Справа № 156/1010/14-к Провадження №11-кп/773/459/14 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Категорія:ч.2 ст.308 КК України Доповідач: ОСОБА_2
22 грудня 2014 року м. Луцьк
Апеляційний суд Волинської області у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12014030080000152 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Іваничівського районного суду від 15 жовтня 2014 року, яким -
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українець, громадянин України, уродженець та житель АДРЕСА_1 , не одружений, не працює, раніше судимий вироком Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 20.03.2008 року за ч.2 ст.309 КК України із застосуванням ч.4 ст.70 КК України на 4 роки шість місяців позбавлення волі, звільнений умовно-достроково 29.08.2011 року, невідбутий термін покарання 11 місяців 12 днів;
засуджений за ч.2 ст.308 КК України на 5 (п'ять) років позбавлення волі з конфіскацією належного йому на праві приватної власності майна.
Запобіжний захід ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили, залишено попередній - особисте зобов'язання.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь держави 737, 88 грн. судових витрат за проведення експертиз.
Вироком вирішена доля речових доказів.
Переглядаючи справу в порядку апеляційного провадження, суд, -
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винним і засуджений за те, що він в ніч на 23 червня 2014 року за попередньою змовою з ОСОБА_8 , матеріали досудового розслідування відносно якого виділено в окреме провадження, з метою крадіжки наркотичних засобів, а саме макової соломки для подальшого її використання та приготування як наркотичного засобу, прибули потягом в смт. Іваничі. З присадибної ділянки на АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_9 та із земельної ділянки, що належить ОСОБА_10 , яка розташована на вул. Шевченка навпроти місцевого кладовища, викрали 14 рослин рослини снотворного маку, які поклали в поліетиленовий пакет поїхали м. Володимир-Волинський. Прибувши на попутному транспорті у Володимир-Волинський район на зупинці громадського транспорту в с. Вілько біля 08 год. ОСОБА_7 та ОСОБА_11 були затримані працівниками міліції, під час огляду в яких було виявлено та вилучено пакет з речовиною рослинного походження. Згідно висновку експерта №332/332 від 26.06.2014 року вказана речовина є маковою соломкою, тобто особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено, і її вага у перерахунку на суху речовину становить 802, 86 грам.
Обвинувачений ОСОБА_7 у поданій апеляції, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та правильності кваліфікації його дій, вказує на незаконності вироку в частині призначеного покарання. Зазначає, що при призначенні покарання суд не врахував, що по даному факту він вже був засуджений вироком Володимир-Волинського міського суду за ч. 2 ст.309 КК України. Вважає, що покарання йому слід призначити шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Просить справи об'єднати в одне провадження і призначити покарання згідно із Законом.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку, доводи апеляції, обвинуваченого ОСОБА_7 , який подану апеляцію підтримав, міркування прокурора, який апеляцію заперечив, перевіривши матеріали справи та доводи апеляції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Суд першої інстанції матеріали даного кримінального провадження за згодою учасників судового провадження розглянув в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфікував за ч.2 ст.308 КК України, тобто як викрадення наркотичних засобів, вчинене повторно за попередньою змовою групою осіб, та особою, яка раніше вчиняла кримінальне правопорушення, передбачене ст.311 КК України, і обвинуваченим така кваліфікація не оспорюється.
Посилання обвинуваченого ОСОБА_7 на незаконність вироку в частині призначеного покарання, оскільки судом першої інстанції не враховано наявність вироку щодо нього за ч.2 ст.309 КК України, апеляційний суд до уваги не приймає з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції повністю дотримався зазначених вимог.
Так, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 до суду надійшов лише за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.308 КК України, за вчинення якого суд першої інстанції і постановив щодо ОСОБА_7 обвинувальний вирок.
Посилання ОСОБА_7 на те, що по даному факту він 28 серпня 2014 року був засуджений вироком Володимир-Волинського міського суду апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з приєднаних до справи вироків ОСОБА_7 вчинив сукупність злочинів, передбачених статтями 308,309 КК України і за злочин, передбачений ст. 308 КК України він не засуджувався.
Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд має враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався. Так, при обранні виду та розміру покарання врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до категорії тяжких, обтяжуючі покарання обставини не встановлено. Обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину.
Щодо особи обвинуваченого суд також врахував, що він за місцем проживання характеризується позитивно, проте раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за аналогічні злочини, є судимим за вчинення корисливого злочину, а після відбування останнього покарання знову вчинив умисний злочин, що свідчить про його свідоме небажання стати на шлях виправлення.
Санкція ч. 2 ст. 308 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.
Суд першої інстанції призначив ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років, тобто в мінімальному розмірі санкції даної статті. З урахуванням того, що ОСОБА_7 ніде не працює, а вчинене ним кримінальне правопорушення не було пов'язано з певною професійною чи іншою діяльністю, то суд першої інстанції вірно призначив йому як додаткове покарання лише конфіскацію належного йому на праві приватної власності майна.
Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає загальним засадам призначення покарань, вимогам ст. 50, 65 КК України, а його вид і розмір є необхідним і достатнім для його виправлення і попередження нових злочинів.
Інші обставини на які посилається ОСОБА_7 у своїй апеляції, а саме неврахування судом першої інстанції при призначенні йому остаточного покарання вироку Володимир-Волинського міського суду від 28 серпня 2014 року за ч.2 ст.309 КК України, не є безумовною підставою для скасування оскаржуваного вироку, оскільки остаточне покарання за вказаними вироками може бути призначено відповідно до розділу VIII КПК України, тобто в порядку виконання вироків.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни вироку Іваничівського районного суду від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_7 , колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст. 405, 407 КПК України, суд, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок Іваничівського районного суду від 15 жовтня 2014 року щодо нього - без змін.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим у той самий строк з дня вручення копії судового рішення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4