Справа № 170/158/14-ц Провадження № 22-ц/773/1908/14 Головуючий у 1 інстанції: Матвійчук С.П.
Категорія: 39 Доповідач: Подолюк В. А.
24 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Подолюка В. А.,
суддів - Шевчук Л.Я., Киці С.І.,
при секретарі - Захаровій Н.А.
з участю представника позивача - ОСОБА_8,
представника відповідача - Гінчука І.М.,
представника особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Прип'ятської сільської ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою особи, яка не брала участь у розгляді справи ОСОБА_5 на рішення Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року,-
17 лютого 2014 року ОСОБА_4 звернувся в суд із позовом до Прип'ятської сільської ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно, в порядку спадкування за заповітом, а саме: на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1, виданим 04.02.2013 року Любохинівською сільською радою Старовижівського району Волинської області. Після смерті ОСОБА_6, відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, у тому числі на вказаний житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується витягом з господарської книги с. Прип'ять за 2013 рік Прип'ятської сільської ради Шацького району Волинської області. 17 листопада 2008 року секретарем Прип'ятської сільської ради Шацького району Волинської області посвідчений та зареєстрований в реєстрі за № 371 складений ОСОБА_6 заповіт, яким вона заповіла усе своє майно позивачу. Вказує, що після смерті спадкодавця, в установленому законом порядку прийняв спадщину, шляхом подання заяви до нотаріальної контори. Інші спадкоємці, в тому числі і спадкоємці обов'язкової частки, які б прийняли спадщину, відсутні. Проте, в нотаріальному порядку він не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на нерухоме майно, у зв'язку з тим, що на нього відсутні правовстановлюючі документи та відповідно право власності не зареєстровано за спадкодавцем.
Рішенням Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено повністю.
Визнано ОСОБА_4, в порядку спадкування за заповітом, власником житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду особа, яка не брала участь у розгляді даної справи ОСОБА_5, подала апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові в повному обсязі. Зокрема зазначає, що спірний будинок був побудований нею та ОСОБА_7 у 1957 році під час зареєстрованого шлюбу, подружжя разом з дітьми проживали в спірному будинку до 1972 року. Після розірвання шлюбу та поділу нерухомого майна в судовому порядку вона з дітьми переїхала проживати в смт. Шацьк Волинської області, а бувший чоловік залишився проживати з ОСОБА_6 у вказаному будинковолодінні.
В даному судовому засіданні представник особи, яка не брала участі у розгляді справи ОСОБА_3 підтримала подану апеляційну скаргу в повному обсязі з підстав, викладених в ній, просила її задовольнити.
Представники позивача та відповідача ОСОБА_8 та Гінчук І.М. апеляційну скаргу заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що відповідно до записів погосподарських книг за 2013 рік житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належав ОСОБА_6, яка склала 17 листопада 2008 року заповіт на ОСОБА_4 та померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
За змістом ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 цього Кодексу, до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в попередньому судовому засіданні, суд першої інстанції з посиланням на зазначені обставини, мотивував свої висновки про задоволення позову тим, що оскільки ОСОБА_6 є власником спірного будинковолодіння, заповіла вказане нерухоме майно позивачеві, інші спадкоємці відсутні, оформити право власності шляхом звернення до нотаріальної контори заявник не може із-за відсутності правовстановлюючих документів, тому позов підлягає до задоволення.
Однак, як вважає колегія суддів, такі висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи, порушують права, свободи та інтереси інших осіб, які не були залучені до участі у справі, у зв'язку з чим, суд першої інстанції, не з'ясувавши всіх обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору, а покликався лише на визнання позову відповідачем, прийшов до помилкового висновку про задоволення позову.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За правилами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
Проте оскаржуване рішення не відповідає зазначеним нормам процесуального права.
Так, всупереч вимогам ст. 214 ЦПК України суд не з'ясував підстави набуття права власності на житловий будинок із господарськими спорудами та будівлями ОСОБА_6, не встановив коли і ким було збудовано спірний будинок, не встановив коло спадкоємців після смерті ОСОБА_7, з яким проживала ОСОБА_6 до 1988 року, а отже, не перевірив чи не будуть порушені права та інтереси інших осіб щодо цього майна та чи є Прип'ятська сільська рада Шацького району Волинської області єдиним та належним відповідачем у даній справі.
Таким чином, задовольняючи позов та визнаючи ОСОБА_4, в порядку спадкування за заповітом, власником спірного житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, суд першої інстанції автоматично вирішив питання про відсутність права власності на частину зазначеного будинковолодіння у ОСОБА_5 і її дітей та вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участь у розгляді справи.
Згідно з ст. 33 ЦПК України суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред'явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.
Однак, суд першої інстанції із-за відсутності відповідного клопотання позивача позбавлений був права і можливості відповідно до ст. 33 ЦПК України залучити до участі у справі співвідповідача ОСОБА_5 якій, згідно з рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 20 червня 1972 року було виділено частку у вказаному будинку із господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також не перевірив наявність чи відсутність інших можливих спадкоємців. Не наділений такими повноваженнями і суд апеляційної інстанції.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що із-за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу особи, яка не брала участь у розгляді справи ОСОБА_5 задовольнити.
Рішення Шацького районного суду Волинської області від 25 лютого 2014 року скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_4 до Прип'ятської сільської ради Шацького району Волинської області про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді