Справа № 161/12365/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Філюк Т.М.
Провадження № 22-ц/773/1659/14 Категорія: 58 Доповідач: Осіпук В. В.
18 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Осіпука В. В.,
суддів - Мудренко Л. І., Русинчука М. М.,
при секретарі Лимар Р. С.,
з участю представника третьої особи ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» до першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції, третя особа ОСОБА_2, про звільнення майна з-під арешту, за апеляційною скаргою третьої особи ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року, -
В липні 2014 року ПАТ «ПУМБ» звернулось в суд із зазначеним позовом. Покликалось на те, що з метою виконання ОСОБА_3 кредитних зобов'язань, між банком та ним 27.11.2008 року було укладено договір застави транспортного засобу - легкового автомобіля CHEVROLET, модель AVEO, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 і дане обтяження зареєстроване нотаріусом у відповідному реєстрі обтяжень майна.
9 грудня 2013 року державним виконавцем першого відділу ДВС Луцького МУЮ, під час вчинення виконавчих дій про стягнення аліментів з ОСОБА_3, винесено постанову про арешт майна боржника та оголошено заборону на його відчуження в тому числі і вказаного автомобіля.
Вважаючи, що такими діями державного виконавця порушується його першочергове право на одержання задоволення своїх вимог як заставодержателя за рахунок заставленого майна, позивач просив суд ухвалити рішення, яким звільнити з-під арешту вказане заставлене майно - автомобіль та скасувати постанову від 27 серпня 2013 року про розшук майна боржника та затримання вказаного транспортного засобу.
15 вересня 2014 року рішенням Луцького міськрайонного суду позов задоволено частково, ухвалено звільнити з-під арешту транспортний засіб - автомобіль марки CHEVROLET, модель AVEO, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_2, номер державної реєстрації НОМЕР_3, чорного кольору, що належить на праві власності ОСОБА_3, накладеного постановою державного виконавця Першого відділу ДВС Луцького МУЮ від 09 грудня 2013.
В поданій на рішення апеляційній скарзі, третя особа ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати як незаконне, прийняте судом з порушенням процесуального і матеріального права та ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Заслухавши пояснення представника третьої особи, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що банку як заставодержателю у разі невиконання боржником зобов'язання, забезпеченого заставою, належить пріоритетне право задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна перед іншими стягувачами. У разі ж накладення арешту на таке майно виконавчою службою заставодержатель має право звернутись до суду з позовом про звільнення заставленого майна з - під арешту.
Такі висновки суду є правильними.
Згідно ст. 1 Закону України «Про заставу» застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Встановлено, що для забезпечення виконання зобов'зань за кредитним договором № 6055515 від 08.02.2008 p. між ПАТ «ПУМБ» та ОСОБА_3 було укладено договір застави № 6055538 від 27.11.2008 року, за яким ОСОБА_3 передав у заставу автомобіль марки - CHEVROLET, модель AVEO, номер кузова НОМЕР_2, р.н. НОМЕР_3, 2008 року випуску, чорного кольору (а. с. 4 - 6).
У зв'язку з цим 28 листопада 2008 року до Державного реєстру обтяжень рухомого майна внесено реєстраційний запис про заборону відчуження об'єкта обтяження - даного автомобіля (а. с. 7 - 8).
Крім того встановлено, що постановою державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 09 грудня 2013 року, в процесі примусового виконання виконавчого листа № 2-514, виданого 20 січня 2006 року Луцьким міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_3 аліментів в розмірі 1/3 частини його заробітку в користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_5, накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 та заборонено здійснювати відчуження майна (а. с. 9). До того, цим же державним виконавцем 27 серпня 2013 року було винесено постанову про розшук та затримання транспортного засобу, автомобіля боржника ОСОБА_3, який знаходиться у заставі (а. с. 10).
За правилами ст.ст. 14, 23 Закону «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» пріоритет зареєстрованих обтяжень визначається у черговості їх реєстрації. Обтяжувач з вищим пріоритетом має переважне право на звернення стягнення на предмет обтяження. Відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно з установленим пріоритетом.
Отже звернення стягнення на предмет застави в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача заставодержателя, який має переважне право перед іншими особами на задоволення забезпечених заставою вимог за рахунок застави.
Оскільки постанова державного виконавця від 09.12.2013 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження винесена ним за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача, який не є заставодержателем, а отже з порушенням пріоритету права заставодержателя ПАТ «ПУМБ» на задоволення забезпечених заставою рухомого майна вимог за рахунок предмета застави, то судом першої інстанції цілком підставно було прийнято рішення про звільнення даного заставленого майна з-під арешту.
Крім того безпідставними на думку колегії суддів є вимоги третьої особи ОСОБА_6 про скасування оскарженого рішення з відмовою у позові в частині вимог позивача щодо постанови державного виконавця від 27.08.2013 року про розшук майна боржника та затримання транспортного засобу, оскільки у задоволенні даної позовної вимоги банку і так було відмовлено рішенням суду.
Оскаржене рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому апеляційну скаргу відповідно до ст. 308 ЦПК України слід відхилити.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу третьої особи ОСОБА_2 відхилити, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15 вересня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді