Справа № 161/20011/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Івасюта Л.В.
Провадження № 22-ц/773/1814/14 Категорія: 47 Доповідач: Матвійчук Л. В.
25 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Русинчука М.М., Осіпука В.В.,
при секретарі - Лимар Р.С.,
з участю позивача - ОСОБА_1,
представника позивача - ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління Держземагенства Луцького району Волинської області, Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсною відмови від спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на майновий пай за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 19 березня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, Управління Держземагенства Луцького району Волинської області, Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області про визнання недійсною відмови від спадщини, визнання частково недійсними свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право власності на майновий пай задоволено частково.
Визнано недійсним в 2/3 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.02.2004р., видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Гордійчук М.В. ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, площею 2,2535 га, розташованої на території Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області.
Визнано недійсним в 2/3 частині свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 09.02.2004р., видане державним нотаріусом Луцької районної державної нотаріальної контори Гордійчук М.В. ОСОБА_3 на спадкове майно, що складається з права на майновий пай в СВК «Урожай» с. Забороль Луцького району Волинської області, та грошових заощаджень з належними відсотками та компенсаційними виплатами, що знаходяться у відділенні Ощадбанку № 6301 м. Луцька Волинської області.
Визнано недійсним в 2/3 частині державний акт на право власності на земельну ділянку площею 2,2535 га, виданий ОСОБА_3 16.07.2004р.
Визнано недійсним в 2/3 частині свідоцтво про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат), виданий Заборольською сільською радою ОСОБА_3 08.08.2004р. В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Відповідач ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу на рішення суду в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процессуального права просить його скасувати в частині задоволення позову і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Луцького міськрайонного суду від 19 березня 2014 року в даній справі в частині задоволення позовних вимог скасовано, в задоволені позову ОСОБА_1 в цій частині відмовлено, в решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 жовтня 2014 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, касаційну скаргу ОСОБА_3 відхилено, рішення апеляційного суду Волинської області від 15 травня 2014 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_6 (а.с.4), після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої увійшли: житловий будинок з надвірними будівлями та господарськими спорудами, які знаходяться по АДРЕСА_1, земельна ділянка, площею 2,2535 га, розташована на території Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, майновий пай в СВК «Урожай» с.Забороль Луцького району Волинської області, грошові заощадження з належними відсотками та компенсаційними виплатами у відділенні Ощадбанку № 6301 м.Луцька Волинської області. Відповідно до заповіту від 27 червня 2002 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Луцької державної нотаріальної контори Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за № 4-1781 (а.с.8), ОСОБА_6 все своє майно, де б воно не було і з чого воно не складалось, і все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона згідно із законом буде мати право, заповіла ОСОБА_3 09.02.2004 року державним нотаріусом їй були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається із земельної ділянки, площею 2,2535 га, розташованої на території Заборольської сільської ради Луцького району Волинської області, а також свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, що складається з права на майновий пай в СВК «Урожай» с. Забороль Луцького району Волинської області, та грошових заощаджень з належними відсотками та компенсаційними виплатами у відділенні Ощадбанку № 6301 м. Луцька Волинської області (а.с.13,14).
Судом також встановлено, що на день смерті ОСОБА_6 був живий її непрацездатний повнолітній син ОСОБА_7, який являвся інвалідом ІІ групи і після смерті матері фактично вступив у володіння та управління спадковим майном, продовжуючи постійно проживати у будинку спадкодавця (а.с.10,11). ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, так і не оформивши своїх спадкових прав (а.с.5).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.524 ЦК Української РСР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.
Згідно з ст.535 ЦК Української РСР, неповнолітні або непрацездатні діти спадкодавця (в тому числі усиновлені), а також непрацездатні дружина, батьки (усиновителі) і утриманці померлого успадковують, незалежно від змісту заповіту, не менше двох третин частки, яка належала б кожному з них при спадкоємстві за законом (обов'язкова частка). При визначенні розміру обов'язкової частки враховується і вартість спадкового майна, що складається з предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.549 ЦК Української РСР, визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини (Стаття 553 ЦК Української РСР).
Таким чином, з врахуванням вищенаведеного суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що ОСОБА_7, як особа, яка в силу вимог ст.535 ЦК Української РСР, має право на обов'язкову частку у спадщині, прийняв у встановленому ст.549 ЦК Української РСР порядку та строк спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_6 наряду зі спадкоємцем за заповітом ОСОБА_3, а отже - набув право на 2/3 частини спадкового майна.
Заява ОСОБА_7 від 09.02.2004 року не може вважатися відмовою від спадщини в розумінні ст.553 ЦК Української РСР чи ст.1273 ЦК України, оскільки подана з пропущенням шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.
Пленум Верховного Суду України у пункті 27 Постанови від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вказує, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.
Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов'язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296, 1297 ЦК) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК (чинної на момент виникнення спірних правовідносин)).
Таким чином, хоч і ОСОБА_7 не отримав свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_6, однак з врахуванням вищевикладеного на час його смерті йому належала обов'язкова частка в спадщині, право на спадкування якої після смерті ОСОБА_7 виникло у його дружини ОСОБА_1. Отримання ОСОБА_3 свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_6 в цілому порушують права ОСОБА_7 та відповідно спадкоємця першої черги за законом померлого - ОСОБА_1.
За таких обставин суд правильно встановивши фактичні обставини справи, давши належну оцінку наданим доказам, дійшов правильного висновку про те, що відповідачу ОСОБА_3 було незаконно видано вищевказані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на все майно ОСОБА_6, а тому дані свідоцтва є недійсними щодо 2/3 частин спадкового майна (обов'язкової частки ОСОБА_7).
Доводи апеляційної скарги про те, що право на обов'язкову частку у спадщині мав особисто ОСОБА_7, а не його дружина ОСОБА_1, а тому видачею свідоцтв жодні права останньої не порушені не заслуговують на увагу з огляду на наступне.
Так судом встановлено, що непрацездатний син спадкодавця ОСОБА_7 прийняв обов'язкову частку у спадщині після смерті своєї матері ОСОБА_6 та видачею оспорюваних свідоцтв про право на спадщину право ОСОБА_7 порушено.
Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 йому належала 2/3 частини майна померлої матері ОСОБА_6 Отже, право позивача ОСОБА_1, як спадкоємця за законом після смерті ОСОБА_7, порушено видачею свідоцтв на імя ОСОБА_3 на все майно після смерті ОСОБА_6
Безпідставними є доводи апелянта про те, що суд не дав жодної правової оцінки заяві ОСОБА_7 від 09.04.2004 року, яка міститься в матеріалах спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_6, оскільки в рішенні суду зазначено, що ОСОБА_7 протягом шести місяців з дня відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 не відмовився від неї, фактично вступив в управління та володіння спадковим майном, а тому прийняв спадщину. Разом з тим, спадщина після смерті ОСОБА_6 відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1, а із заявою про відмову від неї ОСОБА_7 звернувся після її прийняття 09 лютого 2009 року, тобто з пропуском визначеного законом шестимісячного строку, а тому вказана заява ОСОБА_7 не має правового значення та не свідчить про його відмову від належних йому майнових прав на спірне майно.
Твердження апелянта про те, що ОСОБА_7 не набув права власності на спадкове нерухоме майно, оскільки не звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно і не зареєстрував це право у державних органах не заслуговують на увагу оскільки відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 березня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді