Справа № 154/333/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Лященко О.В.
Провадження № 22-ц/773/1948/14 Категорія: 50 Доповідач: Бовчалюк З. А.
24 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Матвійчук Л.В.,
при секретарі - Шугаловій О.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_2 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 листопада 2014 року,
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 листопада 2014 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалено стягувати з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Володимир-Волинського Волинської області в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, який продовжує навчатись в розмірі по 250 грн. щомісячно, починаючи з 30.01.2014 року і до закінчення ним навчання, але не довше, ніж до досягнення дитиною 23 років.
В решті позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.
Заслухавши позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 29 серпня 2006 року (а. с. 8, 58).
Батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги (ст. 199 Сімейного кодексу (далі - СК)).
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є студентом економічного факультету денного відділення Академії фінансів і бізнесу м. Варшави Республіки Польща (а. с. 20). Термін навчання до 30 вересня 2016 року.
ОСОБА_3 фактично перебуває на повному утриманні матері ОСОБА_1 та до моменту свого вступу у навчальний заклад проживав разом з нею.
Відповідач ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4 та проживає окремо від повнолітнього сина.
Позивач в судовому засіданні зазначала, що у зв'язку з навчанням сина нею витрачаються кошти на: оплату навчання, придбання літератури, оплата проживання в гуртожитку. У зв'язку із специфікою навчання повнолітній син позбавлений можливості заробити власні кошти та самостійно себе утримувати.
Суд визначає розмір аліментів на повнолітню дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 СК України ( ст. 200 СК України).
При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків (ч.2 ст. 200 СК України).
При визначені судом першої інстанції розміру аліментів, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 було враховано, що у позивача та відповідача, у кожного зокрема, є на утриманні неповнолітня дитина.
Також суд першої інстанції встановивши, що відповідач не працює з врахуванням положень ст. 184 СК України вирішив про стягнення аліментів у твердій грошовій сумі.
Враховуючи вищезазначені обставини, а також те, що обов'язок утримувати дитину покладається рівною мірою на матір і батька суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково. При цьому як встановлено в судовому засіданні значний та переважний відсоток надання матеріальної допомоги повнолітньому сину, покладений на позивача.
За змістом ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Будь-яких належних, допустимих і беззаперечних доказів відповідно до вказаних вимог процесуального закону на підтвердження наявності інших, передбачених ст. 182 СК України, обставин, що враховуються судом при визначенні розміру аліментів, апелянт суду не надав і в матеріалах справи таких немає.
Доводи апелянта про те, що він не працює, а відтак це беззаперечний доказ неможливості надання матеріальної допомоги повнолітньому сину є безпідставними. Відсутність офіційного місця роботи не звільняє ОСОБА_3 від обов'язку надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину ОСОБА_5, який у зв'язку з навчанням такої потребує.
Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували його неможливість працевлаштуватись, в силу тих чи інших об'єктивних обставин.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять встановлених законом підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення, яке ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 18 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: