Справа № 159/5060/14-ц Головуючий у 1 інстанції: Миронюк М.Г.
Провадження № 22-ц/773/1837/14 Категорія: 2 Доповідач: Бовчалюк З. А.
17 грудня 2014 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бовчалюк З.А.,
суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Концевич Я.О.,
з участю позивача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Ковельської міської ради Волинської області про визначення розміру часток у спільній сумісній власності за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2014 року,
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2014 року позов ОСОБА_2 до Ковельської міської ради про визначення розміру часток у спільній сумісній власності задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частини квартири.
Визнано за ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, частку у спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_2 в розмірі 1/2 частини квартири.
Позивач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу на зазначене рішення. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 25.09.1994 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 уклали шлюб, який зареєстрований відділом актів громадського стану м. Ковель, про що в книзі реєстрації актів громадського стану 25.09.1994 року зроблено актовий запис за № 390 (а. с. 9).
20.01.1995 року було укладено нотаріально посвідчений договір обміну квартир за умовами якого ОСОБА_2, якій належала квартира АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Фондом комунального майна Ковельської міської Ради від 02.12.1994 року і зареєстрованого у Волинському БТІ № 9190 та ОСОБА_3, якому належала квартира по АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло виданого Ковельською пересувною механізованою колоною № 62 від 02.12.1994 року і зареєстрованого у Волинському БТІ № 9161 провели обмін належних квартир на квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 8).
Зазначена квартира по АДРЕСА_2 30.01.1995 року зареєстрована за ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві особистої власності на підставі договору обміну квартир, посвідченого Ковельською держнотконторою 30.01.1995 року № 3 - 102, що підтверджується реєстраційним посвідченням Волинського БТІ від 30.01.1995 року (а. с. 5).
Відповідно до ст. 241 ЦК УРСР в редакції чинній на день виникнення правовідносин, за договором міни між сторонами провадиться обмін одного майна на інше. Кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує.
До договору міни застосовуються відповідно правила про договір купівлі-продажу, якщо інше не випливає з змісту відносин сторін ( ст. 242 ЦК УРСР).
Відтак ОСОБА_2, ОСОБА_3 були продавцями, належних кожному з них квартир та покупцями квартири по АДРЕСА_2.
Майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном ( ст. 22 КпШС).
Судом встановлено, що з моменту набуття права власності на квартиру по АДРЕСА_2 та по день смерті ОСОБА_3 між подружжям не було домовленості, щодо розміру часток кожного з них у праві власності на дану квартиру.
Таким чином квартира по АДРЕСА_2 належала подружжю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя без визначення часток.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 6).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулась до суду з позовом про визначення часток у спільній сумісній власності, бажаючи оформити свої спадкові справи, при цьому зазначала , що інші спадкоємці першої черги після смерті ОСОБА_3 відсутні.
Проте в судовому засіданні встановлено, що фактично дана позовна заява була покликана наявним спором між спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_3, якими є дружина померлого - ОСОБА_2 та мати померлого ОСОБА_6
Незважаючи на наявність спадкоємця першої черги - ОСОБА_6, позивач зазначила відповідачем у даній справі Ковельську міську раду, права якої жодним чином не можуть бути порушені ухваленим у даній справі рішенням, а відтак така і не може бути і відповідачем у даній справі. Натомість ОСОБА_6 зазначила третьою особою без самостійних вимог.
Однак таке порушення не вплинуло на правильність ухваленого у даній справі рішення.
Згідно зі ст. 28 КпШС України в разі поділу майна яка є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними. В окремих випадках суд може відступити від начала рівності часток подружжя, враховуючи інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу.
Згідно з вимогами частин 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд першої інстанції вірно на підставі вищезазначених норм права та досліджених доказів, встановив, що на момент набуття ОСОБА_3 та ОСОБА_2 права спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_2 їхні частки були рівними.
Судом першої та апеляційної інстанції не встановлено тих окремих випадків, за яких Закон надає можливість відступити від рівності часток подружжя.
Покликання апелянта на ту обставину, що однокімнатні квартири, що обмінювались на трьохкімнатну були нерівноцінними, оскільки інвентаризаційна оцінка належної їй квартири по АДРЕСА_4, була значно більшою ніж інвентаризаційна вартість квартири, що належала ОСОБА_3, є безпідставними. Даним договором не було визначено часток подружжя у квартирі, що ними була придбана (обмінена). Реєстрації права власності в органах БТІ була здійсненна за ОСОБА_3 та ОСОБА_2 також без визначення часток. Крім того, за змістом даного договору обміну квартир інвентаризаційна оцінка придбаної Новосадами трьохкімнатної квартири значно нижча від інвентаризаційної оцінки кожної з однокімнатних квартир, що обмінювались. Відтак визначити частку, що належала кожному із співвласників у набутій квартирі, з врахуванням інвентаризаційної оцінки однокімнатних квартир, що обмінювались не можна, а тому слід виходити із рівності часток у праві спільної сумісної власності.
Виходячи з викладеного, давши вірну оцінку обставинам справи, суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги частково.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 відхилити, а рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 03 листопада 2014 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: