Провадження 1-кп/168/61/14
Справа № 168/845/14
22.12.2014 року Старовижівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Стара Вижівка в залі суду кримінальне провадження про обвинувачення щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Шкроби Старовижівського району, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , з професійно-технічною освітою, непрацюючого, інваліда І групи, проживає в незареєстрованому шлюбі, має на утриманні неповнолітню дитину, не судимого в порядку ст. 89 КК України,
який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.125, ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 345 КК України,
У квітні 2014р. ОСОБА_4 , за місцем свого проживання по АДРЕСА_1 , умисно, з корисливих мотивів, шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_6 під приводом придбання для останнього двигуна до трактора, заволодів майном ОСОБА_6 - коштами в сумі 500 грн.
07.07.2014 р. близько 11.30 год. в будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 , ОСОБА_4 під час суперечки з ОСОБА_6 щодо повернення грошей, переданих обвинуваченому за доставку двигуна, умисно наніс останньому милицею, яку тримав у руках, удар в праву частину обличчя, заподіявши йому умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забою м'яких тканин, саден правої шоки.
26.09.2014 року близько 14.30 год., перебуваючи перед воротами Старовижівського РВ УМВС України у Волинській області, що по вул. Жовтнева, 18, в смт.Стара Вижівка, діючи умисно, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень працівнику правоохоронного органу, капітану міліції ОСОБА_7 , який виконував свої службові обов'язки, а саме намагався припинити дії ОСОБА_4 , який нецензурно висловлювався на адресу ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , умисно наніс ОСОБА_7 один удар лобною частиною голови в область носа, заподіявши останньому умисне легке тілесне ушкодження, у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців в ділянці обличчя, гематоми в ділянці слизової верхньої губи.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочини, передбачені ч.1 ст. 190, ч.2 ст. 125, ч. 2 ст. 345 КК України.
У судовому засіданні обвинувачений вини у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 125 та ч.1 ст. 190 КК України не визнав, вину в вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України визнав. На пропозицію суду дав показання про те, що в зв'язку з хворобою (порушення опорно-рухового апарату, тазових функцій), він не може пересуватись та стояти без милиць, однак коли сидить, то його кінцівки працюють і тому керувати транспортним засобом він може. З 2000 року почав займатись тракторами.
Раніше з його допомогою потерпілий вже склав одного трактора, якого в подальшому продав. У квітні 2014 р. потерпілий знов звернувся до нього з проханням допомогти в дечому скласти трактор.
Знаючи про продаж потерпілим попереднього трактора, складеного за допомогою його консультацій і що при цьому потерпілий отримав гроші, він вирішив, що всі подальші консультації і кожне його слово будуть «платними», про що відразу повідомив потерпілого, який на це погодився.
На прохання потерпілого знайти колеса для трактора, він відпродав потерпілому своє колесо за 70 грн. Колесо було з диском, безкамерне, в доброму стані, тому вважає, що це ще занижена ціна. Потерпілого також цікавило як зробити «перехідник» - основну деталь, за допомогою якої встановлюється коробка передач на такому тракторі та перехідна плита, яка виготовляється на заводі і дорого коштує, а він може виготовити її самостійно і за значно нижчою ціною. Також він пояснив потерпілому якого двигуна доцільно доставити на трактор, показував на прикладі сусідського автомобіля «Запорожця». На прохання потерпілого він також їздив і шукав диски, повідомив, що має два колеса, які привіз додому до потерпілого, також знайшов перехідну плату. Адреси, за якими він отримує деталі, нікому не повідомляє, оскільки вважає, що за кожну свою послугу повинен мати винагороду. Потерпілого він консультував протягом певного проміжку часу з приводу того як правильно все зробити, надав всю інформацію, показав як він робив таке на одній і на іншій машині. Вважає нормальним явищем, коли за допомогою інтелекту заробляють гроші. 500 грн. потерпілий заплатив йому не за придбання двигуна, це не був завдаток, а була оплата за всі його консультації, послуги з підбору коліс, про їх оплату вони з потерпілим це відразу узгодили, ще перед самим наданням консультацій, свідків домовленості немає.
07.07.2014 р. потерпілий ОСОБА_6 прийшов до нього додому. Оскільки він не міг відійти від плити, на якій готував їжу, то покликав потерпілого в кухню. В кухні є арка та поріг висотою 15-16 см, шириною 27 см, біля порога й стояв потерпілий. Потерпілий влаштував йому скандал, почав скаржитись на те, що він заробляє на потерпілому, який є хворою людиною, гроші. Це йому не сподобалось. Про хворобу потерпілого, а саме про частковий інсульт, йому було відомо. Оскільки він сам є інвалідом, зокрема І групи, то сказав потерпілому, що незважаючи на інвалідність, на своїй хворобі не спекулює, а послуги потребують оплати. З цього приводу між ними розпочалась суперечка (скандал), при цьому, якимось чином потерпілий зачепився за поріг, впав і вдарився в кут стола, що стояв на кухні. Крові на обличчі потерпілого не було, він не допомагав потерпілому піднятись, оскільки потерпілий впав сам. Потерпілий не просив допомогти, піднявся самостійно, вийшов з кухні, покликав свою дружину, яка впродовж розмови до кухні не заходила. Потерпілого він з хати вигнав разом з дружиною.
Кухня в його будинку невелика, площею приблизно 10 м.кв. і на 70 відсотків заставлена меблями, на підлозі лежить слизький лінолеум. Тому, враховуючи його хворобу, він не зміг би за обставин, описаних потерпілим, встояти на слизькому лінолеумі, не опираючись на милиці, одночасно наносити милицею удар, оскільки в такому випадку обов'язково би впав. Жодних ударів не наносив потерпілому. Наступного дня дізнався, що потерпілий розповідає про те, що ніби - то він його вдарив.
Щодо обвинувачення за ч.2 ст. 345 КК України - вину визнає, зазначив, що справді наніс удар працівнику міліції за таких обставин.
26.09.2014 р. він знаходився біля приміщення районного відділу міліції з'явившись на виклик слідчого, сидів на тракторі і чекав приїзду адвоката. Бачив як приїхали ОСОБА_9 , також біля приміщення РВ були працівники міліції. Він сказав ОСОБА_6 , що їздить і шукає по району для нього запчастини, а потерпілий віддячує кримінальною справою. Після цих слів прибігли працівники міліції, першим був ОСОБА_10 , який стояв на відстані 2 метрів, а останнім прийшов ОСОБА_7 . ОСОБА_7 єдиний, хто підійшов до нього, при цьому сказав на його адресу слова, які обвинувачений розцінив як неповагу та образу, він зліз з трактора, взяв милиці.
Він вдарив ОСОБА_7 , бо іноді себе не контролює, наніс один удар головою, а те, що було далі, він не пам'ятає. За нанесений удар вибачається.
У прийнятті рішення по суті кримінального провадження покладається на розсуд суду.
Крім визнання ОСОБА_4 вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 345 КК України та незважаючи на невизнання вини в обвинуваченні за ч.2 ст.125 та ч.1 ст.190 КК України, вина ОСОБА_4 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами:
по епізоду обвинувачення за ч.1 ст. 190 КК України:
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_6 про те, що йому було відомо, що ОСОБА_4 , з яким він знайомий, зробив самостійно трактор, яким їздить. Оскільки він також майструє собі трактора, то вирішив (в квітні 2014 р.) прийти ОСОБА_4 додому, щоб поцікавитись яким чином він зробив одну з деталей (до коробки передач), оскільки сам не знав як вона виготовляється.
ОСОБА_4 дозволив подивитись його трактора, сказав, що буде складно виготовити таку деталь, та запропонував, що він ( ОСОБА_4 ) як токар, може виготовити цю деталь. Він погодився, сказавши, що заплатить ОСОБА_4 за виготовлення деталі стільки, скільки треба.
Крім того, ОСОБА_4 поцікавився який двигун планується використовувати на тракторі, він пояснив який саме двигун має намір використовувати, однак повідомив що двигуна поки-що немає. Тоді ОСОБА_4 сказав, що може знайти для нього двигун, оскільки його брат привезе двигуна з-за кордону в строк до Великодня, і запропонував піти до його сусіда, щоб показати який саме цей двигун. Сусід ОСОБА_4 дозволив оглянути двигун. Двигун його влаштовував.
ОСОБА_4 запевнив, що він зможе знайти такий же справний двигун в строк до Великодня, і що вони разом двигуна оглянуть та випробують і тоді лише повністю розрахуються, однак сказав, що треба привести завдаток 500 грн. Він погодився і через 10 хвилин привіз 500 грн. як завдаток. На пропозицію ОСОБА_4 вони зайшли у веранду, де він віддав ОСОБА_4 500 грн., факту передачі коштів ніхто не бачив, однак суть розмови чув чоловік, який працював на подвір'ї господарства ОСОБА_4 (хто ця людина не знає). Жодних письмових угод і розписок ні він, ні ОСОБА_4 не вимагали і не пропонували.
ОСОБА_4 запевнив його, що все буде добре, однак у строк двигуна не доставив, спочатку пояснював причини недоставки тим, що братові не вдалось знайти двигун, а згодом пояснював проблемами на митниці, а також поросив доплатити ще грошей. За домовленістю вартість двигуна мала бути 3000 грн., кошти ОСОБА_4 перевів у долари США, а саме - 360 дол. США.
Також повідомив, що ОСОБА_4 запропонував йому придбати три колеса, за одне колесо він заплатив ОСОБА_4 70 грн., разом з ОСОБА_4 він їздив в с.Кримне до цього брата, в якого він придбав ще два інших колеса, заплатив братові ОСОБА_4 (з с.Кримне) за них 1000 грн. За те, що при цьому ОСОБА_4 їхав власним транспортним засобом і на вимогу ОСОБА_4 оплатив ОСОБА_4 вартість пального.
Однак, про необхідність оплати будь-яких консультацій та порад, за витрачений час чи за будь-які інші «посередницькі послуги» вони з ОСОБА_4 не домовлялись.
Після неодноразових безрезультатних звернень до ОСОБА_4 з питаннями про те, де двигун, він зрозумів, що останній його обманув (про це також його попереджували інші люди) і змирився з цим фактом, зрозумівши, що грошей не поверне. Через деякий час він зустрів в центрі ОСОБА_4 , який повідомив, що двигун вже доставлений в м.Ковель, і залишається його звідти привести. Він сказав ОСОБА_4 , що за кілька днів прийде до нього, запитає точну адресу;
- показаннями свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні про те, що зі слів чоловіка їй було відомо, що чоловік замовив в ОСОБА_4 двигун, дав завдаток, решту грошей повинен був доплатити, однак скільки саме не знає. Через деякий час ОСОБА_4 став вимагати в чоловіка доплати гроші.
Не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого та захисника про відсутність в діях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК.
Згідно з поясненнями обвинуваченого між ними з потерпілим була домовленість про надання обвинуваченим потерпілому послуг, а саме консультації з приводу виготовлення деталей до трактора, підбір запчастин, і про оплату за всі ці консультації в розмірі 500 грн. вони домовились спочатку ще перед самим наданням послуг.
Потерпілий вказане заперечує.
Як пояснив обвинувачений він надав потерпілому такі послуги: консультації, відпродав своє колесо за 70 грн., знайшов ще два колеса для потерпілого, які привіз з села від брата, показав яким чином виготовити перехідну плиту, деталей він не виготовляв.
Як стверджує ОСОБА_4 послідовність дій була така - спочатку домовленість про надання платних консультацій потерпілому, а в кінцевому результаті їх оплата - 500 грн.
І потерпілий, і обвинувачений також показали, що потерпілий передав обвинуваченому 70 грн. за колесо, яке належало ОСОБА_4 (яке потерпілий відкупив в ОСОБА_4 ) і платив за нього окремо, ця сума не входила в рахунок 500 грн., а отже не була предметом нібито домовленості, крім того, потерпілий окремо оплачував ОСОБА_4 витрати на пальне за проїзд в село і за перевезення коліс, а за колеса гроші в сумі 1000 грн. давав окремо братові ОСОБА_4 .
Факт передачі коштів в сумі 70 і 1000 грн. та витрат на проїзд, що здійснювались окремо і не входили в 500 грн. суперечить і не узгоджується з показаннями обвинуваченого про існування попередньої домовленості про повну оплату за надання послуг і консультацій, вартість яких згідно з домовленістю була визначена ще перед початком надання "консультацій" і становила 500 грн., а також спростовують факт існування будь-яких цивільно-правових угод між ними.
Суб'єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст.190 КК характеризується прямим умислом і корисливим мотивом.
Одержання майна під умовою виконання якого-небудь зобов'язання може кваліфікуватись як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала мету його привласнити, а зобов'язання не виконувати.
Обман і зловживання довірою при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати в потерпілого впевненість про вигідність або обов'язковість передачі йому майна чи права на нього. Особливістю шахрайства є те, що винний заволодіває чужим майном шляхом спонукання самого потерпілого до передачі йому майна.
Потерпілий передав майно виходячи з довіри до обвинуваченого і помилкової впевненості в правильності і добросовісності його дій, оскільки обвинувачений своєю поведінкою викликав до себе довіру .
За таких обставин суд приходить до висновку про наявність у діях обвинуваченого складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК.
Разом з тим, з обвинувачення слід виключити посилання на таку кваліфікуючу ознаку як вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК шляхом обману. При обмані - шахрай шляхом запевнення або замовчування щодо обставин, в яких зацікавлений потерпілий, створює в потерпілого неправильне уявлення про такі обставини і викликає таким чином у потерпілого впевненість про обов'язок або вигідність для нього передачі майна винному. Вчинення шахрайства шляхом саме обману не знайшло підтвердження в суді.
по епізоду обвинувачення у вчиненні злочину передбаченого ч.2 ст.125 КК України:
- показаннями потерпілого ОСОБА_6 про те, що 07.07.2014 р. близько 11.30 год. він прийшов з дружиною до будинку ОСОБА_4 для того, щоб з'ясувати адресу, де знаходиться двигун, дружина залишилась в веранді, а він зайшов з веранди спочатку в кімнату (коридор), а потім через цю кімнату зайшов до кухні, де стояв ОСОБА_4 , а сам він став у дверях. На запитання щодо адреси, ОСОБА_4 пояснив, що цей двигун поганий. Тоді він (потерпілий) сказав повернути гроші за двигун, і сказав, що більше не вірить в обіцянки. Після цього ОСОБА_4 поставив одну милицю, а іншою милицею, яку тримав у руках, замахнувшись в напрямку зліва зверху направо вниз, наніс йому удар в праву сторону обличчя і голови, від удару йому стало погано, він відступив назад, схилився до стіни, потемніло в очах. Дружина удару не бачила, прийшла до нього і допомагала вийти з будинку. ОСОБА_4 жодної допомоги не надавав, кричав, погрожував також і дружині. За допомогою дружини він вийшов на дорогу, де присів на бордюр, почував себе погано, не орієнтувався, що з ним відбувається, його «водило», темніло в очах, пам'ятає, що біля нього були ще дві жінки, хтось зупинив легковий автомобіль, яким він поїхав у міліцію, а згодом його доставили в лікарню. Зазначив, є інвалідом ІІІ групи, оскільки переніс раніше інсульт;
- показаннями свідка ОСОБА_8 у судовому засіданні про те, що 07.07.2014 р. вона з чоловіком ОСОБА_6 зайшли додому до ОСОБА_4 , щоб останній віддав гроші чоловікові за двигун, або сказав адресу, де двигун знаходиться. Вона залишилась у веранді (коридорі), чоловік зайшов далі в будинок, розмову не чула, згодом почула крик чоловіка, який просив викликати «швидку». В той час він вже стояв у прихожій і звідки виходив не бачила, права щока була в крові. ОСОБА_4 стояв на милицях, за чоловіком. Чоловікові було погано, не міг стояти на ногах, спирався до стіни, сказав, що щось трісло в голові, обвинувачений кричав на них і виганяв. Вона допомогла чоловікові вийти з будинку на дорогу і покликала сусідку. Таким чином, вона підтвердила показання потерпілого і обвинуваченого, що вигнав дружину з чоловіком з будинку обох;
- показаннями свідка ОСОБА_11 у судовому засіданні про те, що 07.07.2014 р. близько 12.00 - 12.30 год. до неї прибігла ОСОБА_8 , яка кричала і просила зателефонувати в міліцію і викликати «швидку». Вийшовши на вулицю, вона побачила, що ОСОБА_6 лежав біля бардюка біля будинку ОСОБА_4 , з правої сторони обличчя була гематома, на щоці була кров, він не зовсім орієнтувався, туди ж підійшли інші сусіди. Вона зупинила машину, водій якої погодився підвезти потерпілого в лікарню;
- висновком експерта № 227 від 24.07.2014 р., згідно з яким в потерпілого ОСОБА_6 виявлено легкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, забою м'яких тканин, саден правої шоки, які утворились від дії тупого предмету, можливо від удару милицею /а.с.109-110/;
- висновком експерта №227-А додаткова від 15.12.2014 р. (експертизу проведено за клопотанням захисника ОСОБА_5 ), згідно з яким вказані тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 утворитись внаслідок падіння з висоти власного зросту при ударі в кут кухонного стола не могли /а.с.163-165/;
- повідомленням № 206 від 07.07.2014 р. Старовижівської ЦРЛ про те, що ОСОБА_6 звернувся із травмами - ЗКМТ. Струс головного мозку, забій м'яких тканин, садна правої щоки та повідомив, що отримав ці травми за таких обставин - внаслідок побиття знайомим з с.Шкроби на ім'я ОСОБА_12 07.07.2014 р. /а.с.94/.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що даний документ не є належним доказом, оскільки потерпілий не зазначив у ньому прізвище особи, яка спричинила тілесні ушкодження, а лише ім'я, а тому не доводить вину обвинуваченого не заслуговують на увагу з таких підстав.
Перелік тілесних ушкоджень, отриманих потерпілим, що зазначений в даному повідомленні, співпадає з переліком тілесних ушкоджень, що виявлені судово-медичною експертизою, співпадає також час та обставини їх виникнення. Крім того, потерпілий вказав ім'я особи і населений пункт, з якого приїхав обвинувачений - с.Шкроби, і в якому ОСОБА_4 зареєстрований.
Встановлені висновками експерта обставини узгоджуються з показаннями потерпілого щодо механізму нанесення тілесних ушкоджень, їх локалізації та обставин нанесення, вказаних потерпілим;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 24.07.2014 р., згідно з яким у ході процесуальної дії потерпілий ОСОБА_6 (проведеної в будинку останнього) описав події, що відбувались 07.07.2014 р., та показав спосіб нанесення йому удару обвинуваченим ОСОБА_4 /а.с.95-101/.
Доводи захисника ОСОБА_5 про те, що протокол слідчого експерименту є недопустимим доказом, оскільки проведений без участі ОСОБА_4 , при цьому не була відтворена обстановка місця вчинення злочину - будинку ОСОБА_4 , що є порушенням права на перехресний допит, не відображена позиція обвинуваченого, не заслуговують на увагу.
Ч.3 ст.240 КПК не передбачає обов'язкової участі підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника. Крім того, ч.5 цієї статті встановлено, що дана процесуальна дія проводиться в житлі чи іншому володінні особи за добровільної згоди власника.
Суду надано докази, згідно з якими власник будинку, в якому проживає обвинувачений відмовилась від проведення в належному їй будинку будь-яких слідчих дій /а.с.102/, а також заяву потерпілого, який від проведення перехресного допиту з обвинуваченим відмовся /а.с.113/.
Незважаючи на те, що слідчий експеримент був проведений не за місцем події, однак за його результатами складено протокол, що відповідає вимогам ч.6 ст. 240 КПК.
Вказані потерпілим у ході даної процесуальної дії обставини підтверджують його показання в судовому засіданні та узгоджуються із іншими доказами в справі.
Суд не бере до уваги доводи захисника та обвинуваченого про те, що не доведено, що саме обвинувачений наніс удари потерпілому ОСОБА_6 , оскільки вони спростовані належними та допустимими доказами. Як встановлено судом, тілесні ушкодження потерпілого ОСОБА_6 не могли утворитись в результаті падіння з висоти власного зросту за обставин, описаних обвинуваченим. Доводи потерпілого підтверджені дослідженими доказами і не спростовані обвинуваченим. Враховуючи фактичні обставини справи, суд вважає, що дії обвинуваченого були спрямовані на умисне нанесення удару потерпілому з приводу повернення грошей. Підстав для виправдання його за ч.2 ст.125 КК України немає.
По епізоду обвинувачення за ч.2 ст. 345 КК :
- показаннями в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7 про те, що 26.09.2014 р. він перебував в приміщенні Старовижівського РВ УМВС України оскільки заступив на чергування. Близько 14.30 - 15.00 год. до чергової частини зайшли Семенюки, попросили прийняти міри до ОСОБА_4 , який їх ображає перед приміщенням райвідділу. Він, як черговий, вийшов на вулицю з метою припинення дій ОСОБА_4 . У цей час ОСОБА_4 знаходився на тракторі біля воріт території райвідділу, кричав та нецензурно висловлювався, він попросив ОСОБА_4 припинити крик, підійшов ближче до ОСОБА_4 , який в цей час спустився з трактора. Вони стали розмовляти, у ході розмови він пояснював, що це громадське місце, намагався пояснити, що слід поводитись коректно, своєю посадою не хизувався, жодних дій, що ображали чи провокували ОСОБА_4 , не вчиняв, перебував у форменому одязі. Під час розмови до них підійшли працівники міліції ОСОБА_10 і ОСОБА_13 , в бік який він повернув голову. ОСОБА_4 наніс йому один удар, однак як саме не бачив. В нього потемніло в очах і він втратив свідомість, прийшовши до свідомості, він піднявся на ноги, з носа почала іти кров, повернувся у РВ і в подальшому звернувся в лікарню;
- показаннями свідка ОСОБА_13 у судовому засіданні про те, що він є працівником міліції і 26.09.2014 р. перебував на чергуванні в Старовижівському РВ, бачив ОСОБА_4 , який сидів на тракторі, що стояв перед воротами до внутрішнього двору райвідділу. Також бачив подружжя ОСОБА_9 , які прийшли в райвідділ та звернулись до працівників міліції з проханням заспокоїти ОСОБА_4 . На їх звернення вийшов ОСОБА_7 . Він також вийшов на поріг приміщення райвідділу, Семенюки стояли на порозі, а ОСОБА_7 розмовляв з ОСОБА_4 , розмова була на підвищених тонах. Він також пішов до ОСОБА_4 і ОСОБА_7 , а коли підходив ближче, побачив як ОСОБА_4 головою наніс удар ОСОБА_7 , від якого останній впав. Він з ОСОБА_10 підбігли до ОСОБА_4 та взяли його під руки, щоб, таким чином, запобігти подальшому нанесенню ударів потерпілому;
- показаннями свідка ОСОБА_14 у судовому засіданні про те, що 26.09.2014 р. перебував на чергуванні в Старовижівському РВ, бачив як зайшли подружжя ОСОБА_9 , однак він залишався у приміщенні чергової частини, і що відбувалось між ОСОБА_7 , який вийшов до ОСОБА_4 , та останнім не бачив;
- показаннями свідка ОСОБА_10 про те, що 26.09.2014 р. він перебував на службі в складі слідчо-оперативної групи, також викликав до себе на цей день для проведення слідчого експерименту подружжя ОСОБА_9 і ОСОБА_4 . Близько 15.00 год. він, вийшовши, бачив, що Семенюки стояли біля входу, зліва біля воріт на території райвідділу стояв саморобний трактор, на якому сидів ОСОБА_4 і висловлювався на адресу ОСОБА_9 , кричав на них, зрозумів що між ними виникла суперечка, чув нецензурну лайку. До ОСОБА_4 також підійшов оперативний черговий ОСОБА_7 . ОСОБА_4 зліз з трактора, опирався на милиці. Від ОСОБА_7 на адресу ОСОБА_4 він не чув образливих фраз чи нецензурних висловлювань, ОСОБА_7 намагався заспокоїти ОСОБА_4 . Бачив як ОСОБА_4 наніс один удар в обличчя лобом в ніс ОСОБА_7 , від якого останній впав спиною на землю. Він з ОСОБА_13 схопили під руки ОСОБА_4 і тримали поки останній не заспокоївся;
- висновком експерта № 164 від 02.10.2014 р., згідно з яким у потерпілого ОСОБА_7 тілесні виявлено ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, синців в ділянці обличчя, гематоми в ділянці слизової верхньої губи, які утворились від дії тупого предмета без відображення контактуючих поверхонь останніх, з мінімальною кількістю не менше одного і відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я, терміном не більше шести діб /а.с.167-168/;
- повідомленням Старовижівської ЦРЛ від 26.09.2014 р. про те, що ОСОБА_7 звернувся з проводу нанесення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 /а.с.169/;
- протоколом від 26.09.2014 р., згідно з яким в ході огляду місця події встановлено, що місцем події є територія перед в'їзними воротами Старовижівського РВ. /а.с.170-173/;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 09.10.2014 р., згідно з яким у ході процесуальної дії потерпілий ОСОБА_7 описав та відтворив обставини нанесення йому 26.09.2014 р. тілесних ушкоджень обвинуваченим ОСОБА_4 /а.с.177-180/. Зазначені докази є належними та допустимими і узгоджуються між собою.
Таким чином, суд вважає доведеним факт вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч.2 ст.125, ч.1 ст.190, ч.2 ст.345 КК України, оскільки він умисно заподіяв потерпілому ОСОБА_6 умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; заволодів чужим майном шляхом зловживання довірою потерпілого ОСОБА_6 (шахрайство); умисно заподіяв працівникові правоохоронного органу ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 є часткове визнання вини (за ч.2 ст.345 КК), наявність на утриманні неповнолітньої дитини, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, немає.
Також суд враховує, що обвинувачений перебуває на «К» обліку в лікаря психіатра з 24.04.2011 р., з приводу: змішаний тривожно-депресивний розлад органічного ґенезу. З 2013 р. за медичною допомогою не звертався /а.с.104/.
Згідно з висновком судово-психіатричної експертизи від 21.08.2014 р. № 225 в ОСОБА_4 виявлялись в період, що відноситься до часу вчинення інкримінованого йому діяння, ознаки органічного емоційно лабільного розладу особистості в ст.нестійкої компенсації. Ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляла його можливості усвідомлювати свої дії і керувати ними. У ОСОБА_4 виявляються в даний час ознаки органічного емоційно лабільного розладу особистості в ст. нестійкої компенсації з елементами захисної поведінки. Ступінь змін зі сторони психіки не така, що позбавляє його можливості в даний час усвідомлювати свої дії /бездіяльність/ та керувати ними. Примінення примусових заходів медичного характеру в даний час не потребує /а.с.107/.
Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав визнавати обвинуваченого неосудним і доводи захисника про звільнення його від покарання на підставі ст.84 КК України за хворобою, оскількиу звя"зку з хворобою він не може відбувати покарання у виді позбавлення волі, безпідставні .
Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є злочинами невеликої та середньої тяжкості, особу винного, який за місцем проживання характеризується задовільно /а.с.112/, має погашені судимості /а.с.118/, на обліку нарколога не перебуває /а.с.104/, стан здоров'я обвинуваченого, думку потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 які у вирішення справи покладаються на розсуд суду та вважає за необхідне обрати обвинуваченому покарання в межах санкції статей Кримінального кодексу України, що передбачають відповідальність за вчинені ним злочини. На підставі ст. 70 КК слід обрати покарання у виді позбавлення волі.
Суд враховує, що обвинувачений є інвалідом І групи і не працює, що унеможливлює застосування до нього таких видів покарань як обмеження волі, громадських робіт, виправних робіт.
У той же час, враховуючи тяжкість вчинених злочинів, особу винного, обставини справи, приходить до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства та про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання й звільнення його на підставі ст.75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням, але за умови контролю за його поведінкою. З огляду на обставини справи, суд вважає за необхідне встановити обвинуваченому іспитовий строк один рік з покладенням на нього обов'язків, визначених ст.76 КК України. На думку суду, саме таке покарання буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, а також для запобігання вчиненню нових злочинів як ним, так і іншими особами.
Керуючись ст.ст. 368, 371, 374, 336 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.190 КК України, ч.2 ст.125 КК України, ч.2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання: - за ч.1 ст.190 КК України - у виді штрафу в розмірі 510 грн.;
· за ч.2 ст.125 КК України - у виді штрафу в розмірі 850 грн.;
· за ч.2 ст.345 КК України - один рік позбавлення волі.
На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання ОСОБА_4 визначити - 1 (один) рік позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.
На підставі ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи; періодично з'являтись для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський районний суд Волинської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Копію вироку вручити негайно після його проголошення прокурору, обвинуваченому. Учасники провадження можуть отримати копію вироку в суді.
Суддя ОСОБА_1