Згідно з даними постової відомості розстановка нарядів на 05.11.2014 р. була: Плевако В.В., ОСОБА_3 У даному документі не передбачено графи відображення маршрутів патрулювання.
Доводи позивача в частині того, що на автомобілі ДАІ працював лише проблисковий маячок червоного кольору (як встановлено з пояснень позивача і відповідача), що не було підставою для зупинки його транспортного засобу, суд не бере до уваги, оскільки згідно з вимогами п.3.2. ПДР при наближенні транспортного засобу з увімкненими проблисковими маячками синього і червоного або лише червоного кольору, водії інших транспортних засобів зобов'язані зупинитись. Відповідно до п. 8.9. ПДР вимога про зупинку транспортного засобу подається працівником міліції - б) за допомогою увімкненого проблискового маячка синього і червоного а бо лише червоного кольору.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні пояснив, що він перебував за кермом службового автомобіля, протокол складав інспектор Плевако В.В., обставин події детально не пам'ятає, однак зазначив, що посвідчення водія позивач при собі мав зі страховим полісом, а реєстраційні документи на автомобіль не пред'явив, лише після того, як позивач зателефонував комусь, реєстраційний документи на автомобіль приніс позивачу його (як він зрозумів) син. У момент зупинки жодних пасажирів в автомобілі позивача не було. Пояснення свідка підтверджують показання відповідача Плевако В.В. і спростовують доводи позивача про те, що вказаний документ у нього був під час керування транспортним засобом. Суд критично оцінює показання позивача про те, що в дитини у віці 13 років могли зберігатись реєстраційні документи на транспортний засіб.
Доводи про відсутність з його боку порушень ст. 126 КУпАП позивач також обґрунтовує тим, що автомобіль не було затримано. У ході допиту відповідача встановлено, що зважаючи на те, що позивач надав реєстраційний документ тільки після складення протоколу, було встановлено власника транспортного засобу і причин для затримання його автомобіля не було, що не суперечить вимогам ст. 265-2 КУпАП.
Доводи про те, що вказані документи він показав інспектору, забезпечивши можливість їх прочитати та оглянути, однак у руки інспектора не передавав, спростовуються пояснення позивача у протоколі, де він власноручно написав, що не передав всі документи.
Доводи позивача про те, що йому не було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції та ст. 268 КУпАП спростовуються даними протоколу, де міститься його підпис у відповідній графі про їх роз'яснення. Позивач у судовому засіданні дав показання про те, що мав можливість прочитати протокол та викласти свої пояснення по суті порушення, з чого суд робить висновок, що його права не були порушені.
Позивач на обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач не дотримав вимог ст.33 КУпАП при накладенні штрафу, визначив розмір штрафу в розмірі, наближеному до максимального. Відповідач дав показання про те, що при цьому виходив з наявних на момент складення протоколу даних та наданих йому документів та поведінки водія.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення. Повноваження з розгляду і накладення стягнення за вчинене не правопорушення, передбачене ст.126 КУпАП, покладено на органи внутрішніх справ. Визначення розміру штрафу є вирішенням справи про вчинене адміністративне правопорушення. Згідно зі ст. 287 КУпАП особі, щодо якої прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення, надано право оскаржити її до вищого органу або районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду у порядку, визначеному КАС. Аналізуючи порушене позивачем питання щодо розміру штрафу слід звернути увагу на те, що в справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності адміністративним судом не вирішується питання щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, а перевіряється законність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень у таких справах, за наслідками чого суд може визнати незаконним і скасувати рішення про накладення адміністративного стягнення або відмовити у цьому.
Таким чином, зазначених в п. 2.1 ПДР документів позивач на вимогу працівника ДАІ не надав, чим порушив вимоги ст.126 КУпАП, тому дії відповідача щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності є правомірними, підстав для скасування постанови немає.
Керуючись ст.126 КУпАП, ст. ст. 2, 6, 7, 11, 17, 72, 158, 160-163 КАС України,
У позові ОСОБА_1 до відділу ДАІ з обслуговування смт.Стара Вижівка та району про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає.
Текст постанови в повному обсязі виготовлено 26 грудня 2014 р.
Суддя О. Й. Хаврона