Справа № 161/11527/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Пушкарчук В.П.
Провадження № 22-ц/773/1749/14 Категорія: 34 Доповідач: Веремчук Л. М.
25 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Веремчук Л. М.
суддів - Антонюк К. І., Овсієнка А.А.
при секретарі Черняк О.В.
з участю: представник позивача ОСОБА_1,
представник відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення збитків за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2014 року, -
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2014 року у задоволенні даного позову відмовлено за безпідставності.
Не погоджуючись із даним рішенням суду, позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позов задовольнити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_3 (замовник) та ОСОБА_4 (виконавець) укладено цивільно-правовий договір від 01 вересня 2009 року (а.с. 4). Згідно даного договору замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати послуги по транспортуванню вантажів в якості водія, а також виконати роботи по електромонтажу та встановленню соляріїв в строк з 01 вересня 2009 року по 31 грудня 2009 року.
Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 договору за виконану роботу замовник сплачує виконавцеві винагороду, що погоджується в кожному конкретному випадку між замовником та виконавцем шляхом підписання додатку до Договору. Оплата виконується не пізніше десяти днів з дня прийняття замовником окремо виконаної роботи.
23 вересня 2009 року під час надання послуг по транспортуванню вантажів в якості водія ОСОБА_4, керуючи автомобілем Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, допустив порушення ПДР, в результаті чого настала дорожньо-транспортна пригода та транспортні засоби отримали механічні пошкодження. 26 листопада 2009 року постановою Луцького міськрайонного суду останнього було визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с. 6).
В результаті ДТП, що мала місце з вини відповідача по справі, було пошкоджено майно, ввірене останньому для перевезення у транспортному засобі, що перебував під його керуванням.
Згідно Акту опису (огляду) пошкодженого та/або знищеного майна від 25 вересня 2009 року складеного за участі ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (а.с. 5) було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 23 вересня 2009 року, було пошкоджено автомобіль Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, що перебував під керуванням ОСОБА_4, а також пошкоджено товар на загальну суму 21 623,03 Євро, що на день підписання Акту, згідно курсу гривні за НБУ становила 283 477,93 гривні.
Згідно п. 3.2 договору у випадку невиконання обов'язків, передбачених п. 1.3 договору, виконавець відшкодовує збитки, понесені у зв'язку з цим замовником, в повному обсязі.
Відмовляючи у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача збитків в сумі 108 272,00 грн. (еквівалентно 6700 Євро)місцевий суд зазначив, що позивачем не доведено, яка саме сума збитків відшкодована та повинна відшкодуватися ОСОБА_4, і на якій підставі позивач вважає, що невідшкодований розмір становить 6 700,00 Євро (108 272,00 гривень).
Колегія суддів погоджується з даним висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на обставинах справи, доказах, які надані сторонами, та відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ст. 906 ЦК України збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 22 ЦПК України передбачено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Відповідно ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 мотивуючи розмір збитку, який підлягає стягненню з відповідача, посилається на Акт опису (огляду) пошкодженого та/або знищеного майна від 25 вересня 2009 року де встановлено, що пошкоджено автомобіль Форд Транзит, д.н. НОМЕР_1, а також пошкоджено товар на загальну суму 21 623,03 Євро.
Заперечуючи позов відповідач ОСОБА_4 вказав, що завдані збитки ним погашені в повному об'ємі. Позивач відремонтувавши пошкоджене майно продав його, тобто бажає відшкодував шкоду у подвійному розмірі.
Колегія суддів приходить до висновку, що вказаний вище акт не може слугувати доказом реально завданого збитку, оскільки зазначено, що солярії пошкоджено з різними ступенями тяжкості (80%-90%), однак не вказано чи можливо відновити пошкоджене майно. При складані вказаного акту та визначені ступеня пошкодження майна не було залучено спеціаліста в акті не зазначено чи особи які входили в склад комісії володіють необхідним рівнем знань для встановлення даних фактів, не вказано чим керувалася комісія для визначення даних показників.
Позивачем не подано суду для підтвердження розміру збитку ні бухгалтерських документів, де б зазначалася дійсна вартість майна; доказів про те, що сталося з пошкодженим (не знищеним) майном; ні висновку експерта про вартість пошкодженого майна та чи воно підлягає відновленню. Із пояснень сторін вбачається, що спірне майно було придбано у республіці Німеччина. Позивач не надав суду доказів розмитнення цього майна і відповідно доказів вартості майна, яка фіксується митницею.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З огляду на викладене матеріалами справи не підтверджено, а позивачем не надано доказів, які б свідчили, що розмір збитку на момент подання позову становить саме 6700 Євро.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, оскільки воно ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 09 жовтня 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: