Справа № 166/410/14-к Провадження №11-кп/773/359/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ч. 2 ст. 286 КК України Доповідач: ОСОБА_2
23 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
потерпілої - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та обвинуваченого на вирок Ратнівського районного суду від 18 липня 2014 року, яким ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, із середньою спеціальною освітою, одруженого, маючого на утриманні 3 дітей, одна з яких - студент, а інша - неповнолітня, непрацюючого, несудимого,
- засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.
Строк відбування покарання ОСОБА_9 постановлено рахувати з моменту приведення вироку до виконання, та зараховано в цей строк час його перебування під вартою в період з 13 по 16 грудня 2013 року.
Запобіжний захід обвинуваченому до набрання вироком законної сили залишено попередній - домашній арешт.
Стягнуто з ОСОБА_9 на користь держави:
- судові витрати в розмірі 1956 грн., які були пов'язані з проведенням судових експертиз;
- 2712 грн. - кошти витрачені на стаціонарне лікування потерпілої.
Долю речових доказів вирішено відповідно до ст. 100 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_9 визнаний винним і засуджений за те, що він, 13 грудня 2013 року близько 17 год. 10 хв., керуючи, в стані алкогольного сп'яніння, технічно справним автомобілем «Фольксваген ЛТ 28», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , в смт. Заболоття, Ратнівського району Волинської області, та рухаючись по проїзній частині вул. Шевченка в напрямку с. Тур Ратнівського району, в порушення вимог п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 11.13, 12.3 Правил дорожнього руху України проявив безпечність та неуважність, не прослідкував за безпекою руху і не простежив за дорожньою обстановкою, виїхав на праве узбіччя, по якому в попутному напрямку йшла ОСОБА_10 , де рухаючись по узбіччі своєчасно не виявивши вказаного пішохода, та негайно не вживши заходів для зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу, допустив наїзд на останню, внаслідок чого потерпіла отримала тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно - мозкової травми, які стали причиною її смерті.
У поданих на вирок суду апеляційних скаргах:
- обвинувачений посилається на неповноту судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Вважає, що його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена, оскільки так і не встановлено, хто ж керував автомобілем під час ДТП. В обґрунтування зазначає, що суд не допитав всіх свідків, показання яких мають істотне значення для правильного вирішення справи, та поклав в основу вироку недопустимі та суперечливі докази, не навівши, при цьому, мотивів, чому він взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Просить скасувати вирок та закрити кримінальне провадження за недоведеністю його участі в інкримінованому йому злочині, або призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції;
- прокурор, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, не оспорюючи фактичні обставини справи та кваліфікацію дій обвинуваченого, в той же час посилається на невідповідність призначеного судом покарання тяжкості вчиненого злочину та особі винного внаслідок м'якості. У зв'язку з цим просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та постановити новий, яким призначити ОСОБА_9 покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки;
У запереченні на апеляційну скаргу обвинуваченого прокурор посилається на її безпідставність та просить останню залишити без задоволення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку та доводи апеляційних скарг, обвинуваченого та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу обвинуваченого, заперечивши при цьому апеляційну скаргу прокурора, і в судових дебатах, а ОСОБА_9 і в останньому слові, просили її задовольнити, прокурора і потерпілу, які підтримали апеляційну скаргу прокурора та заперечили апеляційну скаргу обвинуваченого, і в судових дебатах просили її задовольнити, перевіривши матеріали кримінального провадження за доводами апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що останні задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_9 в інкримінованому йому злочині підтверджуються об'єктивними доказами, які зібрані органами досудового розслідування у передбаченому законом порядку і належним чином перевірені та оцінені судом в ході судового розгляду.
Так, обставини, наслідки ДТП та механізм вчинення наїзду саме автомобілем «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію (т. 2 а. кр.пр. 148) належить обвинуваченому ОСОБА_9 на ОСОБА_10 підтверджується:
- показаннями потерпілої ОСОБА_7 , яка показала, що саме вищезазначений автомобіль 13 грудня 2013 року близько 17 год. 10 хв. на вул. Шевченка в смт. Заболоття, Ратнівського району Волинської області, виїхав на узбіччя проїзної частини, де скоїв наїзд на її дочку, однак хто був за кермом вона не бачила. Через хвилину після цього з протилежної сторони дороги до них підбіг ОСОБА_11 та зупинився автомобіль Головія Василя, які стали надавати допомогу її дочці;
- показаннями свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_11 про те, що 13 грудня 2013 року вони надавали допомогу ОСОБА_13 , яку, зі слів її матері, збив автомобіль. До місця ДТП під'їхав у напрямку до центру смт. Заболоття автомобіль темно-синього кольору. До них підійшов ОСОБА_9 , якому ОСОБА_12 запропонував завести дитину автомобілем обвинуваченого в лікарню, однак останній промовчав та пішов з місця події. Автомобілем ОСОБА_12 . Шопук Владиславу завезли у лікарню смт.Заболоття.
- протоколом огляду місця події від 13.12.13 (т. 1 а. кр.пр. 33-38) згідно якого на правому узбіччі та правому боці проїзної частини автодороги Гута-Тур, зокрема на вулиці Шевченка у смт. Заболоття поблизу будинку №92, виявлено уламки скла, лакофарбового покриття та лампочку.
- протоколом огляду місця події (т. 1 а. кр.пр. 24-28) від 13 грудня 2013 року, згідно якого на автомобілі марки «Фольксваген», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 синього кольору, були виявлені пошкодження правої передньої фари, правого покажчика повороту, пошкодження лакофарбового покриття з правої сторони та правого переднього крила, деформація капоту та переднього бампера з правої сторони, пошкодження лобового скла з правої нижньої сторони у вигляді вм'ятини;
- протоколом огляду автомобіля марки «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1 (т. 1 а. кр.пр. 105-109), із якого вбачається, що на передньому правому покажчику повороту авто відсутня колба лампочки;
- висновком експерта від 22.01.14 №17 (т. 1 а. кр. пр. 56-62), згідно якого частина виявлених у ході огляду місця події 13 грудня 2013 року уламків полімерного матеріалу складали собою єдине ціле з правим крилом, частина - з розсіювачем світла показника правого повороту, частина - з розсіювачем світла правої фари автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1 ;
- висновком експерта (т. 1 а. кр. пр. 67-74), із якого вбачається, що автомобіль «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1 - технічно справний;
- висновком експерта (т. 1 а. кр. пр. 79-82), згідно якого наїзд автомобіля «Фольксваген ЛТ 28», р.н.з. НОМЕР_1 , на ОСОБА_10 відбувся на правому узбіччі в напрямку с. Тур, Ратнівського району в області першого залишку лакофарбового покриття.
- листом Заболоттівської районної лікарні (т. 1 а. кр. пр. 123), згідно якого повідомлення про травмування в ході ДТП ОСОБА_10 надійшло на станцію екстреної допомоги о 17 год 19 хв., а вже о 17 год. 20 хв. остання була доставлена в медичний заклад на попутному транспорті;
- висновком експерта (т. 1 а. кр.пр. 50-52), із якого вбачається, що внаслідок ДТП ОСОБА_10 були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, які стали безпосередньою причиною смерті останньої.
Твердження ОСОБА_9 про те, що він за кермом свого автомобіля під час наїзду на потерпілу ОСОБА_10 не перебував, а автомобілем міг керувати ОСОБА_14 апеляційний суд вважає безпідставними.
Як вбачається із матеріалів кримінального провадження, під час досудового розслідування та судового розгляду ОСОБА_9 послідовно пояснював, що він 13.12.2013 року в післяобідню пору, будучи уже в стані сп'яніння, приїхав власним автомобілем «Фольксваген ЛТ» в смт. Заболоття до бару "Поліський вечір" (колишня назва «Надія»), де разом з ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які також приїхали на своїх автомобілях, продовжив вживати спиртні напої. Згодом, сильно сп'янівши пішов до свого автомобіля, де на передньому сидінні заснув й прокинувся уже після вчинення ДТП, тому обставини останнього не пам'ятає, оскільки був сильно п'яний, і припускає, що автомобілем міг керувати ОСОБА_14 .
Свідок же ОСОБА_14 заперечив факт перебування за кермом автомобіля ОСОБА_9 під час ДТП, і при цьому показав, що дійсно того дня разом із обвинуваченим та ОСОБА_15 дійсно вживав спиртні напої у барі «Надія», до якого всі троє приїхали власними автомобілями: ОСОБА_14 - автомобілем «Гольф», ОСОБА_9 - мікроавтобусом «Фольксваген ЛТ», а ОСОБА_15 - автомобілем «ВАЗ 2108». Близько 17 години ОСОБА_9 пішов з бару, нічого не сказавши. Через деякий час вони також вийшли з бару, при цьому, автомобіля обвинуваченого уже не було. ОСОБА_15 поїхав за дружиною, а він залишився біля бару.
Дані показання ОСОБА_14 повністю підтвердив і свідок ОСОБА_15 , який також показав, що ще перебуваючи у барі, до нього близько 17 години телефонувала його дружина ОСОБА_16 з проханням забрати її автомобілем з роботи. Після другого дзвінка дружини, що мав місце приблизно через 10 хв., він, вийшовши з бару разом із ОСОБА_14 , власним автомобілем поїхав до залізничного вокзалу, де працює його дружина ОСОБА_17 , а ОСОБА_14 ще залишався біля бару.
Свідок ОСОБА_17 підтвердила, що дійсно кілька разів телефонувала до чоловіка після 17 год., пізніше він забрав її з роботи автомобілем, після чого обоє поїхали додому.
Дана обставина підтверджується також і роздруківкою телефонних дзвінків (т. 1 а. кр.пр. 148), із яких вбачається, що 13 грудня 2013 року о 17:02 та 17:08 ОСОБА_17 телефонувала до ОСОБА_15 .
Також свідок ОСОБА_14 показав, що через пів години в ході телефонної розмови ОСОБА_9 повідомив йому, що у нього проблеми, він «на щось наїхав, чи щось збив», просив приїхати до нього та відвезти мікроавтобус у смт. Ратне для заміни пошкодженого лобового скла. Він одразу ж поїхав своїм автомобілем до ОСОБА_9 у с. Заліси, де пересівши у пошкоджений автомобіль ОСОБА_9 вирушив у смт. Ратне, однак по дорозі біля с. Здомишель був затриманий працівниками міліції.
Свідок же ОСОБА_18 показала, що 13.12.2013 року близько 17 год., перебуваючи біля перукарні, що навпроти бару «Надія» у смт. Заболоття, бачила, як ОСОБА_9 сів за кермо мікроавтобуса синього кольору та поїхав у бік залізничного вокзалу.
Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_19 показав, що під час перебування у одній камері ІТТ Ратнівського райвідділу міліції разом із ОСОБА_9 , останній особисто розповів, що 13 грудня 2013 року будучи у стані сильного алкогольного сп'яніння своїм автомобілем в смт. Заболотті збив дівчинку.
Згідно ж протоколу медичного огляду (т. 1 а. кр.пр. 47), який був проведений після ДТП ОСОБА_9 перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Окрім цього, свідок ОСОБА_14 показав, що відразу після затримання ОСОБА_9 пропонував йому взяти на себе вину за ДТП, обіцяючи в подальшому допомогти уникнути кримінальної відповідальності. Дана обставина підтверджується показаннями свідків ОСОБА_20 , ОСОБА_21 . Також вона підтверджується наявним в матеріалах кримінального провадження аудіозаписом розмови ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та ОСОБА_20 , зробленим в кабінеті останнього й виявлений відповідно до протоколу огляду мобільного телефона «Нокіа Х202» ОСОБА_14 (т. 1 а. кр.пр. 111-116).
Твердження обвинуваченого про недопустимість даного доказу суд першої інстанції обґрунтовано визнав безпідставним, оскільки як вбачається із показань ОСОБА_14 та його розписки він свій телефон із записом розмови видав слідчому добровільно, тому винесення ухвали про тимчасовий доступ до речей, як про це наполягав захисник, не є необхідним.
Заява ОСОБА_9 про недопустимість використання судом показань свідка ОСОБА_18 , оскільки вона під тиском працівників міліції дала неправдиві показання, то апеляційний суд її до уваги не приймає, оскільки дана обставина перевірялась, як судом і першої інстанції, так і в ході апеляційного розгляду за клопотанням сторони захисту, однак не знайшла свого підтвердження.
Що ж стосується показань свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23 , які хоч і не були свідками того, хто ж саме перебував за кермом автомобіля «Фольксваген ЛТ28», коли той від'їзджав від бару, однак ствердили, що ключі від автомомобіля, в якому на сидінні водія спав ОСОБА_9 були у ОСОБА_14 і останній мав відвезти його додому, то суд першої інстанції обгрунтовано не взяв їх до уваги, так як вони спростовуються показаннями, як ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які заперечили дану обставину, так і роздруківками телефонних дзвінків ОСОБА_23 до ОСОБА_9 , ОСОБА_22 до ОСОБА_23 , та останнього до ОСОБА_14 (т. 1 а. кр.пр.174 - 175).
Посилання сторони захисту на показання свідка ОСОБА_11 про те, що за кермом автомобіля ОСОБА_9 , який рухався йому на зустріч відразу після наїзду на потерпілу ОСОБА_10 він бачив ОСОБА_14 , то суд обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються показаннями:
- свідка ОСОБА_15 та самого ОСОБА_14 , із яких вбачається, що на час вчинення ДТП останній перебував ще біля бару;
- свідків ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_15 , про те, що при зустрічі, в той же день, біля інтернату ОСОБА_11 про особу - водія автомобіля «Фольксваген ЛТ» нічого не казав;
- свідка ОСОБА_26 , яка показала, що син на її неодноразові запитання, чи бачив він водія авто, яке скоїло наїзд, категорично відповідав, що не бачив.
Окрім цього, сам свідок ОСОБА_11 , будучи допитаним під час апеляційного розгляду показав, що водія автомобіля він чітко не розгледів, а тому не був впевненим, хто був за кермом ОСОБА_9 , чи ОСОБА_14 .. Лише через місяць, з врахуванням всіх обставин, він прийшов до висновку, що за кермом автомобіля був саме ОСОБА_14 ..
Судом першої інстанції також було ретельно перевірено та обґрунтовано відхилено версію обвинуваченого, а також свідків захисту ОСОБА_25 та ОСОБА_11 , про те, що в автомобілі ОСОБА_9 на час скоєння ДТП перебувало ще два пасажири - чоловік та жінка, які вийшли з авто навпроти будинку ОСОБА_25 , і цими особами могли бути ОСОБА_15 та ОСОБА_27 , оскільки вона спростовується:
- показаннями ОСОБА_27 , яка ствердила, що того дня о 16 годині виїхала із смт. Заболоття до м. Луцьк до дочки на батьківські збори, що мали відбутися наступного дня, які підтверджуються роздруківками телефонних дзвінків ПАТ «Київстар» (т. 1 а. кр. пр. 187 - 188), з яких вбачається, що починаючи з 17:15:32 зафіксовано дзвінки із/на номер телефона, що належить ОСОБА_27 , які здійснювалися у зоні дії базових станцій у с. Замшани, пізніше - м. Ковель (18:11), с. Голоби (18:47), с. Переспа (18:58), м. Луцьк (19:40);
- показаннями ОСОБА_14 , ОСОБА_28 та самого ОСОБА_15 , із яких вбачається, що останній на момент скоєння ДТП спочатку перебував біля бару, а потім біля залізничного вокзалу.
Проаналізувавши та оцінивши вищенаведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що будь - яких підстав не довіряти їм немає, оскільки вони повністю узгоджуються між собою та іншими фактичними обставинами справи, а тому він підставно поклав їх в основу вироку навівши, при цьому, переконливі мотиви, чому взяв до уваги одні докази та відхилив інші, в тому числі і показання самого ОСОБА_9 про те, що він не перебував за кермом автомобіля під час вчинення ДТП, а також і ті, на які обвинувачений посилається в своїй апеляційній скарзі.
Висунення обвинуваченим ОСОБА_9 версії про те, що за кермом автомобіля під час наїзду на потерпілу перебував не він, а ОСОБА_14 і, що в автомобілі, окрім них, були ще два пасажири є, на думку апеляційного суду, нічим іншим, як вибором способу захисту обвинуваченим від пред'явленого обвинувачення та його намаганням уникнути відповідальності за інкриміновані йому дії.
Посилання ОСОБА_9 на те, що під час досудового розслідування визнавальні показання він давав під тиском працівників міліції, які застосовували до нього фізичне насильство, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки вони були предметом розгляду в суді першої інстанції, ретельно перевірені, однак не знайшли свого підтвердження.
Твердження обвинуваченого про неповноту судового розгляду, через те, що судом першої інстанції не було допитано свідка обвинувачення ОСОБА_29 (прізвище змінено в цілях безпеки свідка), апеляційний суд вважає безпідставним, так як не проведення допиту останнього не вплинуло на законність та обґрунтованість рішення суду, оскільки при обґрунтуванні своїх висновків щодо доведеності вини ОСОБА_9 суд у вироку на показання даного свідка не посилався.
Обставини, які б ставили під сумнів достовірність зібраних у справі доказів та правильність висновків суду про винність ОСОБА_9 у злочині, за який він засуджений, відсутні.
При перевірці справи також не встановлено порушень кримінального та кримінального процесуального закону, які б могли перешкодити суду повно і всебічно розглянути справу і постановити законне та обґрунтоване рішення.
З огляду на вищенаведене, висновки суд першої інстанції про те, що саме ОСОБА_9 , 13 грудня 2013 року близько 17 год. 10 хв. керуючи автомобілем «Фольксваген ЛТ 28», реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , порушив п. п. 2.3 (б), 2.9 (а), 11.13, 12.3 Правил дорожнього руху України і дані порушення знаходяться в прямому причинному зв'язку із заподіянням ОСОБА_10 смерті - є правильними.
Дії ОСОБА_9 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України.
Посилання прокурора на невідповідність призначеного ОСОБА_9 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та особі винного через його м'якість, апеляційний суд вважає безпідставними.
Як вбачається із вироку, при призначенні ОСОБА_9 покарання, судом враховано характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, необережну форму вини вчиненого та його наслідки - в результаті ДТП загинула дитина, а також дані про особу винного, який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, за місцем проживання характеризується позитивно, та має на своєму утриманні трьох дітей, з яких одна є студенткою а інша - неповнолітня.
В якості ж обставини, що обтяжує покарання обвинуваченому, судом підставно визнано вчинення ОСОБА_9 злочину у стані алкогольного сп'яніння.
З урахуванням вищенаведеного, та приймаючи до уваги відсутність обставин, які б пом'якшували покарання обвинуваченого, думку потерпілої про застосування до обвинуваченого реального покарання у виді позбавлення волі, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_9 не можливе без ізоляції від суспільства, а тому підставно призначив йому, як основне так і додаткового покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, навівши при цьому у вироку переконливі мотиви прийняття такого рішення.
Покарання ОСОБА_9 призначено у відповідності до вимог ст. ст. 50 та 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, апеляційний суд не знаходить підстав для скасування вироку з мотивів наведених в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 407 КПК України апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження в суді першої інстанції, та обвинуваченого ОСОБА_9 залишити без задоволення, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 18 липня 2014 року щодо ОСОБА_9 - без зміни.
Дана ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий:
Судді :