Справа № 1510/3868/12
Провадження № 2/500/123/14
Іменем України
26 грудня 2014 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді: Бальжик О.І.
при секретарі: Івановій Ю.П.
за участю позивача: ОСОБА_1
відповідача: ОСОБА_2
представника відповідача: ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ізмаїлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізмаїльська міська рада, про виділення у натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, здійснення перепланування, стягнення компенсації ідеальної долі, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні власністю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що їй та відповідачу на праві власності належить по 1/2 частині незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1. Разом з тим, відповідач не впускає її проживати до власної частини будинку, а також чинить перешкоди у проведені його технічної інвентаризації, у зв'язку з чим, вимушена звернутися до суду.
Ухвалою суду від 24.09.2014 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, залучена Ізмаїльська міська рада (а.с.175).
У судовому засіданні позивач неодноразово уточнювала позовні вимоги, остаточно просила: виділити їй в натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: із житлового будинку літ. «А» - приміщення, позначені на плані №№1 - коридор, площею 13, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м, загальною площею 31, 4 кв.м; із господарських будівель: літ. «В» - гараж; із господарських споруд: №1 - ворота, хвіртка; №2 - паркан; №4 - мостіння; покласти на неї за її рахунок виконання робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення №1 та №3 і №1 та №4; стягнути з відповідача грошову компенсацію в рахунок ідеальної долі в розмірі 12 525 гривень; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні 1/2 частинами незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які виділені їй із об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за зазначеною адресою, за порядком користування, зазначеним в додатку №7 до судової будівельно-технічної експертизи №37/45-2013, а саме: виділити їй у користування земельну ділянку площею 154 кв.м з виїздом на вул. Хотинську; зобов'язати відповідача не порушувати визначений порядок користування земельною ділянкою. Також просила стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору в сумі 780 гривень, а також пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 4 000 гривень (а.с.203, 204). В обґрунтування позовних вимог представник позивача додатково пояснила, що запропонований експертом варіант №2 є більш прийнятним, адже за час розгляду справи позивач уклала шлюб, від якого народилася дитина. Мине час і дитина буде ходити до дитячого садочку, а потім до школи, а тому є потреба в ізольованих приміщеннях, якими зможе користуватися її сім'я. Крім того, у ОСОБА_1 та її чоловіка є транспортний засіб, у зв'язку з чим, їм також потрібен гараж. Звернула увагу, що відповідач є власником суміжної земельної ділянки з боку АДРЕСА_2, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, у тому числі гараж. Також зазначила, що за даним варіантом користування земельною ділянкою можливо без земельної ділянки спільного користування, що має істотне значення для запобігання конфлікту між сторонами. Варіант виділення в натурі частки із спільного часткового майна, за яким всі господарські будівлі та споруди будуть перебувати у власності ОСОБА_2, позивача не влаштовує, адже остання буде позбавлена технічної можливості побудувати нові на земельній ділянці, яка буде виділена їй у користування з огляду на запропонований варіант. На додаткові запитання позивач пояснила, що протягом багатьох років відповідач не впускає її до спірного житлового будинку та не визнає її право власності на його 1/2 частини, чим чинить перешкоди у користуванні власністю.
Відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову, посилаючись на те, що жоден із запропонованих експертом варіантів поділу домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами, а також варіантів користування земельною ділянкою не є прийнятним. Вважали необхідним призначити додаткову експертизу з метою визначення можливості поділу домоволодіння, за яким всі господарські будівлі та споруди будуть у користуванні відповідача. Відповідно зміниться порядок користування земельною ділянкою, а саме: буде виключена можливість спільного користування частиною земельної ділянки; позивачу буде виділена земельна ділянка розміром, який є необхідним для виходу на вул. Хотинську; відповідачу буде виділена земельна ділянка більше ніж 1/2 частини загального розміру. На додаткові запитання відповідач пояснив, що у позивача є чоловік, який повинен забезпечити її житлом. Даний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами він збудував сам, а тому дочка, якій він допоміг отримати освіту, будь-яких прав на нього не повинна мати.
В останньому судовому засіданні, після постановлення ухвали про відмову у призначені додаткової судової будівельно-технічної експертизи, представник відповідача просив виділити відповідачу у натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також визначити порядок користування земельною ділянкою за варіантом №1, як стороні ІІ, наведеним у судовій будівельно-технічній експертизі №37/45-2013.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Ізмаїльська міська рада, не заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, вирішення інших позовних вимог - залишила на розсуд суду.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, а також представника третіх осіб, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, заслухавши роз'яснення експерта, розглянувши подані ними документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Частина 1 ст.16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Право на захист особа здійснює на свій розсуд (ч.1 ст.20 ЦК України).
У судовому засіданні встановлено, що рішенням виконавчого комітету Ізмаїльської міської ради за №397 п.8 від 24.07.1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відведена земельна ділянка площею 330 кв.м, розташована по АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку (а.с.7).
Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.03.2011 року за ОСОБА_1 визнано право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 матері ОСОБА_5, та складається із 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.6).
Як вбачається з матеріалів справи, з метою виготовлення технічного паспорту вищезазначеного об'єкту нерухомого майна позивач звернулася до КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» із заявою про проведення технічної інвентаризації (а.с.5).
Листом за підписом начальника КП «Ізмаїльське міжміське бюро технічної інвентаризації» за вих.№1341 від 11.04.2012 року ОСОБА_1 повідомлено про неможливість проведення обстеження об'єкта нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1, за тих підстав, що співвласник ОСОБА_2 чинить у цьому перешкоди працівникам БТІ, про що складено відповідний акт (а.с.4).
За змістом технічного паспорту на земельній ділянці по АДРЕСА_1 фактично розташовані:
житловий одноповерховий будинок літ. «А», до складу якого входять приміщення, позначені на плані №№1 - коридор, площею 13, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 3 - жила кімната, площею 19, 6 кв.м; 4 - жила кімната, площею 15, 6 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м, загальною площею 66, 6 кв.м, у тому числі жилою 53, 4 кв.м; ганок;
господарські будівлі: літ. «Б» - літня кухня; літ. «б» - веранда; літ. «В» - гараж; літ. «Г» - сарай;
господарські споруди: №1 - хвіртка; №2 - паркан; №3 - водопровід; №4 - мостіння; №5 - паркан (а.с.34-39).
Вирішуючи позовні вимоги в частині виділення в натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, здійснення перепланування та стягнення компенсації ідеальної долі, суд виходить з наступного.
Загальна декларація прав людини 1948 року передбачає право кожної людини на такий життєвий рівень, який є необхідним для підтримання здоров'я і добробуту її самої та її сім'ї. У Декларації зазначено, що необхідний життєвий рівень забезпечує, зокрема, житло (п.1 ст.25). Аналогічне положення міститься в п.1 ст.11 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, ратифікованого Указом Президії Верховної Ради УРСР від 19.10.1973 року N 2148-VIII, в якому, крім вказаного, закріплено обов'язок держав - учасників Пакту вживати необхідних заходів для забезпечення здійснення такого права.
Стаття 379 ЦК України визначає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.
Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).
Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч.1 ст.382 ЦК України).
Відповідно до ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва. Власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
Згідно ст.183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
За змістом ч.ч.1-3 ст.364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
За позицією Верховного Суду України, викладеною в п.п.6, 7 постанови Пленуму «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» за №7 від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.
Якщо виділ частки будинку в натурі неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом встановити порядок користування відособленими приміщеннями (квартирами, кімнатами) такого будинку. У цьому разі окремі підсобні приміщення (кухня, коридор тощо) можуть бути залишені в загальному користуванні учасників спільної часткової власності. Порядок користування жилим будинком може бути встановлено також і між учасниками спільної сумісної власності.
При неможливості виділу частки будинку в натурі або встановлення порядку користування ним, власнику, що виділяється, за його згодою присуджується грошова компенсація. Розмір грошової компенсації визначається за угодою сторін, а при відсутності такої угоди - судом по дійсній вартості будинку на час розгляду справи.
Під дійсною вартістю будинку розуміється грошова сума, за яку він може бути проданий в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.
В окремих випадках суд може, враховуючи конкретні обставини справи, і при відсутності згоди власника, що виділяється, зобов'язати решту учасників спільної власності сплатити йому грошову компенсацію за належну частку з обов'язковим наведенням відповідних мотивів. Зокрема, це може мати місце, якщо частка у спільній власності на будинок є незначною й не може бути виділена в натурі чи за особливими обставинами сумісне користування ним неможливе, а власник в будинку не проживає і забезпечений іншою жилою площею.
В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.
Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.
У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.
При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.
Стаття 152 ЖК УРСР визначає, що переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.
Аналогічну за змістом норму містить п.п.1.4.1 п.1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року за №76 (далі - Правила за №76).
Згідно з п.п.1.4.3 п.1.4 Правил за №76 до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.
Відповідно до п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 року за №572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.
Разом з тим слід враховувати, що нормативними правовими актами визначено поняття перепланування об'єктів, які не належать до самочинного будівництва і відповідно не вимагають дозволу на його проведення.
Так, п.3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 року за №127, не є самочинним будівництвом, зокрема улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін.
Отже, для переобладнання та перепланування належного на праві власності нерухомого майна, які не вважаються самочинним будівництвом, дозвіл органу місцевого самоврядування не потрібний.
Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи за №37/45-2013 від 03.07.2014 року поділ житлового будинку, як головної речі, можливий (а.с.90-142, 151-153, 163).
Так, вищезазначеним висновком запропоновано три варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями і господарськими (надвірними) спорудами, а саме:
Варіант №1
Виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№1 - коридор (частина), площею 6, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 3 - жила кімната, площею 19, 6 кв.м. загальною площею 36, 6 кв.м; із господарських будівель: літ. «В» - гараж; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка (5/8 частин); №2 - паркан; №4 - мостіння (1/2 частина). Всього майна на суму 66 304 гривні, що складає 43, 25 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 10 351 гривня.
Виділити стороні ІІ, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№1 - коридор (частина), площею 7, 0 кв.м; 4 - жила кімната, площею 15, 6 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м. загальною площею 30, 0 кв.м; із господарських будівель: літ. «Б» - літня кухня; літ. «б» - веранда; літ. «Г» - сарай; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка (3/8 частин); №3 - водопровід; №4 - мостіння (1/2 частина); №5 - паркан. Всього майна на суму 87 006 гривень, що складає 56, 75 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 10 351 гривня.
За варіантом №1 сторона ІІ має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 10 351 гривня.
Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом №1 необхідно виконати будівельні роботи: встановити міжквартирну перегородку в приміщенні №1 осьовою лінією, якої має бути лінія поділу, що проводиться паралельно стіні, яка розділяє приміщення №1 та №5 на відстані 2, 01 м від неї; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні ІІ приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.
Варіант №2
Виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№1 - коридор, площею 13, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м. загальною площею 31, 4 кв.м; із господарських будівель: літ. «В» - гараж; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка; №2 - паркан; №4 - мостіння. Всього майна на суму 64 130 гривень, що складає 41, 8 % або 21/50 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 12 525 гривень.
Виділити стороні ІІ, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№3 - жила кімната, площею 19, 6 кв.м; 4 - жила кімната, площею 15, 6 кв.м. загальною площею 35, 2 кв.м; із господарських будівель: літ. «Б» - літня кухня; літ. «б» - веранда; літ. «Г» - сарай; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка; №2 - паркан; №3 - водопровід; №5 - паркан. Всього майна на суму 89 180 гривень, що складає 58, 2 % або 29/50 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 12 525 гривень.
За варіантом №2 сторона ІІ має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 12 525 гривень.
Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом №2 необхідно виконати будівельні роботи: демонтувати дверні блоки та закласти дверні прорізи в стінах, які розділяють приміщення №1 та №3 і №1 та №4; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні ІІ приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.
Варіант №3, з відхиленням від вимог ДБН В.2.2.-15-2005 №3, можливість встановлення якого можлива за умови погодження сторін, оскільки у складі приміщень літньої кухні літ. «Б» наявні приміщення санвузлу, кухні:
Виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№1 - коридор, площею 13, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 3 - жила кімната, площею 19, 6 кв.м. загальною площею 43, 6 кв.м; із господарських будівель: літ. «В» - гараж; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка (5/8 частин); №2 - паркан; №4 - мостіння (1/2 частина). Всього майна на суму 73 843 гривні, що складає 48, 2 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 2 812 гривень.
Виділити стороні ІІ, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. «А» приміщення позначені на плані №№4 - жила кімната, площею 15, 6 кв.м.; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м., загальною площею 23, 0 кв.м; із господарських будівель: літ. «Б» - літня кухня; літ. «б» - веранда; літ. «Г» - сарай; із господарських споруд: №1 - ворота/хвіртка (3/8 частини); №3 - водопровід; №4 - мостіння (1/2 частина); №5 - паркан. Всього майна на суму 79 467 гривень, що складає 51, 8 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 2 812 гривень.
За варіантом №3 сторона ІІ має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 2 812 гривень.
Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом №3 необхідно виконати будівельні роботи: демонтувати дверні блоки та закласти дверні прорізи в стінах, які розділяють приміщення №1 та №4 і №1 та №5; демонтувати піч та всановити дверний блок в стіні, яка розділяє приміщення №4 та №5; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні ІІ приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 «Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення»; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.
Відтак, враховуючи, що позивач має чоловіка та дитину (а.с.169, 170), а також у користуванні транспортний засіб (а.с.171, 172), зважаючи на ті обставини, що сторони протягом тривалого часу перебувають у вкрай неприязних стосунках (наявність нетерпимості один до одного не приховували та не спростовували під час судового засідання, що у відповідності до ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню), домовленості щодо виділу у натурі частки у спільному майні між ним не досягнуто, враховуючи принципи справедливості, розумності та сумлінності, суд дійшов до висновку про те, що найбільш прийнятним варіантом виділу у натурі частки позивача у спільному майні є варіант №2, як стороні І, наведений у висновку судової експертизи (а.с.152, 153).
Для облаштування ізольованої частини незакінченого будівництвом житлового будинку, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_1 виконання за її рахунок будівельних робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення №1 та №3 і №1 та №4, незакінченого будівництвом житлового будинку літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Приймаючи таке рішення, суд також зважає на ту обставину, що за наведеним вище варіантом позивачу забезпечується створення двох ізольованих житлових кімнат, а також коридор з виходом на подвір'я, що є доцільним для молодої сім'ї.
Запропонований відповідачем та його представником варіант №3 суд вважає не прийнятним, адже як зазначено у висновку експерта, можливість його встановлення можлива лише за умови погодження сторін, оскільки у складі приміщень літньої кухні літ. «Б» наявні приміщення санвузлу, кухні, що є відхиленням від вимог ДБН В.2.2-15-2005 №3.
Також, на думку суду, не є прийнятним варіант №1, адже він передбачає спільне користування частиною земельною ділянки, що в подальшому може стати ескалацією конфлікту між сторонами.
За роз'ясненнями експерта Цуркана В.І., наданими у судовому засіданні, інші можливі варіанти виділення у натурі частини домоволодіння матимуть відхилення від норм ДБН, а інші можливі варіанти перерозподілу господарських будівель та споруд - є нераціональними та передбачатимуть значний перекіс грошової компенсації ідеальної долі.
Таким чином, позивачу виділяється в натурі майно на суму 64 130 гривень, що складає 41, 8 % (100%*64 130 грн./153 310 грн.) або 21/50 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 12 525 гривень (64 130 грн. - 153 310 грн./ 2).
За таких обставин, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації у розмірі 12 525 гривень.
Вирішуючи позовні вимоги в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, суд виходить з наступного.
За змістом ч.ч.3, 5 ст.89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.
Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.
Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.
Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.п.19-21 постанови Пленуму «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» за №7 від 16.04.2004 року, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.
При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.
Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.
Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, суд відповідно до статті 88 ЗК бере до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.
Так, висновком вищезазначеної судової будівельно-технічної експертизи запропоновано три варіанти встановлення порядку користування земельною ділянкою при спірному домоволодінні, які нумеруються відповідно варіантам поділу будівель та споруд:
Варіант №1
Виділити у користування стороні І з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 134 кв.м, у тому числі 1/2 частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м з виїздом на вул. Хотинську та частини земельної ділянки площею 106 кв.м, що виділяється у безпосереднє користування і складається із двох окремих площею 81 кв.м та 25 кв.м.
Виділити у користування стороні ІІ з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 201 кв.м, у тому числі 1/2 частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м з виїздом на вул. Хотинську та частини земельної ділянки площею 173 кв.м, що виділяється у безпосереднє користування.
Каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж частин земельної ділянки, які пропонуються до виділу у загальне та безпосереднє користування сторін, за державною геодезичною мережею в системі координат 1963 року надані в таблицях 10, 11, 12, 13 і є описом їх зовнішніх меж, а графічне зображення наведено у додатку №6.
Варіант №2
Виділити у користування стороні І з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 154 кв.м з виїздом на вул. Хотинську.
Виділити у користування стороні ІІ з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 201 кв.м з виходом на вул. Хотинську.
Каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж частин земельної ділянки, які пропонуються до виділу у загальне та безпосереднє користування сторін, за державною геодезичною мережею в системі координат 1963 року надані в таблицях 14, 15 є описом їх зовнішніх меж, а графічне зображення наведено у додатку №7.
Варіант №3
Виділити у користування стороні І з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 144 кв.м, у тому числі 1/2 частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м з виїздом на вул. Хотинську та частини земельної ділянки площею 116 кв.м, що виділяється у безпосереднє користування і складається із двох окремих площею 91 кв.м та 25 кв.м.
Виділити у користування стороні ІІ з часткою 1/2 частину земельної ділянки площею 191 кв.м, у тому числі 1/2 частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м та частини земельної ділянки площею 163 кв.м, що виділяється у безпосереднє користування.
Каталоги координат поворотних точок зовнішніх меж частин земельної ділянки, які пропонуються до виділу у загальне та безпосереднє користування сторін, за державною геодезичною мережею в системі координат 1963 року надані в таблицях 16, 17, 18, 19 і є описом їх зовнішніх меж, а графічне зображення наведено у додатку №8.
Враховуючи, що висновком судової будівельно-технічної експертизи за №37/45-2013 від 03.07.2014 року можливі варіанти користування земельною ділянкою запропоновані з огляду на вище запропоновані варіанти поділу приміщень житлового будинку та господарських будівель і споруд, суд дійшов до висновку про те, що позивачу належить виділити у користування земельну ділянку площею 154 кв.м з виїздом на вул. Хотинську в м. Ізмаїлі Одеської області, згідно з варіантом №2, як стороні І, наведеним у додатку №7 до зазначеної експертизи.
Приймаючи таке рішення, суд, як вже зазначалося вище, також зважає на ту обставину, що із трьох запропонованих експертом варіантів, варіант №2 - є єдиним варіантом, який виключає можливість спільного користування частиною земельної ділянки, і як наслідок зменшить кількість конфліктних ситуацій між сторонами.
Вирішуючи позовні вимоги в частині усунення перешкод, суд виходить з положень ст.317, ч.1 ст.319, ч.1 ст.321, ст.391 ЦК України, за змістом яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійснені права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Приймаючи до уваги, що відповідач чинить позивачці перешкоди у здійсненні нею права користування незакінченим будівництвом житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, а також земельною ділянкою, суд вважає, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні виділеною в натурі частиною незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також виділеною земельною ділянкою підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.ст. 10, 11, 59, 60, 61 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 212 ЦПК України визначає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно з ч.1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в сумі 776 гривень 30 копійок (а.с.1, 207), а також пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 4 000 гривень (а.с.193, 194).
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-64, 88, 158, 197, 208, 209, 212 - 215, 218, 222 ЦПК України, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Ізмаїльська міська рада, про виділення у натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, здійснення перепланування, стягнення компенсації ідеальної долі, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод, - задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 у натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1, а саме: із незакінченого будівництвом житлового будинку літ. «А» - приміщення, позначені на плані №№1 - коридор, площею 13, 2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10, 8 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7, 4 кв.м, загальною площею 31, 4 кв.м; із господарських будівель: літ. «В» - гараж; із господарських споруд: №1 - ворота, хвіртка; №2 - паркан; №4 - мостіння, загальною вартістю 64 130 (шістдесят чотири тисячі сто тридцять) гривень.
Покласти на ОСОБА_1 виконання за її рахунок будівельних робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення №1 та №3 і №1 та №4, незакінченого будівництвом житлового будинку літ. «А», розташованого за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок ідеальної долі в розмірі 12 525 (дванадцять тисяч п'ятсот двадцять п'ять) гривень.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні виділеною у натурі частиною незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1, виділивши ОСОБА_1 у користування земельну ділянку площею 154 кв.м з виїздом на вул. Хотинську в м. Ізмаїлі Одеської області, згідно з варіантом №2, як стороні І, наведеним у додатку №7 до судової будівельно-технічної експертизи №37/45-2013 від 03.07.2014 року.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкоди у користуванні виділеною їй земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в сумі 776 (сімсот сімдесят шість) гривень 30 копійок та пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 4 000 (чотири тисячі) гривень.
Копію рішення надіслати для відома третій особі.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області через Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя: