Справа № 159/1956/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Бойчук П.Ю.
Провадження № 22-ц/773/1669/14 Категорія: 2 Доповідач: Свистун О. В.
23 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого судді - Свистун О.В.,
суддів - Завидовської-Марчук О.Г., Федонюк С.Ю.,
при секретарі - Вергуну Т.С.,
за участі : позивача ОСОБА_2, її представника ОСОБА_3,
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання права власності на грошові кошти,
за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 липня 2014 року, -
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 10 липня 2014 року позов ОСОБА_4, ОСОБА_2 до ОСОБА_5, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_6, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_7 про визнання права власності на грошові кошти задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на грошові кошти в сумі 4350,00 доларів США, які знаходяться на рахунку № НОМЕР_1, відкритому на ім'я ОСОБА_8 в ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк", в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Ковелі Волинської області. Стягнуто з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 судові витрати по справі в сумі 431,42 грн. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись із даним рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні її позовних вимог, позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному об'ємі. Покликається на те, що судом були порушені норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, покликаючись на доводи, викладені в ній.
Представник відповідача - ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце судового засідання.
Судом першої інстанції встановлено, що спірне майно є власністю спадкодавця і після відкриття спадщини підлягає розподілу між спадкоємцями. Позивач в коло спадкоємців не входить, оскільки не є дружиною спадкодавця на момент відкриття спадщини.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 16 вересня 1990 року уклала шлюб з ОСОБА_8. Під час спільного проживання у них народився син - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 6, 120). Рішенням Ковельського міського суду Волинської області від 04 березня 1996 року шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 розірвано. Дане рішення суду набрало законної сили 14 березня 1996 року (а.с. 65).
10 вересня 2007 року позивач ОСОБА_2 зареєструвала розірвання шлюбу з ОСОБА_8 у відділі реєстрації актів цивільного стану по Ковельському району Ковельського міськрайонного управління юстиції (а.с. 7). 31 жовтня 2008 року ОСОБА_8 зареєстрував шлюб з ОСОБА_5 (а.с. 124). Від даного шлюбу у них ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син ОСОБА_6 (а.с. 125).
З нотаріально посвідченого договору дарування від 01 грудня 2000 року, реєстраційного свідоцтва, виданого 24.01.2001 року Волинським обласним бюро технічної інвентаризації вбачається, що ОСОБА_8 був власником квартири АДРЕСА_1. 23.12.2009 року ОСОБА_8 зазначену квартиру продав ОСОБА_11, що підтверджується нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу квартири (а.с. 146).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 29.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Ковельського міського нотаріального округу, ОСОБА_8 був власником квартири АДРЕСА_2 (а.с. 144, 145).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_8 помер (а.с. 118). Відповідно до ст..1220 ЦК України відкрилася спадщина на майно, яке належало спадкодавцю на праві приватної власності.
Із позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 просить визнати право власності на 26500 доларів США, які знаходяться на рахунку у відділені банку VAB у м. Ковелі Волинської області, відкритому на ім'я спадкодавця ОСОБА_8, оскільки вважає, що дані кошти набуті нею та ОСОБА_8 під час їх спільного проживання. Зокрема, куплених квартир - АДРЕСА_1 від 01 грудня 2000 року та - АДРЕСА_2 від 29.08.2008 року.
З наданих суду доказів вбачається, що квартиру АДРЕСА_1 01 грудня 2000 року ОСОБА_8 було подаровано. Шлюб між позивачем ОСОБА_2 та ОСОБА_8 було розірвано в березні 1996 року. З копії рішення про розірвання шлюбу встановлено, що сторони проживали окремо, кожен у своїх батьків з квітня 1995 року (а.с. 65). Факту про спільне проживання та ведення спільного господарства позивача із спадкодавцем не встановлено та з такими вимогами не зверталися. Сторони після розірвання шлюбу спільно нажите майно не ділили.
Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що позивачу ОСОБА_2 було відомо у 2000 році про факт укладення договору дарування, а не купівлі-продажу квартири, в момент його укладення, оскільки вона сама пояснила, що при укладенні договору дарування сплачувалися податки в меншому розмірі.
Також судом встановлено, що воля сторін у договорі дарування була спрямована саме на укладення договору дарування, а не договору купівлі-продажу, і відповідно до ст. 243, 244 ЦК України ( в ред. 1964 року) було укладено договір дарування. Отже, договір дарування квартири є, він чинний, ніким не визнаний недійсним та ніким не оспорювався.
Позивач та її представник в апеляційній скарзі вказують, що даний договір дарування є удаваним, так як позивач проводила оплату продавцю за дану квартиру особисто. Також вказують, що кошти на дану квартиру в сумі 2000 доларів США належали їй та ОСОБА_8, а в сумі 2850 доларів США належали її батькам ОСОБА_12 та ОСОБА_13 Проте, таких підстав позивач та її представник в позовній заяві не зазначають. Протягом розгляду справи в суді позивач не змінював ні предмету, ні підстав своїх вимог. Доказів, які б підтвердили їх доводи та вимоги щодо удаваного правочину вони суду також не надали.
Позивачем та її представником було неодноразово заявлені клопотання щодо виклику свідків, яких суд першої інстанції викликав та допитував і їх поясненням дав юридичну оцінку.
Також судом вирішувалося клопотання позивача щодо руху коштів належних спадкодавцю, які знаходилися на рахунку у відділені банку VAB у м. Ковелі Волинської області (а.с. 59-61).
Крім того, судом першої інстанції вірно застосовано до правовідносин, які виникли на момент набуття ОСОБА_8 права власності на вказану квартиру норми Кодексу про шлюб та сім'ю України, який діяв на момент укладення договору дарування квартири від 01 грудня 2000 року.
Згідно ст. 24 КпШС України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них. Кожний з подружжя самостійно володіє, користується і розпоряджається належним йому роздільним майном. Аналогічні правові норми містить і Сімейний кодекс України, який діяв станом на 2005 рік, до якого, як стверджується стороною позивача, ОСОБА_8 та ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, та діяв на момент оформлення договору купівлі-продажу квартири в 2009 році.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 57 СК України, особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування.
Квартиру АДРЕСА_2 було придбано ОСОБА_8 під час зареєстрованого шлюбу з ОСОБА_5, а тому ця квартира є їх спільною сумісною власністю і не придбана за кошти, належні ОСОБА_2
Таким чином, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що спірне майна є власністю спадкодавця і після відкриття спадщини підлягає розподілу між спадкоємцями. Позивач в коло спадкоємців не входить, оскільки не є дружиною спадкодавця на момент відкриття спадщини. Інших підстав щодо спадщини позивач та її представник суду не надали.
Судом також встановлено, що позивач за життя спадкодавця не зверталася в суд із питаннями щодо поділу майна, яке на її думку є їх спільною сумісною власністю. Судами як першої так і апеляційної інстанції встановлено, що позивачу було відомо про укладення договору дарування квартири та договору купівлі-продажу цієї квартири в момент їх укладення.
Однак, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції позивач та її представник не надали доказів в підтвердження своїх вимог та заперечень як вимагає ст.60 ЦПК України. Не може бути скасоване рішення суду на доводах позивача, які ґрунтуються тільки на припущеннях позивача та її представника.
Таким чином, виходячи із визначених ст. 303 ЦПК України меж розгляду справи апеляційним судом, колегія суддів приходить до висновку, що при вирішенні даної справи суд на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, вірно визначив характер спірних правовідносин між сторонами і правові норми, що їх регулюють, та прийшов до правильного висновку про відмову в позовних вимогах ОСОБА_2
Рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм процесуального та матеріального права, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ковельського міськрайонного суду від 10 липня 2014 року у даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: