Справа № 165/1815/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Галушка О.Г.
Провадження № 22-ц/773/1855/14 Категорія: 53 Доповідач: Русинчук М. М.
23 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Русинчука М. М.,
суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,
при секретарі - Губарик К.А.,
з участю: представника позивача - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» про зобов'язання надати щорічну відпустку, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Нововолинського міського суду від 30 жовтня 2014 року,
Рішенням Нововолинського міського суду від 30.10.2014 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Зобов'язано державне підприємство (далі - ДП) «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» надати ОСОБА_2 щорічну основну відпустку за період роботи з 23.07.2013 року по 02.06.2014 року, тобто за час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням.
В решті вимог відмовлено.
Стягнуто з ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» в дохід держави судовий збір в розмірі 243 грн. 60 коп.
В апеляційній скарзі відповідач ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.
Колегія суддів заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції свої висновки обґрунтовував тим, що відповідачем ДП «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» було порушено право позивача ОСОБА_2 на отримання чергової щорічної відпустки, яке передбачено Законом України «Про відпустки», а тому прийшов до висновку, що відповідач зобов'язаний надати позивачу відпустку за час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, за період роботи з 23.07.2013 року по 02.06.2014 року.
Висновки суду відповідають встановленим в справі обставинам та нормам матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 був прийнятий у ДП «Передпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» гірничим диспетчером по переведенню з філії ТзОВ «Луганскшахтострой» згідно наказу № 74/к від 01.06.2012 року.
Наказом №53 від 06.03.2013 року ОСОБА_2 було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до моменту надання медичної довідки про проходження медичного огляду (а.с.33).
Відповідно до наказу №143/к від 23.07.2013 року позивач був звільнений з роботи за п. 3 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з систематичним невиконанням без поважних причин покладених на нього обов'язків з 24.07.2013 року.
З довідки від 08.09.2014 року за вих.№ 7.3.1/738, виданої головним бухгалтером ДП «Предпускова дирекція шахти №10 «Нововолинська» вбачається, що при звільненні позивача ОСОБА_2 йому було нараховано та виплачено компенсацію за належні невикористані 29 календарних днів відпустки (а.с.35).
Рішенням Нововолинського міського суду від 30.05.2014 року (а.с.27-29) і наказом №87/к від 02.06.2014 року його поновлено на посаді гірничого диспетчера АУП з 24.07.2013 року (а.с.34).
Рішенням апеляційного суду Волинської області від 23.07.2014 року з ДП «Передпускова дирекція шахти №10 Нововолинська» в користь ОСОБА_2 стягнуто 49321,05 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з дня його звільнення - 23.07.2013 року, і до дня поновлення на роботі, а саме по 02.06.2014 року (а.с.30-32).
Статтею 74 КЗпП України передбачено, що громадянам, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи, надаються щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх період місця роботи (посади) і заробітної плати.
Умови, тривалість і порядок надання відпусток працівникам визначено Кодексом законів про працю України, який введено в дію з 01.06.1972 року Законом Української РСР від 10.12.1971 року №322-VIII, Законом України «Про відпустки» від 15.11.1996 року №504/96-ВР.
Згідно із ч. 1 ст. 75 КЗпП України та статті 6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Частиною 1 ст. 6 Закону України «Про відпустки» передбачено, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Для кожного працівника робочий рік є індивідуальним і відлічується з дня укладення трудового договору.
Згідно із ч. ч. 1, 3 ст.79 КЗпП України щорічні основна та додаткові відпустки повної тривалості у перший рік роботи надаються працівникам після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві, в установі, організації. Щорічні відпустки за другий та наступні роки роботи можуть бути надані працівникові в будь-який час відповідного робочого року.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 82 КЗпП України до стажу роботи, що дає право на щорічну основну відпустку (ст. 75 цього Кодексу), зараховується час, коли працівник фактично не працював, але за ним згідно з законодавством зберігалось місце роботи (посада) та заробітна плата повністю або частково (в тому числі час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням або переведенням на іншу роботу).
З матеріалів справи вбачається, що 24.07.2014 року позивач ОСОБА_2 звернувся до адміністрації підприємства із письмовою заявою про надання йому щорічної відпустки за період роботи з 01.06.2012 року по 24.07.2014 року, починаючи з 25 липня 2014 року.
На підставі встановлених в судовому засіданні обставин справи та наведених правових норм, суд дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову в даній справі, оскільки по день звільнення позивача з роботи йому було компенсовано невикористані дні відпустки, а починаючи з дня звільнення 23.07.2013 року і по день поновлення його на роботі 02.06.2014 року, тобто за час оплаченого вимушеного прогулу, спричиненого незаконним звільненням, позивач набув право на передбачену законом щорічну основну відпустку.
Доводи відповідача про те, що підстави для надання позивачу щорічної основної відпустки за період роботи з 23.07.2013 року по 02.06.2014 року відсутні з тих підстав, що останній у вказаний період був відсторонений від роботи, на думку колегії суддів є безпідставними, оскільки в даному в даному випадку питання надання вказаної відпустки, право на яку відповідно до положень КЗпП України та Закону України «Про відпустки» має позивач, стосується не того періоду часу коли позивач був відсторонений від роботи, а щодо періоду коли позивач перебував у вимушеному прогулі, спричиненого незаконним звільненням, незалежно від того чи був він до чи після звільнення відсторонений від роботи.
Отже, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження під час перегляду в апеляційному порядку оскаржуваного рішення суду і висновків суду, викладених в рішенні, вони не спростовують.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування відсутні.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача державного підприємства «Передпускова дирекція шахти № 10 «Нововолинська» відхилити.
Рішення Нововолинського міського суду від 30 жовтня 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: